Про реальні очікування від Варшавського саміту
Ігор Долгов: «У практичній співпраці з НАТО потрібно виходити на рівень союзника»Схоже, Україна робить ставку на прагматичне партнерство з НАТО — єдиною у світі діючою системою колективної безпеки, і не ставить на порядок денний питання про членство чи надання ПДЧ. А увага зараз зосереджена на практичній співпраці з Альянсом, набутті стандартів НАТО українськими Збройними силами та їхній взаємодії з військовими підрозділами країн-членів Альянсу.
Про це зокрема наголосив заступник міністра оборони України Ігор Долгов на прес-брифінгу «Варшавський саміт НАТО 2016 та Україна», який відбувся 22 червня у Посольстві Литовської Республіки в України.
За його словами, підготовка до засідання комісії Україна — НАТО в рамках саміту НАТО проводиться спільно українською стороною з представниками міжнародного секретаріату країн-членів НАТО. Окрім того, додав заступник міністра, в умовах АТО Міністерство оборони відігравало і буде в подальшому відігравати ключову роль у тих процесах, які відбуваються у співпраці з НАТО, оскільки Збройні сили України є серцевиною й основою сектора безпеки і оборони держави.
Попри те, що військова складова є ключовою, відзначив він, у співпраці з воєнно-політичною організацією НАТО існує багато інших галузей, які входять у сферу інтересів співробітництва України з Альянсом, які активно імплементуються не тільки за умов підготовки до саміту, а й через спільний інтерес рухатися цим шляхом.
У рамках реалізації програми «Наука заради миру» для проектів в Україні було виділено 6 млн євро, наголосив Долгов, що є абсолютно рекордною цифрою за всю історію існування цієї програми у відносинах між НАТО й Україною.
На запитання журналістів, чи ставитиме Україна на Варшавському саміті питання надання ПДЧ, заступник міністра відповів, що нещодавно Україна за допомогою натовських експертів розробила Стратегічний оборонний бюлетень, який днями ухвалено президентом, і тепер цей документ є планом реформування Збройних сил і приведення їх до стандартів НАТО та сумісності зі збройними силами Альянсу.
Відтак, вважає він, тепер усе має бути підпорядковано одній меті, одному плану, і лише тоді, коли у нас будуть повністю реформовані Збройні сили за стандартами НАТО, змінена військова освіта та забезпечено кар’єрний ріст, треба буде ставити питання, чи потрібен нам ПДЧ, чи ми вже повністю відповідаємо критеріям для вступу в НАТО.
Пан Долгов, який до призначення на цю посаду у міністерстві обіймав посаду посла України в НАТО, повідомив, що 600 українських військовослужбовців входить до складу Укрполітбригади. Це можна назвати прикладом інтеграції невеликого українського підрозділу в структуру НАТОвських сил.
А Збройні сили України кількістю 260 тис. осіб інтегрувати складно, зазначив він, але треба починати. І ось таким шляхом: є міжнародна тренувальна місія в Яворові, де американські та канадські інструктори готують українські батальйони у повному складі, а також українських інструкторів, які потім переберуть на себе функції західних колег.
Він також розповів, що у Всеохоплюючий пакет допомоги, який попередньо вже ухвалили минулого тижня міністри оборони НАТО й який буде затверджено на саміті у Варшаві главами держав, входить такий новий інструмент допомоги Україні, як відкриття в Києві платформи протидії гібридній війні.
Окрім того, додав Долгов, у цьому документі передбачено надання Україні допомоги з гуманітарного розмінування. На даний момент уже підготовлено 120 фахівців із розмінування і отримано значну кількість обладнання з розмінування. Підсумовуючи, заступник міністра зазначив, що у співпраці з НАТО важлива не кількість сторінок і заходів, а їхня успішна реалізація.
Тим часом директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук звернула увагу на те, що Україна й НАТО мають очікувати реальних результатів від саміту у Варшаві. На її думку, плюсом є той факт, що на саміті відбудеться засідання Комісії Україна — НАТО на найвищому рівні. Вона розповіла, що всередині НАТО була дискусія щодо доцільності проведення такого формату, але саме Польща і Литва переконали союзників: щоб таке засідання відбулося, цьому зокрема сприятиме надання Україною чіткого бачення реформ.
Мінусом, за словами експерта, є надходження тривожних сигналів, що у загальній декларації за підсумками саміту у Варшаві не буде відображено прийнятої на Бухарестському саміті 2008 року заяви про те, що Україна та Грузія у майбутньому можуть стати членами Альянсу. «Якщо це так, то це буде певним «відкатом» у політичному сенсі. Ніхто не вимагає членства в НАТО, але підтвердження Бухарестської декларації було б правильним сигналом», — наголосила Гетьманчук. Вона поділяє думку заступника міністра, що Україні необхідно у практичній співпраці з НАТО виходити на рівень союзника, не будучи членом Альянсу, як, наприклад, це робить Грузія.
* * *
Директор Департаменту міжнародної безпеки МЗС України Сергій Шутенко зазначив, що Україна зробить все належне, щоб засідання Комісії Україна — НАТО було успішним. За його словами, на саміті буде обговорено зусилля з підвищення обороноспроможності України як основного чинника безпеки в Європі. «Лише успішна реформа Збройних сил і сектора оборони поставить питання про членство України в НАТО», — наголосив дипломат. Він також вважає, що Україні є що запропонувати НАТО, зокрема унікальний досвід гібридної війни, можливості зі стратегічних авіаперевезень.
Разом із тим він зізнався журналістам, що на саміті, скоріше за все, не буде представлено нового посла України в НАТО. За його словами, це обумовлено тим, що для узгодження кандидатури глави місії України в Альянсі серед країн Організації Північноатлантичного договору потрібен місяць, і відтак такий дипломат на момент саміту може не отримати агреману.
Звісно, це поганий сигнал, що перед самітом у нас немає нового повноцінного посла в Альянсі. Західний дипломат сказав «Дню», що дійсно на даний момент українська сторона не назвала прізвища людини, яка обійме посаду глави місії України в НАТО. Але разом із тим співрозмовник зазначив, що зараз більш важливою є не стільки присутність на Варшавському саміті нового посла, як те, що Україна нарешті стала більше акцентувати уваги саме на практичній співпраці з НАТО, а не на деклараціях, як це було раніше.