Реінкарнація Уолтера Дюранті?
Чи отримає якусь премію французький публіцист Олександр Латса, котрий став рупором путінської Росії, спрямованим на західного обивателя?
«Я ТУЧИ РАЗВЕДУ РУКАМИ»
Як грифи, котрі за багато кілометрів безпомилково знаходять падло, так і кремлівські володарі в усі часи відзначалися дивовижним вмінням приручати деяких західних журналістів та державних діячів. Наживкою для них були й є підкуп, ліві (тепер — ультраправі) погляди, політична доцільність, котрі змушують представників Заходу на багато чого заплющувати очі.
У 1932 році кореспондент «Нью-Йорк Таймс» Уолтер Дюранті був удостоєний Пулітцерівської премії за «найінформаційніші, найбезсторонніші» матеріали про стан справ у СРСР і «відсутність» у ньому голоду. Дезінформував же він західну громадськість настільки «професійно», що по праву заслужив місце в строю інших західних діячів, на кшталт Едуарда Ерріо чи Бернарда Шоу, котрі допомагали Сталіну приховувати цей злочин.
Якщо згадати «газогонного» гера Шредера чи синьйора Берлусконі, то, безперечно, зручних для себе західних державців Путін має повний комплект. Схоже, що в особі мсьє Латса він надбав і свого Дюранті. І щоб впевнитися в цьому, достатньо проглянути кілька публікацій цього вельми плідного автора багатьох французьких газет.
В одній із них, котра називається «26 міфів про Росію», пан Латса взявся розкрити очі європейським читачам на «упередження» щодо Росії, котрі їм нав’язані західною пресою. І зробив він це з такою ж завзятістю, як та тітонька з української приказки, котра зуміла перебрехати сім собак.
Одним із перших цей пан атакував «міф» про демографічну кризу в Росії, населення котрої зменшується через низьку народжуваність та високу смертність. При цьому Латса стверджує, що в 2009 році населення Росії збільшилося на 12 тисяч чоловік, а її демографічні перспективи не більш песимістичні, ніж у Китаю чи Німеччини.
Федеральна ж служба державної статистики Росії оприлюднила інформацію, що за 11 місяців 2009 року кількість росіян зменшилася на 224 тисячі (народилося — 1,61 мільйона осіб, а вмерло — 1,83 мільйона!). Крім того, за найоптимістичнішим прогнозом російських державних статистиків у 2030 році чисельність населення зросте з нинішніх 141,9 мільйона осіб до 146 мільйонів, а за песимістичним — зменшиться до 124 мільйонів!
У світлі даних Росстату твердження мсьє Латса виглядають як мінімум дивними. А ототожнення ним демографічних перспектив Росії з китайськими темпами зростання населення взагалі відгонить «легкістю думки надзвичайною». Особливо якщо згадати, що при колосальних зусиллях, спрямованих на стримування народжуваності, населення Піднебесної в 2000 — 2006 роках зросло на 114 мільйонів — до 1,31 мільярда осіб!
Але цей подив відразу проходить після ознайомлення з твердженнями цього пана про те, що Росія, на відміну від інших імперій, ніколи нікого не завойовувала зі зброєю в руках і не проводить агресивної політики по відношенню до сусідів. І це про державу, яка з маленького Московського князівства через війни і захоплення сусідніх територій розрослася в величезну імперію! «Забути» про завоювання царськими військами Казані, Туркестану, Кавказу, Прибалтики, Фінляндії, України, про криваве придушення двох польських повстань можна лише в розрахунку на не надто поінформованого в російській історії західного читача.
Але ж не знайдеш європейця, котрий би не чув про захоплення у 2008 році російською армією частини Грузії — Південної Осетії та Абхазії. Але і тут пан Латса знайшовся. Він звинуватив українських радників, що це вони разом з американськими та ізраїльськими колегами спонукали Грузію атакувати Південну Осетію! І кваліфікував російські дії не як агресію проти сусідньої держави, а назвав «пропорційною» відповіддю!
Після такого вже не дивують твердження цього пана, що в Росії існують вільні демократичні вибори, лібералам ніхто не заважає займатися політикою, що ситуація з правами людини не погіршилася. Натомість бере цікавість, які ж телеканали дивиться цей політолог, котрі не повідомляють про вбивства російських правозахисників і журналістів, арешти опозиціонерів, про зняття їхніх кандидатів із виборів?
І вже як очікувані зустрічаєш у цій статті Латса пасажі про те, що кризу в російській економіці викликали не стільки її сировинний характер, скільки погрози США ввести санкції проти Кремля. Хоча обвал російських бірж та падіння рубля почалися з початком війни, до усяких погроз. Тим більше, що санкції не були введені. Навіть російські експерти визнавали, що налякані війною закордонні інвестори просто стали скуповувати валюту й виводити капітали з Росії.
Після такого зрозумілі й заперечення паном Латса того, що в Росії йде становлення тоталітарного режиму, жорстоко придушується рух опору на Кавказі. Вже не дивують заяви цього мсьє про справедливість засудження Ходорковського та кримінальні мотиви переслідування Березовського, виправдання заборони діяльності Freedom House. Навіть покійному Єльцину дісталося від запопадливого француза за західну славу демократа, котра так контрастує з іміджем авторитарного Путіна. Бориса Миколайовича Латса звинуватив у розграбуванні Росії та розстрілі парламенту танками. На виправдання першого президента Росії можна зазначити, що заради влади він все ж таки не висаджував у повітря російські житлові будинки з жінками, дітьми та літніми людьми. А щодо розкрадання Росії, так і тепер її грабують не менше.
Еталоном необ’єктивності цього журналіста можна вважати звинувачення України в крадіжках газу, котрі, на його думку, спричинили минулорічну газову кризу, підірвали престиж Росії. До речі, Латса їх висунув набагато пізніше оприлюднення висновків західних експертів, котрі не виявили фактів несанкціонованого відбору газу Україною! Проте, а чи переконав би цього мсьє навіть відповідний вогняний напис на стіні?
Навряд чи. Адже він уже досконало оволодів методом Дюранті.
ГЕОПОЛІТИЧНІ НЬЮ-ВАСЮКИ
І його він із блиском і дуже тонко застосував у статті «Майбутнє Європи — це Росія»! В ній пан Латса із завзяттям намалював феєричні перспективи для Європи без США, але з Росією.
Мотивував же необхідність європейсько-російського альянсу французький публіцист тим, що Америка занепала, а світ став поліцентричним. У цих умовах США, борючись за власну гегемонію, втягують європейців у непотрібні конфлікти, нацьковують їх на Росію, намагаються витіснити її з Європи. Розкритикував НАТО, котре є інструментом такої політики.
Також полякав пан Латса читачів і можливим антиамериканським (отже, й антиєвропейським) військовим альянсом між Росією та Китаєм. Намалював жахливу картину відокремлення Європи від Росії в «геополітичному, цивілізаційному, політичному та енергетичному» плані. При цьому цей мсьє мимохідь побудував стіну, котра відокремить Росію, посередині України, між її Західною та Східною частинами.
Як панацею пан Латса пропонує європейцям замінити НАТО панєвропейською системою безпеки, котру висунула Росія. Але перед цим Європа має стати єдиною і сильною. ЄС же має відмовитися від слідування за антиросійською політикою США, котрі також бояться, що європейці можуть їм протистояти і дипломатичним шляхом, і військовим.
А за зближення Європи із Росією пан Латса щедро запропонував європейцям її великий потенціал, територію в 17 мільйонів квадратних кілометрів, 140 мільйонів населення та вихід до Тихого океану, котрий дозволить Кремлю стати гравцем першого плану в Азії. Росії ж він пообіцяв збут сировини в Європі, придбання нових технологій та європейські людські ресурси для боротьби із скороченням населення на Схід від Уралу.
Хотілося би звернути увагу на кілька протиріч, котрі викликають сумніви у щирості автора статті. В одному місці він стверджує, що зміна світової конфігурації не призведе до анархії та хаосу. А в іншому заявив, що завтрашній світ буде світом конфліктів, блоків та зон впливу. В першому випадку йому треба було не налякати небезпеками змін європейського читача, щоб він знову не прихилився до США, котрі кілька десятиліть забезпечували безпеку Європі. А в другому — обѓрунтовувалася необхідність створення європейської системи оборони і союзу з Росією!
Також у цій статті автор висловлюється за посилення єдності ЄС, щоб він «існував не тільки на папері». При цьому навіть не вважає корисним відновлення національного суверенітету Франції. А в одному своєму інтерв’ю, як запеклий правий, жалкував за тим, що його Батьківщина втратила національний характер, стала територією, котрою управляє Брюссель.
Також пан Латса так і не розкрив, на якій же цивілізаційній основі виникне європейсько-російський альянс. На основі християнства? Так у тому ж інтерв’ю він стверджував, що французи вже лише називаються католиками, а фактично перетворилися в споживачів. Більше того, зазначав, що Франція стає мусульманською країною! Що ж стане базою альянсу? Російська модель керованої демократії?
А які ж людські ресурси може запропонувати вимираюча та старіюча Європа для освоєння Сибіру? Нелюбих панові Латса арабів та негрів із французьких пригородів, котрі влаштовують бунти та палять автомашини?
Обійшов мовчанкою мсьє Латса і кілька важливих проблем, пов’язаних із таким союзом. Наприклад, що робити Європі з етнічно-релігійним рухом опору на російському Кавказі? В рамках панєвропейської системи безпеки допомагати придушувати його? Чи «демократично» мовчки спостерігати за порушеннями прав людини?
А чи не втягне в майбутньому така система безпеки європейців у конфлікт із Китаєм, котрий явочним порядком освоює та заселяє російський Далекий Схід?
Не відповів у цій статті пан Латса на найголовніше питання: що ж робити європейцям без США і НАТО, якщо колись хтось із правителів Росії захоче, щоб його солдати випрали онучі на Атлантичному узбережжі тієї ж Франції?
