«Шафранова» революція?
Далеку східну Монголію охопила політична лихоманка. На вулицях столиці країни Улан-Батора вже кілька днів не вщухають багатотисячні народні мітинги та демонстрації. Політична криза, викликана відставкою десяти міністрів, членів Монгольської революційної народної партії, нині загрожує паралізувати країну.
Монгольська революційна народна партія (МНРП), яка в минулому була комуністичною партією і керувала країною, на виборах 2004 року отримала 38 парламентських місць із 76 і для формування парламентської більшості була змушена вступити у коаліцію з опозиційною в минулому партією «Батьківщина-Демократія»(БД), яка отримала 34 місця. Варто зазначити, що президентом Монголії було обрано Намбарина Енхбаяра, який також є представником МНРП. Відповідно, влада у країні фактично опинилася в руках однієї політичної сили.
Але у березні 2005 року, незабаром після «тюльпанової революції» в Киргизстані, розвал економіки, корупція та масове безробіття дозволили демократам вивести людей на вулиці столиці. Тоді влада пішла на компроміс, і після довготривалих переговорів була сформована «право-ліва» урядова коаліція. Відповідно до коаліційних домовленостей, десять міністерських портфелів отримала МНРП, сім — «БД», і прем’єр-міністром було обрано лідера демократів, колишнього дисидента та випускника Гарвардського університету Цахіагійна Елбергдорджа.
Проте вимушений політичний союз виявися нетривалим. 11 січня 2005 року МНРП вийшла із коаліції, звинувативши керівництво уряду в неспроможності боротися з корупцією та бідністю. Десять міністрів монгольського уряду, члени МНРП, подали у відставку, а керівництво лівих почало вимагати відставки прем’єр- міністра Цахіагійна Елбергдорджа.
Такі дії МНРП викликали очікуваний протест з боку демократів, які у відповідь звинуватили лівих у небажанні боротися з корупцією у структурах виконавчої влади та намірах узурпувати всю владу в країні й вивели людей на вулиці столиці. Але, незважаючи на народні протести, 14 січня монгольський парламент відправив уряд країни у відставку.
Поки що жодна із політичних сил не заявила офіційно про свій намір розпочати формування нового уряду. Хоча раніше представники МНРП і натякали, що вони могли б створити свій власний уряд, наразі для цього їм не вистачає одного депутатського голосу.
Очевидно, що, створюючи штучну політичну кризу, «монгольські народні революціонери», які були єдиною політичною силою у Монголії до 1990 року, мали на меті сфокусувати всю владу в країні у своїх руках. Їхні опоненти нині фактично намагаються запобігти цьому. Їхні ненасильницькі методи у дечому нагадують минулорічні події у Киргизстані, й деякі оглядачі навіть встигли охрестити їхнi дії «шафрановою революцією» — напевно, за кольором одягу монгольських лам. Але наразі робити будь-які висновки зарано, адже опозиція ще не має достатньої підтримки серед населення.
