Розчарування Абхазії

Лідер абхазької опозиції Сергій Багапш та його колишній суперник Рауль Хаджимба підписали угоду про розподіл влади. За її умовами, повторні вибори, на яких Багапш балотуватиметься на посаду президента, а Хаджимба — на посаду віце-президента, мають відбутися до 13 січня 2005 року. Якщо Хаджимба порушить угоду, відбудеться інавгурація Сергія Багапша. Як повідомляється, озброєні прихильники обох кандидатів у президенти почали залишати Сухумі. Переговори, внаслідок яких було досягнуто компромісу, відбувалися за участi прем’єра де-факто уряду Абхазії Нодара Хашба, заступника генерального прокурора Росії Володимира Колесникова та віце-спікера російської Держдуми Сергія Бабуріна. «Я не хочу вважати це заслугою Росії. Вирішальне слово сказав абхазький народ», — заявив президент РФ Володимир Путін, коментуючи сухумську угоду. Тим часом Рада міністрів Абхазії у вигнанні заявила, що «шляхом політичного тиску, погроз і шантажу влада Росії повністю ігнорує волю населення Абхазії і сприяє виникненню хаосу та протистояння серед місцевого населення».

Думок про абхазьку кризу — багато. «День» пропонує вашій увазі погляд на події в Сухумі доктора Янала Казана, президента Абхазького альянсу в США. Янал Казан до 1999 року був представником де-факто президента Абхазії Владислава Ардзинба у Сполучених Штатах, але пішов у відставку через розбіжності в політичних поглядах. Як зазначає інтернет-часопис Civil Georgia, багато спостерігачів вважають, що виборчий кодекс самопроголошеної республіки, який забороняє брати участь у виборах президента кандидату, якщо він протягом останніх п’яти років не проживав на території Абхазії, прийняли для того, щоб доктор Казан не міг виставити свою кандидатуру.

— Чи існує, на вашу думку, визначений сценарій розвитку подій в Абхазії? Якщо так, то кому він вигідний?

— Вибори, проведені в Абхазії 3 жовтня, не були демократичними й законними. Вони не були загальними і не врахували думку переважної більшості абхазів, які живуть за кордоном, але мають невід’ємне право бути частиною виборного процесу. Незаконні вибори мають незаконні та безглузді результати. Голосування було підтасоване, як і більшість виборів у СНД. Програє демократія, а у виграші виявляються невеликі зацікавлені групи — я маю на увазі тих, хто стоїть за спинами Багапша, Хаджимба та Ардзинба.

— До останніх переговорів з Багапшем Рауль Хаджимба заявив про небезпеку поділу Абхазії на дві зони. Чи існує така небезпека у разі, якщо протистояння знову загостриться?

— Ні, Абхазія і без того маленька. Її народ досі згуртований навколо свого керівництва, навіть непопулярного, — згуртований проти Грузії.

— Чи матиме новий президент Абхазії проблеми з легітимністю на батьківщині? Про міжнародне визнання поки що не будемо говорити.

— Новий президент буде і легальним, і легітимним тоді, коли всі абхази, і на батьківщині, і за кордоном, а також грузинські біженці візьмуть участь у виборчому процесі.

— Яка роль Нодара Хашба, який переїхав у крісло прем’єр-міністра Абхазії з кабінету в міністерстві з надзвичайних ситуацій Росії?

— Сподіваюся, ніякої. Він прихильник Ардзинба. Уже чого точно не потрібно Абхазії, то це ще десяти років колишнього життя. Абхази повинні вступити у XXI століття з надією й оптимізмом. Абхазія повинна знову посісти своє місце під сонцем як столиця туризму, як це було в колишньому Радянському Союзі, і стати Швейцарією на Кавказі.

— А які істинні наміри Владислава Ардзинба?

— Вони не зовсім ясні, оскільки він приховує свої цілі за тінню нейтралітету. Спадщина Ардзинба назавжди залишиться темною сторінкою нашої історії. Він був славним у роки війни, але не зміг досягти миру, а без гідного миру з Грузією Абхазії йти нікуди.

— Як зміниться абхазьке суспільство після кризи? Чого хоче народ від своїх політичних лідерів, від Росії та від Грузії?

— Зараз не можу сказати, як зміниться абхазьке суспільство після цієї кризи — важко передбачати, як розвиватиметься і як закінчиться сама криза. Я можу запевнити вас в одному: абхази — волелюбний народ, і вони більше ніколи не стануть рабами російських або грузинських господарів. У нас є невирішені проблеми з грузинами, які мають бути вирішені за столом переговорів. Поведінка Росії досі розчаровувала, якщо не сказати більше. Народ скептично ставиться до своїх керівників та їхніх намірів. Народ їм не вірить. Такий настрій — результат 75 років панування комуністичної ідеї. Абхазький народ хоче мати лідерів, яким зможе вірити, отримати лідера, який зможе дати надію й перспективу, заслужить титул президента.

Від Росії абхазький народ очікує захисту від грузинського воєнного авантюризму. Абхази пишаються своїми тісними зв’язками з Росією, але не за рахунок втручання у свої внутрішні справи. Що стосується Грузії, то абхази хотіли б встановити рівноправні взаємовідносини, бути не другосортними громадянами у федерації, а повноправними партнерами всередині конфедерації. Не в повноваженнях грузинського керівництва надавати щось абхазам, швидше це право абхазів сказати грузинам, як вони хочуть жити в Абхазо-Грузинській Республіці, конфедерації або союзній державі, з новою конституцією, яка поважатиме права всіх меншин.

Щиро сподіваюся, що український і абхазький народи мирними і демократичними методами вирішать свою долю в ім’я майбутніх поколінь.