Що Захід повинен зробити для України

Україна перебуває на межі виходу з-під контролю. Проєвропейський протест, який почався більш ніж два місяці тому на центральній площі Києва, розрісся в широкомасштабну опозицію, розлючену авторитарною політикою Президента Віктора Януковича. Якщо Сполучені Штати і Європейський Союз хочуть схилити її до мирного розв’язання ситуації, вони повинні використати свої важелі впливу негайно. Інакше ситуація ще більше загостриться, до такого моменту, коли Захід вже буде не більш ніж простим споглядачем.

Від самої відмови підписувати Угоду наприкінці листопада уряд Януковича тягнув час, застосовував силу й лише нещодавно запропонував політичний діалог. Це не спрацювало. А коли уряд стягнув більшу кількість поліції до Києва, демонстрантам урвався терпець, і вони атакували поліцію. Вони ігнорували заклики лідерів опозиції, — Віталія Кличка та Арсенія Яценюка — зберігати спокій. Під час сутичок у Києві загинуло кілька осіб,  сотні було поранено, а демонстрації почалися по всій країні.

На знак того, що він розуміє ненадійність свого становища, пан Янукович почав пропонувати концесії — включаючи зроблену в понеділок пропозицію скасувати закони, ухвалені парламентом 16 січня, що вкрай обмежують політичних інакодумців. Ці концесії могли б допомогти вирішити конфлікт ще місяць чи навіть два тижні тому. Однак тепер уряд пропонує надто мало і надто пізно. Навіть обіцянка прем’єр-міністра Миколи Азарова скласти свої повноваження у вівторок, схоже, не зможе задовольнити мітингувальників.

У своїй книжці «Анатомія революції», Крейн Брінтон зазначає, що революції замінюють поміркованих на радикалів, які потім стають авторитарними. Настає в Україні революційний момент, чи ні, — а помірковані здають свої позиції.

Якщо Захід шукає мирного врегулювання, що поверне Україну на демократичний шлях, поки не почалося масове насильство, то настав час діяти. Вашингтон і Брюссель повинні негайно скоординувати свої кілька послань.

По-перше, посадові особи Сполучених Штатів і Європейського Союзу мають дати усвідомити панові Януковичу, що він мусить відмовитися від застосування сили й серйозно вести переговори, щоб знайти шлях вирішення кризи. А це значить — піти набагато далі своїх останніх пропозицій. Він повинен запропонувати спільний із опозицією контроль над органами державної безпеки. Йому необхідно надати конкретні гарантії того, що президентські вибори 2015 року будуть вільними й чесними (включаючи надання можливості панові Кличку висунути свою кандидатуру), і того, що пані Тимошенко випустять із в’язниці.

По-друге, американські та європейські державні діячі повинні напряму звернутися до найближчого оточення пана Януковича й підкреслити, що ті мають діяти зараз в інтересах врегулювання конфлікту, інакше Захід скасує їхні візи та накладе фінансові санкції. Вашингтон уже зробив хороший перший крок 22 січня, коли оголосив про відкликання віз посадових осіб, пов’язаних із застосуванням сили. Слід також додати фінансових санкцій й пригрозити цим найближчому оточенню пана Януковича, а також членам їхніх сімей, якщо вони не використають свій вплив, щоб покласти край кризі. Європейський Союз повинен приєднатися до цих дій, оскільки саме в Європі українські олігархи, близькі до Президента, тримають свої гроші, мають розкішні резиденції, туди вони їздять відпочивати й відправляють своїх дітей на навчання. Людям — таким, як олігарх Рінат Ахметов, слід розуміти, що на кону стоять і їхні особисті інтереси, тому вони повинні докласти зусиль задля мирного, демократичного, врегулювання ситуації.

По-третє, американські та європейські державні діячі повинні наполягати на тому, щоб опозиція не виходила за межі. Вони мають залишити панові Януковичу вихід. Він все ще може наказати міліції виступити проти демонстрантів. У той час, як це безумовно прискорить його втрату посади, це також означатиме нове кровопролиття й посилення стресу для українського народу.

По-четверте, Європейський Союз уже зробив хороший крок, направивши Штефана Фюле, єврокомісара з питань розширення та європейської політики сусідства, в Київ  посередником між сторонами. Брюссель мусить підтримувати високий рівень своєї команди в Києві упродовж кризи. А паралельно американським та європейським дипломатам слід контролювати ситуацію на вулицях Києва, щоб ускладнити влаштування наступу урядом і полегшити опозиції контроль над менш дисциплінованими протестувальниками.

По-п’яте, Вашингтон і Брюссель повинні скоординувати своє послання до Москви. Заходу слід прозоро окреслити свої наміри президенту Володимирові Путіну. Європейські лідери мають застерегти пана Путіна проти кроків, що можуть інтенсифікувати кризу, з таким самим посланням слід звернутися і президенту Обамі. Пан Путін має зрозуміти, що грубе поводження з Україною кидає тінь на його сподівання провести наступного місяця Олімпійські ігри 2014 року в Сочі.

Вплив Заходу в Україні реальний, але обмежений, і може послабитися. Сполучені штати і Європейський Союз повинні діяти зараз, поки Захід не став свідком того, як Україна захлинається в широкомасштабній хвилі насильства, яке він не в змозі зупинити.

Джон ГЕРБСТ, Вільям Грін МІЛЛЕР, Стівен ПАЙФЕР, Вільям ТЕЙЛОР

The New York Times, 28 січня 2014 

Автори статті —колишні Надзвичайні та Повноважні Посли США в Україні:

Джон ГЕРБСТ (2003 — 2006), директор Центру складних операцій при Національному університеті оборони.

Вільям Грін МІЛЛЕР (1993 — 1998), головний спеціаліст із політики при Міжнародному центрі науковців Вудро Вілсона.

Стівен ПАЙФЕР (1998 — 2000), директор ініціативи контролю за нерозповсюдженням ядерної зброї при Брукінгському інституті.

Вільям ТЕЙЛОР (2006 — 2009), віце-президент, відповідальний за Середній Схід та Африку при Інституті миру Сполучених Штатів.