Після Карімова

Незалежно від реального стану здоров’я президента Узбекистану Іслама Карімова, можна вже зробити висновок, що його епоха в житті цієї центральноазіатської країни добігла кінця.

Ще наприкінці радянського періоду Карімов почав керувати Узбекистаном, і впродовж 27 років виконував свої функції з достатньою жорсткістю. При цьому в першій половині 1990-х рр. він навіть зарекомендував себе як реформатор, і дещо йому удалося зробити в економічному сенсі. Проте розпочаті реформи були досить швидко згорнуті, і в країні почалося формування жорсткої вертикалі влади, орієнтованої на одну людину.

Карімов з самого початку свого керівництва країною зайняв непримиренну позицію по відношенню до ісламських радикалів. Їхнє повстання в Андижані 2005 року було жорстоко придушене. Потім ісламісти були витіснені за межі країни або пішли в дуже глибоке підпілля. Лише у Ферганській долині вони, в якійсь мірі, зберігають свій вплив, але наразі він ніяк не виявляється.

Карімову вдалося створити найсильнішу з військового погляду державу в Центральній Азії, що є вагомим аргументом у досить складних відносинах з сусідами. З Таджикистаном з 1992 року немає авіаційного сполучення, а залізничне часто уривалося. Періодично Ташкент перекривав газ для Душанбе. З Киргизією днями справа ледве не дійшла до збройного конфлікту через одну прикордонну вершину.

Відзначимо також і деяке месіанство, що часто походить з узбецької столиці. Стародавня історія звеличується, починаючи від Согдіани до походів Тимура. Тут стикається турецький пантюркізм зі спробами узбецького домінування й заняття позиції старшого брата щодо принаймні тюркських сусідів.

Усе це тепер піддасться серйозному випробуванню. У досить закритій узбецькій владі зрозуміти основні рушійні сили в майбутніх змінах можна лише у великих штрихах.

По-перше. Незалежно від реального стану здоров’я Карімова, зрозуміло, що основних важелів управління він уже не поверне. Як з об’єктивних причин усі люди можуть хворіти й досить довго, так і суб’єктивних. Узбецька еліта вже давно готується до періоду «після Карімова», і тепер цей час настав. Навіть з суто людської причини. Дуже довго він залишався при владі, і просто всі вже неабияк втомилися.

По-друге. Через закритість влади транзит її здійснюватиметься шляхом кулуарних домовленостей. Карімов умів знаходити компроміс між суперечливими інтересами різних кланових груп, за якими часто проглядалися контури впливу зовнішніх гравців. Як тепер вони порозуміються, поки судити рано.

По-третє. У зовнішній політиці Карімов діяв багатовекторно, причому досить твердо, з несподіваними поворотами. Ташкент за нього завдавав багато клопоту як Москві, так і Вашингтону. Були періоди, коли здавалося, що Узбекистан повернувся до Китаю. Принаймні потік китайських інвестицій останнім часом зріс, і значно.

У червні на саміті ШОС Карімов і голова КНР Сі Цзіньпін відкрили залізничний тунель «Камчик» на електрифікованій залізничній лінії Ангрен — Пап. Він був збудований спільно — залізничною компанією «Узбекистон темір йулларі» й китайською China Railway Tunnel Group. Вітка з’єднала Ташкентську область з Ферганською долиною Узбекистану. Головне ж у тому, що тепер потяг між узбецьким Маргіланом і Ташкентом не проходитиме через таджицький Худжанд.

За подіями в Ташкенті уважно стежать не лише в столицях держав Центральної Азії, а також у Москві, Пекіні й Вашингтоні. Експерти дотримуються думки, що найбільші шанси стати нащадком Карімова мають: нинішній прем’єр-міністр Шавкат Мірзіяєв, він на цій посаді з 2003 року, і віце-прем’єр Рустам Азімов, який займається економікою країни. При цьому перший вважається проросійським, а другий — прозахідним. Слід також враховувати формальний чинник. У надзвичайній ситуації президентську посаду до наступних виборів займе голова верхньої палати узбецького парламенту сенату Нігматілла Юлдашев. Потім протягом трьох місяців мають відбутися президентські вибори. За цей час клани мусять домовитися, інакше всім буде дуже погано.

Політична орієнтація можливих кандидатів вельми умовна, оскільки може істотно змінитися після вступу на посаду. У будь-якому разі, у Москві вже заявили, що готові підставити плече Узбекистану. Чи знадобиться Ташкенту така допомога, з’ясується дуже скоро.

«ЗА ПРЕЗИДЕНТСТВА КАРІМОВА НЕ БУЛО ВЕЛИКИХ ПРОБЛЕМ У ВВЗАЄМИНАХ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА УЗБЕКИСТАНОМ»

Сергій ВІННІК, перший секретар, виконувач обов’язків посла України в Узбекистані:

— Станом на 15.00 місцевого часу ніякої інформації щодо смерті президента Узбекистану офіційно не надходило. В ніч з 29 на 30 серпня апарат президента розмістив повідомлення, у якому спростував інформацію в регіональних ЗМІ про смерть Карімова, зазначивши, що повідомлення про смерть глави держави не відповідають дійсності. Президента госпіталізовано, і його стан медики оцінюють як стабільний. Більше ніякої інформації у нас зараз немає. Офіційно не підтверджена інформація про взяття під домашній арешт віце-прем’єр-міністра Рустам Азімова.

Якщо говорити про двосторонні відносини, то за президентства Карімова не було великих проблем у ввзаєминах між Україною та Узбекистаном.

P.S. Коли верстався номер, стало відомо, що в Узбекистані скасовано заплановані на 31 серпня офіційні урочистості, приурочені до 25-річчя проголошення незалежності країни. У попередні роки в цей день президент Узбекистану Іслам Карімов зазвичай з’являвся на публіці. Поки незрозуміло, чи скасовано святкові заходи саме через важку хворобу президента. Неясно також, чи відбудуться народні гуляння, які у зв’язку зі святом зазвичай відбуваються 1 вересня.