Про транспорт і пандемію

Володимир Путін на засіданні Президії Державної Ради РФ говорив про транспортну стратегію Російської Федерації до 2030 року з прогнозом до 2035 року, тобто фактично майже до кінця двох передбачуваних наступних його президентських термінів. При цьому Володимир Володимирович породив черговий бюрократичний афоризм: «...Кожен громадянин Росії, хоч би де він жив, має бути забезпечений надійним, безпечним транспортним сполученням». А ще зауважив, що «по всій країні ми повинні не лише будувати дороги і вокзали, порти і пристані, а й утримувати їх гідно — утримувати наявні і новоспоруджені, побудовані вже об’єкти, своєчасно, якісно проводити їх ремонт, забезпечувати нормативний стан регіональної та муніципальної інфраструктури». Щоправда, виникає питання, наскільки нормативи відповідають реальним потребам того чи іншого регіону, з одного боку, і наскільки вони здійсненні на практиці, — з другого.

Путін забажав бачити транспорт більш «зеленим», оскільки в усьому світі «замість бензину або дизельного палива починають широко використовувати електрику, водень, інші низьковуглецеві джерела, газ я б до цього теж відніс». Ну, по-перше, подібні «зелені зрушення» відбуваються поки що лише у розвинених країнах, та й то не в усіх. А ще важливіше те, що, по-друге, віднесення природного газу до низьковуглецевих джерел енергії — це занадто смілива новація, з якою навряд чи погодиться наукове співтовариство. Але «Газпром» для Путіна — це святе! На нього ніяка «зелена енергетика» не повинна робити замах!

А про те, як насправді в Росії розвивається транспорт, можна отримати уявлення хоча б з одного прикладу, який Путін навів у заключному слові і який базується на результатах перевірки виконання прийнятих рішень і законів, що стосуються розвитку інфраструктури морських портів: «Дійсно, за останні 15 років — це вражаюча, на перший погляд, цифра — потужності портові зросли у нас утричі, до 1,2 мільярда тонн, але... у нас 67 морських портів працює, але лише шість із них завантажені на повну потужність, а 61 — недовантажені, м’яко кажучи. Основний фактор, що стримує підвищення їхньої конкурентоспроможності, — а йдеться про конкурентоспроможність галузі в цілому: коли ми говоримо про порти, ми розуміємо значення портів у транспортній інфраструктурі в цілому, — це відсутність ефективної системи управління вантажопотоками із застосуванням цифрових технологій».

При цьому у деяких портах, за словами Путіна, можна спостерігати дивні речі: «Морський порт Діксон має акваторію, територію об’єкта, інфраструктуру, які не придатні до експлуатації. Соціально значущі вантажі вивантажуються на необладнаний берег, а поряд, зокрема з певною часткою фінансування нашого, будується нафтовий термінал. Треба, звичайно, це робити, безумовно. Але чому соціально значущі вантажі на необладнаний берег просто так вивантажуються?» Відповідь на це запитання сам президент чудово знає. Нафтовий термінал дає досить пристойний прибуток, тоді як соціально значущі вантажі — це самі лише витрати. От і течуть у нафтовий термінал гроші, виділені державою для будівництва терміналу для вивантаження соціально значущих вантажів.

Про що свідчить цей приклад? По-перше, про те, що в Росії, м’яко кажучи, занадто багато портів. Сухопутній країні, де морський транспорт відіграє допоміжну роль, розвивати одразу 67 морських портів не має ніякого сенсу. І тим паче немає ніякого сенсу потроювати за 15 років портову потужність і, відповідно, витрати на інфраструктуру морських портів, якщо в результаті виявляється, що 91% усіх портів не можуть бути завантажені на повну потужність. Перед нами типовий приклад того, що я називаю уявною вартістю. У цьому випадку всі витрати, які пішли на створення незавантажених потужностей, можна сміливо віднести до уявної вартості, від якої немає ніякої користі ні російським громадянам, ні галузям економіки Росії. Їх можна було поки що не будувати і не омертвляти величезні кошти на десятки років, а то й навічно. Уявна вартість була широко поширена в Радянському Союзі і була лише засобом розподілу і перерозподілу матеріальних благ. Тоді теж нерідко будувалися підприємства та об’єкти інфраструктури, на кшталт того ж БАМу, які в підсумку виявлялися нікому не потрібними. Але за радянських часів в уявної вартості не було такої великої корупційної складової, як зараз у Росії. Сьогодні великі транспортні інфраструктурні проєкти дозволяють порівняно легко сховати корупційні гроші. І не випадково, як заявив на тому ж засіданні Президії Держради віце-прем’єр Марат Хуснуллін, із затверджених урядом регіональних проєктів на загальну суму 500 млрд рублів 89 проєктів на загальну суму 320 млрд рублів належать до транспортної структури. На цих проєктах красти зручніше, а на те, що порти, дороги і мости, що будуються, часто не відповідають реальним потребам населення й економіки, чиновникам глибоко наплювати.

Путін визнав за необхідне приділити кілька годин обговоренню транспортної стратегії на десятиліття наперед. А про ситуацію з ковід-19 у Росії він висловився лише наступного дня, провівши нараду з урядом, і знову переклав тягар рішень на губернаторів. Тим часом, ситуація з коронавірусом, за визнанням влади, наближається до критичної. Рівень офіційної щоденної смертності в Росії, що ще недавно становив менш як 900 осіб, тепер наближається до позначки 1100. Зрозуміло, що цей показник не відображає реальну смертність від пандемії, яка у багато разів вища. Але тривожним є той факт, що влада, дозволивши опублікованим офіційним цифрам подолати колишній бар’єр у 900 смертей на день, дуже швидко змушена була подолати наступну межу у 1000 смертей, а тепер впритул підійшла до необхідності прибрати ще один бар’єр у 1100 смертей.

Уряд звернувся до Путіна з пропозицією запровадити канікули на період з 30 жовтня по 7 листопада, сподіваючись таким чином збити чергову хвилю коронавірусу. Путін цю пропозицію підтримав і підписав відповідний указ, причому платити за локдаун у регіонах, вочевидь, буде російська держава, хоча й далеко не в повному обсязі. Мер Москви Сергій Собянін пішов ще далі і вже видав указ, згідно з яким москвичі старше 60 років мають піти на самоізоляцію на період з 25 жовтня 2021 року і аж до 25 лютого 2022 року. Щоправда, гуляти їм усе-таки дозволяється. Виняток зроблено лише для тих літніх людей, які вакцинувалися або перехворіли ковідом. Їх свободу пересування нібито не збираються обмежувати. Свою турботу про людей старше 60 років Собянін мотивував тим, що серед померлих у московських лікарнях від ковіду-19 і його наслідків літні люди становлять 86%. Ніяких політичних причин для запровадження локдауну зараз немає, оскільки ніяких масових виступів опозиції в найближчі місяці не передбачається, тож причини локдауну цього разу суто медико-санітарні. Працюючим москвичам старше 60 років рекомендовано взяти лікарняний, але не дуже зрозуміло, хто і як оплачуватиме ці лікарняні. Опрацьовується також ідея запровадження в Москві повного локдауну в період з 30 жовтня до 7 листопада, але це навряд чи принципово змінить епідемічну ситуацію.

На нараді, присвяченій коронавірусу, Путін знову породив афоризм: «Протестували людину — вона йде, контачить, якщо вона захворіла». На думку Володимира Володимировича, «реальну ситуацію все одно видно за статистикою госпіталізацій, за рівнем смертності». З урахуванням того, що загальна статистика смертності занижується в Росії ще з листопада 2019 року, ця фраза не означає нічого. Ще нібито Путін закликав не фальсифікувати статистику захворюваності й смертності від коронавірусу: «Треба зрозуміти очевидну річ — майте на увазі, що ми повинні ставитися до цього в такий спосіб: якщо в суб’єкті Федерації виявляється більша кількість нових хворих, це зовсім не означає, що місцева влада погано працює. Це, навпаки, говорить про те, що робота регіональної влади щодо профілактики, щодо запобігання поширенню хвороби організована не на папері, а реально і в цілому ефективно. Це відображає ефективність роботи регіональних команд, а не навпаки». Але цей заклик схожий на голос волаючого в пустелі.

А ще Путін дав зрозуміти, що роздавати гроші населенню для подолання пов’язаної з пандемією кризи він не збирається: «Уряд Росії турбує — це можливі наслідки, маю на увазі і пропоновані нашими деякими колегами в Європі заходи щодо підтримки населення. Правильно, звичайно, людей треба підтримувати. Зараз намічається в деяких європейських країнах прийняття рішень щодо підтримки домогосподарств. До чого це призведе на практиці? Призведе до того, що люди обсяги споживання не скоротять, а відбуватиметься подальше скорочення споживання у промисловості, перш за все в енергоємних галузях. Ви зараз їх назвали, — металургійна промисловість, виробництво аміачних добрив і так далі. Це матиме далі свої наслідки, які, по-перше, на людях позначаться, в кінцевому підсумку інші товари дорожчатимуть. І цей спосіб підтримки громадян, який пропонується, він як би лежить на поверхні, але в кінцевому підсумку ми бачимо, що це, швидше за все, рішення, продиктовані поточною внутрішньополітичною кон’юнктурою, маю на увазі зокрема й передвиборні ситуації в окремих європейських країнах» .

Словом, роздавати гроші населенню Путін не збирається. Думаю, що після стількох місяців фальсифікації статистики загальної смертності в Росії, що почалася ще в листопаді 2019 року, отримати скільки-небудь достовірні дані від Росстату неможливо. Поки що всі обмежувальні заходи, зокрема й вжиті у Москві, спрямовані на максимальне стимулювання вакцинації. Однак є підстави вважати, що в Москві, Росії й низці інших держав уже досягнута певний межа вакцинації, коли всі, хто хотів, уже вакцинувалися, і подальше нарощування кількості щеплених стикається з великими проблемами й вимагає обов’язкової вакцинації. Загальносвітова проблема, як я вже зазначав, зводиться до неможливості прищепити в усьому світі основну масу населення протягом короткого періоду часу, протягом, наприклад, півроку, що неможливо на практиці і не дозволяє прищепити основну масу населення Землі в короткі терміни і отримати колективний імунітет від коронавірусу.

Тому можна не сумніватися в тому, що ковід залишиться з людством ще протягом кількох років. Перебіг епідемії не лише в Росії, а й у всьому світі показує, що вакцинація сама по собі не є панацеєю, вона лише уповільнює зростання смертності від коронавірусу та його наслідків, але практично не впливає на зростання кількості заражень, і від перемоги над коронавірусом у всьому світі ще дуже далеко. У Росії ж кількість повністю вакцинованих завмерла на позначці 32,41%. У США цей показник становить 56,81%, але він усе ще далекий від ідеалу. Ті, хто хотів вакцинуватися, вже зробили щеплення, а як змусити робити щеплення інших — велике питання, яке гостро стоїть не лише в Росії, а й у всьому світі. Офіційно в Росії від коронавірусу померло 226 353 особи, фактично — понад 3,2 млн осіб. Зростання смертності може зупинити лише загальна вакцинація, але до неї ще дуже далеко. Поки ж кампанія щеплення зменшує лише загальну кількість смертності від коронавірусу, але не реальну захворюваність.