«Прихована форма образи»

Нещодавня лекція 66-ого держсекретаря США Кондолізи Райс, яка приїхала в Київ на запрошення фонду Віктора Пінчука, викликала широкий резонанс у соціальних мережах. З одного боку група молодих депутатів, які позиціонують себе як єврооптимісти і борці з олігархами, виставили фото з Райс і Пінчуком. Виглядає так, що їм було важливіше сфотографуватися з екс-держсекретарем і заодно з олігархом, ніж задати їй гарні запитання і про деолігархізацію, і про те, чи відчуває вона сором за підготовлену нею промову із застереженням проти незалежності, яку 1 серпня 1991 року прочитав у Верховній Раді Джордж Буш-старший. Коломніст New York Times Вільям Сефайер у знак протесту назвав виступ американського президента Chicken Kiev speech (у перекладі «курча по-київськи», іноді це передають українською мовою як «котлета по-київськи»), вважаючи, що США «колосально недооцінюють» ситуацію в Україні. Нагадаємо, у цьому виступі американський президент закликав українців не руйнувати Радянський Союз і замість "суїцидального націоналізму" зберігати вірність Москві.

З іншого боку, багато хто в мережі цілком справедливо висловив  обурення порівнянням України з Ліберією, яке пролунало з вуст екс-держсекретаря під час її відповідей на запитання авдиторії. Зокрема Райс сказала наступне: «Якщо ви вважаєте, що тут (в Україні – Авт.) погано жити, то поїдьте у Ліберію, і тоді ви будете щасливими, що ви - українці».

«Це така прихована форма образи українців, — вважає юрист-міжнародник Володимир ВАСИЛЕНКО. — Мовляв, українці не заслуговують на кращу долю і повинні радіти тому, що у них сьогодні є. Цілком очевидно, що українська нація заслуговує на значно кращу долю, ніж це є сьогодні. І причому заслуговує на більш ефективну системну і комплексну підтримку з боку тих же Сполучених Штатів та їхніх союзників. Адже, по-перше, Україна зробила свій внесок у розвал і зникнення з геополітичної карти світу Радянського Союзу. І вже за одне це до України повинно бути особливе ставлення, або, принаймні, таке як до Польщі.

Завдяки політиці Польщі свого часу було розвалено соціалістичний табір і Варшавський договір. Тоді західні країни поставились до Польщі абсолютно адекватним чином, було списано її колосальні борги. Польща була запрошена до членства в НАТО і ЄС. І це було належною компенсацією.

Щодо України цього абсолютно немає. На Заході лежить моральна відповідальність за нинішню ситуацію в нашій країні. Якби з боку Заходу від самого початку була адекватне ставлення, то, очевидно, не доводилось би сьогодні говорити про те, що Україна має бути щасливою, що у неї рівень життя не такий як Ліберії.

Я не знаю, хто і як домовлявся про цю лекцію, але сам факт, що в Україну була запрошена особа, яка готувала оцю сумнозвісну промову Джорджа Буша-старшого, свідчить про неадекватність мислення тих, хто запрошував. Що стосується заходу, то багато політиків там не розуміють: те, що відбувається в Україні, стосується не лише нашої країни, а й Заходу. Якщо належним чином не будуть захищені інтереси України, то й не будуть захищені західні інтереси.  Адже від агресії Росії проти України страждає не тільки Україна, а загроза постала перед усім цивілізованим світом.

Якщо цивілізований світ не буде належним чином реагувати на російську агресію, то наступними її жертвами будуть інші європейські держави. І від цього також будуть потерпати Сполучені Штати. Тому в інтересах Заходу надати Україні допомогу, в тому числі якомога швидше надати військову допомогу. Потрібно посилити санкції проти Росії, щоб ті були справді дійовим засобом впливу на російське керівництво. Також у позитивному плані треба вирішити питання про членство України в Північноатлантичному альянсі. Таким чином Захід забезпечить не тільки інтереси України, але й власні причому на далеку перспективу.

Лекторів можна знайти багато, але сьогодні важливо те, що серед діючих політиків на Заході я не бачу, на жаль, людей, які б мали стратегічне бачення і які б вийшли за рамки захисту вузьконаціональних інтересів окремих держав або окремих груп держав, і широко дивились на події, що відбуваються у світі і особливо ті, що пов’язані з поведінкою Росії, і які могли проаналізувати рушійні причини і підґрунтя, чому Росія веде себе таким чином. Цілком очевидно, що з діючих політиків ніхто сьогодні не спроможний, на жаль, до адекватної оцінки ситуації.

Але в принципі ми не повинні орієнтуватись на лекції іноземців, а тим більше на їхню участь в уряді. Треба орієнтуватись на власні сили і тільки у тому випадку, коли ми мобілізуємо свій власний потенціал, то можемо сподіватись, що у світі буде інше ставлення до України. До речі, у нас є багато кваліфікованих фахівців, які могли б звернутись до суспільства і пояснити йому, що відбувається в Україні та навколо України. Також у нас досить кваліфікованих фахівців, які могли б бути в українському уряді та забезпечити ефективне його функціонування».