Подарунки під українську ялинку
Дід Мороз приніс Україні минулого тижня аж два вагомих подарунки. Спочатку Леонід Кучма та Сапармурат Ніязов домовилися, що Україна вже 350 наступних років не матиме проблем з туркменським газом. Потім Державна дума Росії, яка, на відміну від західних парламентів, напружено працювала 25 грудня, ухвалила ратифікувати українсько-російський Договір про дружбу, партнерство та співробітництво.
Про туркменський газ говорилося й писалося багато. І що про його поставки домовлено, і що їх не буде, доки Україна не заплатить борги. І що про його поставки знову домовлено. Пафос, з яким виступали президенти Кучма та Ніязов після підписання угоди, міг би свідчити, що вирішено проблему світового масштабу — хоча й не вирішено, а лише в черговий раз домовлено, та й проблеми газопостачання в нормальному світі не є предметом переговорів найвищого державного рівня. Оскільки в Україні й далі діє принцип, згідно з яким політика держави в країнах СНД визначається чим завгодно, крім здорового глузду, не може бути жодної впевненості, що поступливість Туркменбаші буде використано саме на користь державі і що цей подарунок десь у середині року знову не обернеться черговим скандалом. Та й за підрахунками віце-прем’єра Анатолія Голубченка, туркменський газ для українського споживача виходить як мінімум не дешевшим за російський.
До речі, коментуючи інший подарунок Діда Мороза, відомий російський політолог, член президентської ради Росії Сергій Караганов в інтерв’ю телепрограмі «Итоги» заявив, що з ратифікацією договору про українсько-російську дружбу Україна просто не матиме жодних стимулів повертати ті ж самі газові борги. І дійсно, Росія втратила один з засобів тиску й останню можливість офіційно висловити територіальні претензії до України, від яких, між тим, багато хто в Росії ще не відмовився. Проте це аж ніяк не означає, що не буде спроб перетворити «великий договір» на сучасний аналог документа, ухваленого в січні 1654 року Переяславською Радою — тим більше, що за це фактично виступає більшість не лише російського, а й українського парламенту, на чолі з Головою Верховної Ради Олександром Ткаченком.
Так якось і виходить — винаходимо велосипеди, заглядаємо до рота «старшим братам», теревенячи про інтеграцію незрозуміло чого у незрозуміло що, будуємо якісь цікаві багатовекторні геометричні фігури, а потім дивуємося — чому з нами не поводяться, як з дорослими. Мабуть, просто ще не виросли — тому й віримо у подарунки від Діда Мороза — але, можливо, не завжди це й погано. З Новим Роком, панове!
№250 28.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
