«Помаранчева» Україна

Ще одні вибори в Україні, ще одне диво пострадянської демократії. До результатів ми звернемося трохи пізніше. А поки зазначимо, що кампанія була пожвавленою, виборці могли вільно обирати серед декількох партій, явка була високою, а підсумки виборів ніхто не насмілиться назвати нелегітимними. І як це далеке від неопереної демократії в сусідній Росії, де президентські вибори наступного року майже напевно стануть схваленням вибору Володимира Путіна.

Недільні вибори вкотре виправдали помаранчеву революцію 2004 року. Відтоді як мільйони простих українців мирно заявили свій протест і завоювали право обирати собі лідерів, стало модно оголошувати про смерть революції. Антигерой 2004 року, проросійсь кий політик Віктор Янукович повернувся минулого року до влади, ставши прем’єр-міністром, і його партія зайняла перше місце за підсумками парламентських виборів, що відбулися в неділю. Популярність героя 2004 року, Президента Віктора Ющенка неухильно падає. Багато прихильників «помаранчевих» у розпачі.

Але люди, які впали у відчай, випускають з уваги найголовніше. Значення драматичних подій 2004 року далеко не обмежується вибором конкретних персоналій або політичного курсу. Помаранчева революція змінила правила політичної гри. Як ми тоді писали, українські правителі думатимуть двічі перед тим, як обманом позбавляти своїх громадян вільної преси, дебатів і виборів. Відтоді — а за ці кілька років вибори відбулися вже втретє — ніщо не похитнуло нашої упевненості в цьому. Політичне безладдя — відоме також як демократія — не призвело до адміністративного хаосу й не зашкодило українській економіці, зростання якої становить 7% на рік (сусідня Грузія, батьківщина «революції троянд», також процвітає). Хоч що б казав Путін, у його регіоні стабільність і свобода не обов’язково виключають один одного.

У вільних суспільствах політичні кар’єри злітають і падають, і судячи з попередньої інформації про підсумки виборів, що надійшла вчора, переможцем не став ні Янукович, ні Ющенко. Проте було очевидно, що перемога йде в руки красуні Юлії Тимошенко, яка була колись одним із олігархів, і яка потім зіграла важливу роль у «помаранчевих» протестах. Блок її імені поліпшив свій результат у порівнянні з виборами 2006 року на 10%, отримавши 31,4% голосів і після підрахунку 90% бюлетенів випередив Партію регіонів Януковича на два пункти. Але поліпшила результат і партія Ющенка «Наша Україна», завоювавши 14,6% голосів і тим самим підготувавши грунт для повернення «помаранчевого» уряду. Схоже, Тимошенко, яка налагодила в останні тижні відносини з Президентом, готова сформувати новий уряд, і можливо, Ющенку доведеться знову примиритися з життям в опозиції.

Проблем у країні вистачає. Востаннє, коли Тимошенко обіймала посаду прем’єр-міністра — менше восьми місяців у 2005 році, перед тим, як Президент відправив її у відставку — її хаотичний стиль правління налаштував українців проти «помаранчевого» блоку. Очевидно, дві партії отримають більшість голосів у парламенті. Тоді, якщо вони зуміють домовитися про створення коаліції, прем’єр-міністру Тимошенко буде доручено займатися економікою, здійснювати заявлену антикорупційну й прозахідну програму і вирішувати конституційну суперечку, що триває. Діюча конституція нечітко проводить розділ повноважень між виконавчою і законодавчою владою; для розв’язання цієї проблеми може бути проведений референдум. Суперечки навколо конституції призвели цього року до багатомісячного політичного глухого кута й дострокових виборів. Україна більше не може дозволити собі подібного.

Хоча українська політика не завжди благовидна, країна продовжує сміятися над тими, хто пише їй некрологи. Ще на початку 90 хЦРУ прогнозувало розпад — можливо, насильний — країни, розколеної на російськомовний схід і україномовний захід. Але насправді, її нескута політика є джерелом сили. США і Європа можуть продовжувати задавати новій державі напрям руху, і сподіватимемося, що Брюссель виявлятиме більший ентузіазм до амбіцій Києва щодо вступу в блок.

В Україні складна робота з будівництва працездатної демократії майже завершена. На жаль, у Росії вона ще не починалася.