ООН залишиться без грошей?
Останнім часом ООН привертає до себе увагу не результатами власної діяльності, а цілою низкою скандалів. Пройшло зовсім небагато часу після проведення ювілейного саміту організації, як у повітрі запахло новою грозою — прийняття нового бюджету ООН на 2006- 2007 рр. опинилося під загрозою зриву. Один із найбільших оонівських донорів, США, наполягають на прийнятті замість двохрічного так званого проміжного бюджету — лише на два-три місяці.
Традиційно бюджет ООН приймається кожні два роки. Після попереднього планування у фінансовому комітеті ООН, проект бюджету виноситься на загальне голосування і, як правило, затверджується у грудні місяці. Вклад кожної держави-учасниці вираховується виходячи із розмірів національного валового доходу, із урахуванням зовнішнього боргу країни. Наприклад, у 2005 році найбільший внесок до бюджету дали США (22%), Японія (19,4%) та Німеччина (8,6%). Виходячи з цієї логіки, стає зрозуміло, що позиція Америки, яка покриває фактично чверть оонівських витрат, є дуже важливою при ухваленні нового бюджету. Адже у випадку її відмови перераховувати кошти під загрозою опиняться багато оонівських програм.
Наразі офіційний Вашингтон наголошує на тому, що бюджет на 2006-2007 роки може бути прийнятий тільки після того, як у нього будуть закладені витрати, пов’язані із реформуванням ООН. І настійливо рекомендує прийняти свої власні пропозиції щодо зміни структури організації, які пов’язані насамперед із посиленням міжнародного контролю за дотриманням прав людини. Зокрема, йдеться про створення Ради з прав людини та Миротворчої місії з цього питання.
Постійний представник США в ООН Джон Болтон заявив, що необхідно зосередити увагу на реформах ООН, які були схвалені на саміті світових лідерів у вересні. «Для об’єднаних націй прийшов час випробовування кризою. Якщо ми не проведемо серйозних реформ, то потрапимо у дуже складне становище». Разом із тим Болтон наголосив, що у випадку відмови від запропонованих США реформ його держава може розпочати пошук інших способів вирішення глобальних проблем, і для початку припинити фінансування ООН. «Американці — народ практичний. Вони не дивляться на ООН крізь рожеві окуляри, вони розцінюють цю організацію лише як одного з конкурентів на ринку вирішення глобальних проблем. Якщо ООН успішно вирішує проблеми, американці будуть схильні до використання її послуг, якщо ж ні — американці поставлять собі запитання — чи не існує інших механізмів?»
Відповідь зі сторони оонівського керівництва не забарилася. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан відклав свій візит у країни Південно-Східної Азії і критично відреагував на пропозиції Болтона, заявивши, що вони призведуть до фінансової кризи організації. «Необхідно мати бюджет для того, щоб планувати та виконувати нашу роботу. Адже без цього немає підстав для того, щоб просити країни робити свої внески. Основна ціль ООН — не реформи, а виконання її мандатів».
Тим часом відділ фінансів ООН висловив занепокоєння в зв’язку з тим, що вже найближчим часом він не зможе виплачувати зарплатню працівникам. А помічник Аннана з питань бюджету Ворен Сейч заявив, що така позиція Америки призведе до того, що вже у першому кварталі наступного року ООН матиме дефіцит бюджету на рівні 320 млн. доларів, що змусить організацію різко зменшити свою оперативну діяльність.
Чим закінчиться новий скандал довкола оонівського бюджету, невідомо. Але реакція обох сторін є зрозумілою і очікуваною. Сполучені Штати Америки цього року активно взялися за реформування ООН і на всіх рівнях постійно наголошують на необхідності змін. Хоча їхні пропозиції є досить однобокими, і враховують перш за все власні геополітичні інтереси. Адже, наприклад, у питанні реформування і відповідно, розширення тієї ж Ради Безпеки ООН, яке пропонують інші країни, Америка виступає проти будь-яких змін.
Разом із тим, незрозумілою є поведінка нинішнього оонівського керівництва, яке на словах виступає за реформування ООН, а насправді уникає будь- яких серйозних кроків на цьому шляху. Кофі Аннана вже не раз відкрито і обґрунтовано звинувачували у навмисному затягуванні структурних змін у ООН. Проте це не заважає йому відкидати звинувачення і звалювати всю вину за неефективну діяльність на голови інших, зокрема і США. І продовжувати затягувати із реформуванням.
Зрештою, всі ці події та заяви ще раз підтверджують, що реформування Організації Об’єднаних Націй вже давно назріло і вимагає негайної реалізації. Адже сучасні міжнародні реалії вимагають від ООН не просто паперових декларацій з констатуванням існуючих проблем, а реальних дій для їх вирішення.
