Про плюси підписання угоди про асоціацію

Сьогодні на саміті в Брюсселі Україна та Євросоюз підписали політичну частину Угоди про асоціацію. Від української сторони свій підпис поставив прем’єр Арсеній Яценюк, а з європейського боку підписи поставили глави держав і урядів 28 країн Європейського союзу і керівники ЄС.

Водночас економічна частина угоди має набути чинності після завершення виборчого процесу в Україні, у проміжку між літом 2014 і початком 2015 року.

 Напередодні Президент Європейської Ради Херман ван Ромпей у своїй заяві з цього приводу наголосив: «підписання Угоди символізує важливість з якою обидві сторони ставляться до своїх відносин і своєї спільної волі розвивати їх далі».

Зі свого боку, прем’єр-міністр у коментарі журналістам сказав: «Підписанням цієї угоди ми продемонструємо всьому світу, що ми разом, що Україна поділяє європейські цінності, і що ми разом можемо бути успішними. І завдяки цьому документу в України буде європейське майбутнє».

Між тим, заступник генерального директора Центру ім. Разумкова Валерій Чалий вважає, що підписання однієї Угоди – недостатньо. На його думку, Україна має вимагати від ЄС входження до його складу.

«День» попросив прокоментувати значення підписання Угоди про асоціацію професора Київського національного університету, доктора політичних наук Григорія ПЕРЕПЕЛИЦЮ:

– Це – один із найбільш важливих кроків, які зробила нова влада України. Це рішення має стратегічне значення для країни. Воно полягає у відновленні поступальності нашого євроінтеграційного курсу. Нам вдалося його зберегти, не зважаючи на політичну кризу та воєнну агресію, яку розв’язала Росія проти України. Україна ще раз підтвердила, що вона має твердий намір приєднатися до європейського товариства, бути європейською країною, дотримуватися європейських цінностей, яким вона віддана.

Ця Угода матиме дуже важливе міжнародне значення. По-друге, це говорить, що ми виходимо з російської сфери впливу і входимо в європейську цивілізацію, до європейського політичного простору. Це – велика цивілізаційна перемога України, бо курс коливання поміж Європою та Росією вже завершився.

По-третє, це означає, що з ратифікацією цієї Угоди, Україна поставила жирний хрест на реінтеграційних об’єднаннях типу Митного чи Євразійського союзу, за допомогою яких Росія хотіла позбавити Україну державного суверенітету. З підписанням і ратифікацією цієї Угоди, повернення в Росію шляхом цих проектів добровільно виключається. Україну можна повернути до неї тільки шляхом воєнної агресії, яку розв’язала Росія, окупувавши Україну. Інших шляхів тепер у Росії позбавити Україну державного суверенітету немає. 

По-четверте, Угода відновлює довіру у міжнародного бізнесу до України. Оскільки, країна вперше за 23 роки чітко визначила свою належність до європейського простору і в перспективі це закладає стабільність у відношеннях України зі світом і з Європою, зокрема. Ця стабільність дає чіткий сигнал іноземним інвесторам, про можливість вкладати капітали в Україну. Це руйнує всі плани, пов’язані з конспіративними проектами щодо заміни політичного ладу в Україні, щоби він був чітко проросійським і діяв у руслі російської політики.

З підписанням Угоди про асоціацію повернути Україну до путінської авторитарної моделі тепер буде дуже важко. Безумовно, це має важливе політичне і міжнародне значення. Це також відкриває і наступний крок – економічної інтеграції з ЄС, тому що ця політична частина покликана проводити політичні реформи в Україні і досягти копенгагенських вимог політичного характеру, що буде запорукою для проведення економічних реформ в Україні. Ця частина є політичною і не дає ніяких економічних преференцій, окрім технічної допомоги. Але вона створює дуже серйозне політичне підґрунтя для такої модернізації в Україні.

– Як ви вважаєте, що завадило підписанню Угоди в цілому і розділення її на дві частини?

– Справа в тому, що нам зараз потрібно терміново вирішити питання наших економічних відносин з Російською Федерацією, і вона нам в цьому допоможе. Ми бачимо, що Росія сьогодні намагається обмежити український експорт, від якого дуже залежні східні промислові регіони України. Це підштовхне уряд до диверсифікації нашого експорту та імпорту і переорієнтовувати нашу промисловість на інші ринки. Допоки ми цього не зробимо, то не можна підписувати Угоду про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі. Коли ситуація стабілізується, якщо нам вдасться дати відсіч цій агресії, принаймні на материковій частині України, – це створить відповідні передумови до економічних структурних перетворень. Нам необхідно зберегти виробництво в східних регіонах, шляхом переорієнтації на інші ринки збуту і кооперації з іншими країнами. Це дуже величезна і тяжка робота, але по країнам Балтії ми бачимо, як вони змогли переорієнтуватися. У цьому сенсі для нас добрим прикладом є Польща. Коли ми досягнемо економічної незалежності від Росії, ми можемо впроваджувати всі механізми поглибленої зони вільної торгівлі.

– До речі, як ви прокоментуєте слова президента Франції Франсуа Олланда, який заявив, що Україна може бути асоційованим членом ЄС і не повинна вимагати членства в ЄС?

– Це не можна сприймати як константу. Ситуація змінюється і, відповідно, будуть змінюватися погляди і керівництво Євросоюзу, включаючи Францію. Зараз момент не дуже відповідний, оскільки ЄС знаходиться в глибокій фінансово-економічній та інституційній кризі. Будь-яке приєднання країни з населення у 45 млн до Європи – тільки би посилило ці процеси. Але не треба забувати, що Україна – це величезний ринок і великий економічний потенціал.

З іншого боку, я не думаю, що Україні треба сьогодні форсувати членство в ЄС. Ми поки що не готові відповідати критеріям членства. На жаль, ми можемо повторити негативний досвід Болгарії, коли вона була абсолютно неготова, але завдяки членству в НАТО, її прийняли до ЄС. Ми бачимо, що Болгарія до цього часу знаходиться в депресії, оскільки не дотягує до рівня економічного розвитку, який має ЄС. Для самої Болгарії це створює важкі проблеми. Тож, ми маємо підтягнути нашу економіку, стандарти і механізми для того, щоб ми могли конкурувати на цьому величезному ринку, який у 16 разів більший за російський. На ринку ЄС є конкуренція якості і ми маємо підтягнути якість своєї продукції і тільки тоді ми зможемо отримувати вигоди від цього ринку. Польща 10 років рухалася до цих стандартів, щоб бути конкурентоздатною і сумісною з економікою ЄС. Поки ми слабкі, нам не варто форсувати членство в ЄС.

Прикладом для нас є і Туреччина. Більше 30 років вона кандидат на членство в ЄС. До цього часу вона не має перспектив (стати членом ЄС – Ред.), але завдяки підписанню Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС, Туреччина провела дуже потужну модернізацію. Тобто, ті механізми, які закладаються в цих угодах з ЄС, дають можливість для такої модернізації. Завдяки цьому, Туреччина перебрала і технології від країн ЄС і сьогодні вона є потужною індустріальною країною.

У будь-якому разі, навіть якщо і немає перспективи членства, ці угоди відкривають нам можливості для нашої модернізації. Це не значить, що ЄС буде перебудовувати нам економіку, – ми самі маємо це робити. Але подібні  угоди дають можливості, щоб ними  скористалися для такої модернізації.