Що може запропонувати ЄС

Під час нещодавнього підписання Аахенського договору президент Франції Еммануель Макрон і канцлер Німеччини Ангела Меркель відновили франко-німецький пакт дружби і зробили важливий та необхідний крок для Європи. Але Сполучене Королівство не повинно було залишитися поза увагою.

Великобританія є невід’ємною частиною Європи; як друга за величиною економіка Європейського Союзу, її ВВП дорівнює сумарному ВВП 19 найменших країн-членів ЄС. Відтак її вихід похитнув би Європу і зруйнував би європейський повоєнний порядок.

Більше того, варто пам’ятати, що 1963 року Бундестаг вніс у Єлисейський договір преамбулу, яка передбачала, що Німеччина сподівається залучити Британію до Європейського економічного співтовариства; 1973 року саме так і сталося. Аналогічне переконання у Британії сьогодні було б не менш доречним.

Так сталося, що лідери трьох найбільших політичних партій Німеччини, а також бізнес-лідери і представники громадськості нещодавно опублікували відкритий лист з проханням до британців залишитися в ЄС. Враховуючи це, цілком імовірно, що Бундестаг може схвалити резолюцію в тому ж напрямку.

Тепер, коли досягнутий у результаті переговорів договір британського прем’єр-міністра Терези Мей зазнав поразки в Палаті громад, усі варіанти залишаються на стадії розгляду. Прийдешньої трагедії Брекзиту все ще можна було б уникнути в останній момент.

Нам не варто забувати, що вихід Великобританії загрожує фундаментальній позиції ЄС щодо відкритості до світу, особливо стосовно торгівлі, від якої кожен, не в останню чергу Німеччина, отримував прибуток. Це також призведе до нового ризику для безпеки, оскільки Європа втратить безумовний захист однієї з двох ядерних держав саме тоді, коли президент США Дональд Трамп підриває єдність НАТО.

Зі свого боку, Великобританія втратить або свою національну цілісність, або основу для забезпечення миру в Північній Ірландії. І щодо цього немає жодного виходу: Брекзит вимагає, щоб Північна Ірландія прийняла новий кордон — або з Республікою Ірландія, або з Великобританією. Кордон між Північною Ірландією та Республікою Ірландія, швидше за все, стимулюватиме Ірландську республіканську армію до дій, погрожуючи поновленням громадянського конфлікту. Однак кордон між Північною Ірландією та Великобританією послужить поштовхом до розпаду Великобританії, особливо якщо Шотландія відновить свій власний рух до незалежності.

Договір Мей про вихід є другим варіантом, оскільки він включає backstop — пункт про відкритий кордон між Ірландією та Північною Ірландією — у разі, якщо переговори про майбутні відносини між ЄС та Великобританію не відбудуться. Очікуючи на рішення, Північна Ірландія залишатиметься тісно пов’язаною з ЄС, і Великобританія збереже тільки своє членство в митному союзі ЄС. Але це означатиме, що товари, які прямують із Північної Ірландії до Великобританії, тобто на території національної території Великобританії, будуть піддаватися новим перевіркам. Не дивно, що більшість британських депутатів відхилили угоду, яка дозволила б досягти такого результату.

Тим часом багато політиків ЄС намагаються з’ясувати, що потрібно для того, щоб переконати парламент ратифікувати договір Мей про вихід. Я вважаю це тривожним. Навіщо зосереджуватися на виході Великобританії з ЄС, коли можна було б придумати пропозицію її залишити? Очевидно, що останній сценарій був би набагато кращим для самої Європи.

Наприклад, ЄС може запропонувати угоду, яка зупиняється на пропозиціях, запропонованих колишнім прем’єр-міністром Великобританії Девідом Кемероном, перш ніж він оголосив проведення референдуму про вихід із Євросоюзу. Основна вимога Кемерона у 2015 — 2016 роках полягала у зменшенні привабливості міграції всередині ЄС до більш розвинутих європейських держав добробуту. Він мав рацію. Якщо люди приїжджають до країни, щоб отримати роботу з більш високою заробітною платою, то доступний для розподілу пиріг стає більшим; але якщо вони приїздять за соціальними вигодами, то пиріг стає меншим.

Зважаючи на це, чому б не мати систему, в якій приймаючі країни і країни походження поділяють витрати на соціальні виплати для мігрантів? Країни, що приймають, могли б узяти на себе відповідальність за надання пільг, таких як страхування на випадок безробіття, виплати з оплати праці та пенсії. І країни походження можуть продовжувати надавати пільги, не пов’язані з трудовими відносинами, наприклад допомогу дітям, які перебувають удома, й послуги для мігрантів, які занадто старі або хворі, щоб працювати.

Така зміна створила би безпрограшну ситуацію для ЄС, тому що це зменшило б руйнівну привабливість магнетизму добробуту і дало би підстави британцям переглянути своє рішення про вихід з гордо піднятою головою...

Що важливіше: наполягання на принципі, що приймаюча сторона платить за надання всіх соціальних пільг, чи збереження членства Великобританії в ЄС? Для тих, хто щиро відданий європейському проекту, відповідь має бути очевидною.

Проект Синдикат для «Дня»

Переклад Миколи СІРУКА, «День»

Ганс-Вернер ЗІНН, професор економіки та публічних фінансів в університеті Мюнхена, був президентом Інституту ifo, працює в дорадчій раді міністерства економіки Німеччини. Він також є автором нещодавно виданої книжки, «Пастка євро: про розривні бульбашки, бюджети й вірування».