Новий світовий порядок Обами
Поки світ перетравлює нещодавню історичну промову президента Барака Обами в Каїрі, один висновок є абсолютно безперечним: знадобиться більше, ніж промова, щоб здійснити примирення між Сполученими Штатами та ісламським світом після багатьох років ворожнечі й недовіри. Але це було важливим початком.
Можна дійти й другого висновку, менш очевидного, але ще важливішого: амбіції Обами не обмежуються тим, щоб перерізати корені ісламського тероризму або навіть встановити мир на Близькому Сході. Вони сягають цілковитої зміни глобального порядку.
Драматична спроба примирення Обами, адресована ісламському світу, була всього лише останньою в низці таких відкриттів, зроблених цим чудовим американським президентом. Економічна криза, можливо, викликала нове зближення між Америкою та Китаєм (державою на піднесенні, яка тепер стала великим переможцем унаслідок всесвітньої фінансової кризи). Але ніякі такі обставини не підштовхували до дій з метою «перезавантажити» відносини з Росією, до поїздок з метою встановити дружні відносини з Латинською Америкою й Туреччиною, або до спроб простягнути руку Ірану. Усі вони є продуктами продуманої політики.
Односторонній момент минув. У США було декілька коротких років, коли вони були наддержавою, й це не дало користі ні Америці, ні світу. Тепер на наших очах Обама переносить США в центр мережі глобальних двосторонніх відносин — економічних відносин Великої двійки з Китаєм, ядерних відносин з Росією, а тепер і прагнення взаємної поваги й співпраці з мусульманським світом. Як у діаграмі Венна, Обама ставить США в ту центральну точку, де сходяться всі різні еліпси. Перша серед рівних і незамінна держава.
Куди, можна поставити питання, це ставить Європу? Європейці звикли до ідеї про те, що трансатлантичні відносини — це основа міжнародного порядку. Після важких років президентства Буша — Обама також своєчасно намагається відновити трансатлантичну гармонію, відвідавши Європу в квітні і простягши їй також руку співпраці.
Безумовно, Європа відплатила Обамі небагато чим за його старання, як у плані допомоги в Афганістані, так і в плані підтримки в стимулюванні світової економіки. Але якщо Обама й втратив сон через цю прохолодну європейську відповідь, то він ніяк цього не показав. У новому світовому порядку Обами трансатлантичні відносини є не основою, а всього лише одним з еліпсів діаграми Венна — настільки істотним або незначним, наскільки європейці захочуть зробити.
Поки європейці обмірковують це, вони також мають думати над тим, що може означати Каїрська промова для їхньої власної позиції на Близькому Сході. Європейці протягом тривалого часу плекали віру в те, що сторіччя історії та фактів географії, не кажучи вже про останні напрямки еміграції, дали їм свого роду особливі відносини з ісламським світом — часто напружені, а подеколи й криваві, проте відносини, що базуються на глибокій взаємній близькості. В очах європейців американцям бракує такого витонченого розуміння, й часто в них немає жодної зацікавленості досягнути його, вони вважають, що землю навколо й за межами Ізраїлю населяють здебільшого жадібні нафтові шейхи й небезпечні релігійні фанатики.
Як і в усіх карикатурах, у цьому європейському уявленні є частка правди. І хоча європейці нарікають на те, що доля надала реальну владу на Близькому Сході їхнім тупим кузенам, вони, втім, там досягли успіху, й не в останню чергу з комерційного погляду, просто тому, що вони не американці.
Тепер, після того, як вони почули промову Обами в Каїрі, їм доведеться поставити собі запитання про те, чи не є вона іншим аспектом того, як влаштовано світ, і становища Європи в ньому, яке незабаром зміниться.
Це була чудова промова й європейці належним чином висловлять схвалення; але прислухайтеся до зростаючого настрою занепокоєння з приводу того, що цей сміливий молодий американський президент щойно привласнив ще одну частину європейських речей.
ДО РЕЧI
На зустрічі з прем’єр-міністром Італії Сільвіо Берлусконі в Овальному кабінеті Білого дому президент США Барак Обама заявив, що занепокоєний ситуацією в Ірані й тамтешніми масовими акціями протесту. Обама підкреслив, що обрання керівників Iсламської Республіки Iран є внутрішньою справою країни. Однак, додав він, було б неправильним мовчати в ситуації, коли протести переростають у кровопролиття. «Демократичні процеси, свобода слова, можливість мати іншу думку — це загальні цінності, до яких слід ставитися з повагою», — сказав президент США. «Ми поважаємо іранський вибір... Саме народ Ірану має обирати своїх лідерів», — додав Обама. Разом із тим, президент США підкреслив, що будь-які розгляди результатів президентських виборів не повинні призводити до кровопролиття. За словами Обами, він украй стурбований тим, що відбувається в Ірані, й закликає поважати демократичні принципи в цій ісламській республіці. «Я глибоко занепокоєний виявами жорстокості, які бачив по телебаченню, демократичний процес має поважатися в Ісламській Республіці Iран», — сказав президент США. Говорячи про перспективи співпраці з Тегераном, Обама зазначив: «Ми продовжимо жорсткий діалог між нашими країнами».
