«Румунія проявила певну гнучкість» — заявляють в МЗС України

«У румунській позиції щодо делімітації кордону з Україною намітилася певна гнучкість», — заявив «Дню» заступник держсекретаря МЗС Олександр Моцик, який якраз позавчора прибув із Бухареста по завершенню 14-го раунду переговорів щодо підготовки до підписання Договору про режим державного кордону та Угоди про делімітацію континентального шельфу та виключної економічної зони.

Переговори з сусідньою країною з «кордонних» питань тривають більше чотирьох років. Проте реального просування досі помічено не було. Румуни наполягали на перегляді існуючої лінії кордону, яка зберігається ще з радянських часів. Українці, навпаки, відштовхуючись від міжнародного права, наголошували на її незмінності. Прояв гнучкості Бухареста під час останньої дводенної зустрічі полягає в тому, що румунська делегація вперше, за словами Олександра Моцика, підтвердила лінію державного кордону на ділянках від стику із кордоном Угорщини до стику із кордоном Молдови, далі — від стику з молдовським кордоном до так званого знаку 1439, який знаходиться у Чорному морі. Український дипломат висловив «обережний оптимiзм», що таке рішення Румунії дозволяє говорити про «певний прогрес» у переговорному процесі.

Оптимізм дипломата, правда, можна й не розділяти, оскільки ризик зміни румунами позиції все-таки існує. Тим більше, що вони знову підняли питання про острів Зміїний. На початку 90-их із Бухареста лунали заяви, що він має належати Румунії. Коли стало зрозуміло, що така позиція не має шансів на реалізацію, румунські дипломати зайняли іншу. Зокрема, у Бухаресті наполягають на тому, що Зміїний не є островом, а — скелею. Такий хід цілком змінив би переговорний процес на тому етапі, коли б довелося розподіляти територіальні води та виключну економічну зону. Згідно з міжнародним правом, острів має і перші, й останню, а скеля — ні. Що означає втрата водного простору? По-перше, чорноморський шельф може містити запаси нафти й газу, а, по-друге, територія корисна з погляду рибальства. Позиція Румунії щодо Зміїного, до речі, не витримує критики хоч би тому, що в дотеперішніх двостороннiх документах він зветься не інакше як острів. Бухарест наполягав на делімітаризації саме ОСТРОВА Зміїний, про що мовиться в обмінному листі міністрів закордонних справ від 1997 року. Київ свого зобов’язання дотримався.