Палестинські землі розігруватимуться на референдумі

За словами Нетаньягу, це надто складне і серйозне питання, яке повинен вирішувати весь народ країни, а не парламентська більшість.

Як відомо, саме це питання упродовж кількох останніх місяців намертво блокує будь-який поступ на переговорах між євреями та арабами. Суть проблеми полягає в тому, що ізраїльський уряд готовий забрати своїх вояків лише з 9% палестинських земель, араби ж наполягають на звільненні щонайменше 13%, хоча згідно з попередніми (досягнутими ще за часів правління покійного нині попередника Нетаньягу — Іцхака Рабина) й уже давно забутими домовленостями, Ізраїль мав би передати в повне управління палестинців третину окупованих земель.

Оголошення референдуму, причому незалежно від його результатів, є досить сильним політичним ходом Беньяміна Нетаньягу. Якщо ізраїльтяни підтримають ідею виводу військ, то прем’єр принаймні отримає змогу вийти з глухого кута на переговорах із автономією Ясіра Арафата — мовляв, лише воля народу змушує мене відійти від принципової позиції. Якщо ж ні — то жоден тиск на Нетаньягу, ні з боку міжнародної спільноти, ні з боку внутрішньої опозиції, не виглядатиме у світлі референдуму переконливо.

Проте вбачати в референдумі панацею для розв’язання близькосхідного конфлікту не варто. По-перше, арабський світ може потрактувати його як спробу Ізраїлю відмовитися від уже досягнутих міжнародних угод. Адже справді, чи можна виносити на референдум питання, яке ізраїльський та палестинський уряди погодили між собою в присутності міжнародних посередників кілька років тому. По-друге, цілком легітимний референдум не врятував нині Еритрею від війни з Ефіопією. По-третє, в Північній Ірландії такий плебісцит став фінальним етапом домовленостей між усіма воюючими сторонами, в Ізраїлі ж до таких домовленостей ще дуже далеко.