Пастка для Європи

Ситуація довкола будівництва Nord Stream 2 яскраво демонструє подвійні підходи ЄС, зокрема однієї з провідних країн євроспільноти Німеччини. Скільки вже зроблено заяв країнами Балтії та Польщі, а також Україною, що цей проект суперечить національним інтересам східноєвропейських країн-членів ЄС, а також загрожує енергетичній безпеці Європи. З одного боку, це лише збільшує залежність ЄС від одного джерела і маршруту постачання природного газу і суперечить Третьому енергетичному пакету ЄС. А з іншого — виходить, що такі високі слова як солідарність Євросоюзу та спільні цінності є пустим звуком не лише для німецького бізнесу, а й для німецького канцлера Ангели Меркель, яка підтримує цей проект, вважаючи його суто економічним, який за загальним визнанням міжнародних експертів, адміністрації США, і багатьох країн ЄС є геополітичним. І більше того, будівництво Nord Stream 2, як зазначила в інтерв’ю «Дню» директор Бюро у справах енергетичних ресурсів державного департаменту США Сандра АУДКЬОРК, має на меті відвести маршрут транзиту газу від України і збільшити залежність від одного джерела і маршруту постачання «голубого» палива.

І навряд чи когось можуть заспокоїти слова канцлера Ангели Меркель, яка на прес-конференції в Сочі після переговорів із російським президентом Володимиром Путіним заявила, що транзит газу через Україну має зберігатися в майбутньому і після спорудження Nord Stream 2. А з іншого боку, як можна вірити запевненням хазяїна Кремля, що поставки газу через Україну триватимуть і в майбутньому, якщо вони будуть «економічно обґрунтованими та доцільними для учасників економічної діяльності». Адже всі дії російського керівництва, починаючи з війни в Грузії, до незаконної анексії Криму, війни на сході України та роздмухування сирійського конфлікту, свідчать про те, що Росія постійно порушує всі міжнародні договори та норми міжнародного права.

І здавалося, що у своїх відносинах із Москвою Європа мала б виходити саме з цього, що Росія є порушником міжнародних договорів і відповідно вести себе. Цікаво, що у вересні 2008 року французький філософ Андре Глюксман написав у статті Le Monde під назвою «Протистояти доктрині Путіна», що твердість Європи є найкращим способом протистояння Росії. «Чи покінчить Європа самогубством заради газу? Чи протистоятиме вона чи поступиться доктрині Путіна?», такими словами завершив він статтю.

А наприкінці вересня 2008 року в розмові з українськими журналістами Глюксман зізнався, що «в нас на шиї через російський газ — зашморг із бікфордового шнура» і пояснив, що це сталось завдяки зусиллям тодішнього німецького канцлера, який залишаючи посаду, гарантував росіянам будівництво Nord Stream і тим самим забезпечив «вбивство свободи переконань Європи». («Про загрозу російського нігілізму» від 1 жовтня 2008 року)

«День» звернувся з такими питаннями до західних експертів, зокрема й німецьких із проханням пояснити, чому Німеччина так наполягає на будівництві Nord Stream 2 попри енергійний спротив країн Балтії, Польщі та України, а також адміністрації Трампа? Чому в Німеччині не враховують аргументів цих країн щодо небезпеки будівництва цього газопроводу, який суперечить Третій енергетичній Хартії ЄС?

«БЕРЛІН НЕ ВБАЧАЄ ПОЛІТИЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ В НАДАННІ РОСІЇ НОВОЇ ОПОРИ В ЕНЕРГЕТИЧНОМУ БІЗНЕСІ»

Едвард ЛУКАС, старший віце-президент Центру аналізу європейської політики. Автор книжки «Нова холодна війна: як Кремль погрожує Росії та Заходу»

— У своїх діях Німеччина мотивується здебільшого виходячи з комерційних міркувань. Берлін не вбачає політичної небезпеки в наданні Росії нової опори в енергетичному бізнесі. Якщо Nord Stream 2 буде побудовано, то це перетворить Німеччину на газовий центр Північно-Східної Європи, з усіма різними можливостями для російського впливу, торгівлі, розвідки та інших зловживань.

На жаль, Україна в Німеччині не має гарної репутації як країна-транзитер газу. Мені дуже шкода, що енергетична реформа не відбулася швидше, з модернізацією та прозорістю, від чого виграла б Україна, і її партнери з доставки. Звичайно, однією з причин цього є вплив Росії. Але українці не є бездоганними.

«АМЕРИКАНСЬКІ САНКЦІЇ ПРОТИ РОСІЇ УСКЛАДНЮВАТИМУТЬ РЕАЛІЗАЦІЮ NORD STREAM 2»

Джон ГЕРБСТ, голова Євразійського центру Діну Патричіу в Атлантичній Раді США, екс-посол США в Україні, Вашингтон:

— Nord Stream 2 є геополітичним, а не економічним проектом, що підвищить здатність «Газпрому» використовувати газ для політичного впливу. В ЄС існує серйозна протидія цьому проекту. І навпаки його головними прихильниками є німецький бізнес, соціал-демократи в Німеччині та Putinverstehers (Ті, хто розуміє Путіна) в інших місцях Європи. Моє відчуття полягає в тому, що американські санкції проти Росії ускладнюватимуть реалізацію Nord Sream 2. Тому я вважаю, що Nord Stream 2 не буде побудовано.

«НАЙБІЛЬШ ЗЛОВІСНОЮ ОЗНАКОЮ МОЖЕ СТАТИ НАМАГАННЯ МЕРКЕЛЬ ПОВТОРИТИ МАРНІ СПРОБИ ШТАЙНМАЙЄРА І ГАБРІЄЛЯ»

Ролан ФРОЙДЕНШТАЙН, заступник директора та керівник досліджень Центру Вільфріда Мартенса, Брюссель:

— Перш за все, німецький великий бізнес хоче Nord Stream 2. Я не знаю, чому вони не бояться санкцій США. Можливо, безпосередньо зацікавлені компанії (Uniper та інші) не мають бізнесу в США.

Що стосується сприяння Меркель цьому проекту. Насамперед Соціал-демократична партія Німеччини є непохитною у своїй позиції щодо будівництва Nord Stream 2. Незважаючи на це — або, можливо, через те, що новий міністр закордонних справ, соціал-демократ Хайко Маас є жорсткішим щодо інформаційної війни Росії і її ролі на Донбасі, то він повинен довести партійній базі, що залишається дружнім до Росії. Це важливий чинник партії, яка формує частину своєї ідентичності на Ostpolitik.

Тому Меркель має враховувати два важливі лобі: великого бізнесу та її коаліційного партнера. Але найбільш зловісною ознакою може стати намагання Меркель насправді повторити марні спроби Штайнмайєра і Габрієля, які прагнули домогтися співпраці Путіна з Сирією (досягти якогось мирного процесу), щодо Іранській угоді та Донбасу через примирювальні заходи. Одним із них, можливо, могла стати пропозиція будівництва Nord Stream 2 як спеціального подарунка Путіну, водночас надаючи гарантії — або «забезпечення російських гарантій» — Україні. Це те, що минулого тижня вона нібито запропонувала в Сочі на зустрічі з Путіним. Це також пов’язано з новим трансатлантичним конфліктом щодо санкцій проти Ірану та торгівлі в цілому. Деякі європейці Західної Європи, очевидно, думають, що непогано зблизитися з Росією. Якщо Меркель поділяє навіть частину цієї філософії, тоді Європа у справжній біді.

«НІМЦІ НЕ ПАМ’ЯТАЮТЬ, ЩО ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ШАНТАЖ — ЦЕ СТАРИЙ ЕЛЕМЕНТ РАДЯНСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ...»

Герхард ГНАУК, кореспондент Frankfurter Allgemeine Zeitung (F.A.Z.) у Варшаві:

— Цей проект зайшов дуже далеко. Тиск і піар-робота певної частини великого бізнесу в Німеччині та інших країнах є потужними. Меркель, звісно, перебуває в складному становищі. Але якщо вона буде опиратись Nord Stream 2, то їй будуть дорікати, що вона служить американцям. Річ у тім, що Трамп у західному світі та особливо в Німеччині посилив антипатії старих критиків США, але також злякав і розтривожив старих друзів Америки. Він посилив тенденції розколу в західному світі. Путін знав, навіщо його підтримував і хвалив.

Коли німецькі ЗМІ останні місяці пишуть про Nord Stream 2, то, звісно, згадують про цей проект. Але іноді в такому тоні, що Україна «відчуває себе ображеною» через Nord Stream 2 і що втратить гроші за транзит.

Нібито це головні проблеми, а не питання незалежності багатьох країн Європи. Німці також не пам’ятають, що енергетичний шантаж — це старий елемент радянської та російської політики, починаючи з Берлінської блокади 1948—1949 років проти Західного Берліна.

Що стосується ролі і можливостей ЄС, зокрема Єврокомісії заблокувати цей проект, який не відповідає вимогам Третього енергетичного пакета.

Мені складно сказати, що зробить ЄС. Цікавою є пропозиція заступника глави Адміністрації Президента України Костянтина Єлисеєва, яка була озвучена у виданні Frankfurter Allgemeine Zeitung минулого тижня, щоб німецький бізнес увійшов в українську газотранзитну систему (ГТС) і став співвласником. Якби це мало місце, то удар по українській ГТС став би ударом по інтересах певних компаній. Адже проект модернізації цієї ГТС з німецькою допомогою вже давно готовий і на компресорній газовій станції в місті Бар на Поділлі відбувається перший приклад цієї модернізації. Цього року посол Німеччини в Україні Райхель відвідав місто Бар, і про це є повідомлення на сайті посольства.

— Чи не існує в німецьких компаній побоювання, що проти них можуть бути застосовано санкції США, як це передбачено в ухваленому торік Конгресом закону щодо протистояння суперникам Америки через санкції (CAATSA), який включає положення про «допустимі санкції» щодо російських енергетичних експортних трубопроводів у розділі 232?

— Санкції США — найсильніший важіль, який може вплинути на поведінку компаній. Це абсурдно, але це не перший раз, коли ЄС не в змозі вирішити питання в дусі своїх власних інтересів і США повинні виручити ЄС. Росія — сьогодні головний постачальник і газу, і нафти як для Німеччини, так і для ЄС загалом. Російські компанії, зокрема «Газпром», є співвласником половини газових сховищ у Німеччині. Тут час здійснити диверсифікацію на користь інших постачальників.

Але прихід Трампа значно ускладнив ситуацію. Адже більшість еліт Західної Європи і більшість німців у цілому не вбачають у ньому представника інтересів і цінностей Заходу загалом.

«НА ГАЧОК ДЛЯ ЧЕРГОВОЇ ЖЕРТВИ ГАЗОВОГО ШАНТАЖУ ПІДВІШУЄТЬСЯ НІМЕЧЧИНА»

Петер ЗАЛМАЄВ, директор «Євразійської демократичної ініціативи»:

- Німеччині цей проект вигідний, бо достається практично задарма: всі видатки, а вони величезні, з прокладання труб бере на себе Газпром.

Росія такою схемою вбиває декілька зайців:  Північним потоком (Nord Stream 2) на гачок для чергової жертви газового шантажу підвішується Німеччина, заміняючи Україну. Окрім всього іншого, це чергова чудова можливість заробити підрядникам, братам Ротенбергам, друзям Путіна.

Тим не менше, Німеччина бачить у ньому вигоду для себе, оскільки завдяки Північному потоку 2 вона замінить Австрію та Угорщину в якості головного хаба. 

«НЕ ВВАЖАЮ ЗА ПОТРІБНЕ ЗБІЛЬШУВАТИ ЕНЕРГЕТИЧНУ ЗАЛЕЖНІСТЬ ЄВРОПИ ВІД РОСІЇ»

Бруно ЛЕТЕ, старший науковий співробітник з питань безпеки і оборони в Американо-німецькому фонді Маршала в Брюсселі:

- Перш за все, Nord Stream 2 є предметом національних інтересів Німеччини та інших країн, що беруть участь у будівництві трубопроводу. Вони розглядають              його як критичний проект, який гарантує постачання енергоресурсів. Nord Stream 2 завоював популярність зокрема через те, що багато країн Євросоюзу не сприймають Україну як надійного партнера/транзитера для забезпечення їх енергетичних потреб.

Німеччина також стверджує, що Nord Stream 2 є чисто комерційним проектом, який не несе політичних негараздів для України та Центрально-Східної Європи. По суті, в березні 2018 року Ангела Меркель заявила, що спочатку вона хоче з'ясувати вплив Nord Stream 2 на Україну, перш ніж продовжити проект.

Я не поділяю думку деяких експертів, що Nord Stream 2 є свого року хабарем німецьким компаніям.

Особисто... ось, що я думаю: по-перше, оскільки економіка Єврозони знову зростає, Європі також необхідно задовольняти зростаючий попит на енергоносії. Традиційні джерела постачання енергоресурсів, як-от Великобританія або Норвегія, повільно виснажуються, тому ЄС має шукати нові місця для придбання нафти та газу.

Виходить, що Росія є очевидним постачальником з комерційної точки зору. Однак з політичної точки зору я особисто не вважаю за потрібне збільшувати енергетичну залежність Європи від Росії. Тим більше, що Росія використовує енергоресурси як інструмент зовнішньої політики. У даній ситуації, завдання Європи продовжувати працювати над диверсифікацією енергоресурсів.