ОЧЕС потребує політичної ін’єкції?
Те, що десять років тому чорноморські країни вирішили створити спільну організацію здебільшого для економічного співробітництва, а політичний діалог при цьому відводили на другий план, здавалося, прирече її одразу ж на недієвість. У чомусь ці прогнози виправдалися. Про нове міжнародне регіональне утворення — Організацію Чорноморського економічного співробітництва — заговорили ще десять років тому — 25 квітня 1992 року. Тільки через шість років організацію все-таки було засновано, коли в Ялті керівники держав і урядів Азербайджану, Албанії, Болгарії, Вірменії, Греції, Грузії, Молдови, Російської Федерації, Румунії, Туреччини та України підписали статут ОЧЕС. Ще через рік після ратифікації статуту парламентами держав- членів чорноморської організації відбулася її інавгурація. Проминуло десять років існування ОЧЕС, а її інституційне, функціональне оформлення, схоже, досі не припинилося. Шоста зустріч міністрів закордонних справ країн ОЧЕС, яка відбулася в Києві позавчора, показала, що чимало її учасників уболівають ще й за політичне наповнення організації. Найбільш відверто про це заговорила керівник Парламентської Асамблеї ОЧЕС Ніно Бурджанадзе, спікер грузинського парламенту, яка заявила, що «коли ми хочемо, аби в ОЧЕС була якась перспектива, потрібно думати не тільки про економічні проблеми, але й сприяти поліпшенню політичного клімату в регіоні».
Цілком прикметною в цьому плані була прес-конференція албанського та українського міністрів закордонних справ. Із доброго десятка запитань до них тільки два-три стосувалися власне ОЧЕС. Решту можна віднести більше до політичної площини — демаркація Україною кордону з Росією, присутність українських миротворців в Абхазії, можливий вступ нашої держави до Євразійського економічного співтовариства тощо. І варто визнати, що відповіді на ці запитання мають серед громадськості набагато більший інтерес, ніж проста економічна (і далеко не завжди ефективна) співпраця в чорноморському регіоні. Так з приводу демаркації — позначення на місцевості — українсько-російського кордону український міністр Анатолій Зленко повідомив про необхідність акцентування уваги на майбутньому прикордонному режимі. Якщо він буде, приміром, таким як між європейськими країнами, то проблем у пересуванні українських та російських громадян не виникатиме і при існуванні демаркаційної лінії, наголосив міністр. Розсіяв будь-які здогадки Зленко і щодо питання можливого вступу України в ЄврАзЕС. Він підкреслив, що Україна «не може входити одразу до двох союзів», наголосивши на пріоритетності для Києва євроінтеграційного напрямку. Щодо Абхазії, то Анатолій Максимович не виключив можливості дислокації в цьому грузинському регіоні українських миротворчих сил. Але тільки при відповідному мандаті Ради Безпеки ООН.
Чи можуть ці питання вирішуватися в рамках ОЧЕС? Деякі могли б. Із останніх політичних заяв організації пригадується одна, в якій засуджувалися терористичні акції в США 11 вересня. Виходить, у ОЧЕС знайшлися можливості для оцінки глобальної трагедії, проте відсутня будь-яка воля для вирішення власних політичних питань на регіональному рівні. Те, що країни ОЧЕС зараз намагаються прийти до спільного знаменника у вирішенні зовнішньополітичних питань, схоже, один із перших кроків в цьому напрямку. Зокрема організація робить ставку на поглиблення співробітництва з Європейським Союзом, оскільки чимало учасників ОЧЕС визначили європейський вектор за свою стратегічну мету (Туреччина, Болгарія, Румунія, Україна). Те, що країни ОЧЕС намагаються вирішувати питання військово- морського, туристичного співробітництва, співпраці у боротьбі з організованою злочинністю тільки доводить, що не однією економікою може обходитися ця організація. Країни- учасниці ОЧЕС підписали документ про перенесення штаб- квартири організації у Стамбул і ухвалили спільний документ про зміцнення засобів довіри й безпеки у військово-морській галузі на Чорному морі.
