Смерть задешево
Чорні дні російської приватної військової кампанії Вагнера продовжуються. Цього разу в МозамбікуНа початку вересня роту вагнерівців було розгромлено в Лівії. А в період з 10 по 27 жовтня вагнерівці зазнали втрат у Мозамбіку. Тут у боях із загонами прибічників «Ісламської держави» загинуло 7, а за іншими даними — 10 бійців ПВК Вагнера і кілька десятків солдатів та офіцерів урядових військ. При цьому загибель 5 вагнерівців і 20 урядових військовослужбовців підтвердили офіційні мозамбікські джерела. Є непідтверджені повідомлення, що повстанці глумилися над трупами, відрізуючи їм голови. Кілька тіл найманців нібито вже доправили до Владимирської області. Нібито родинам убитих надали «значні» грошові компенсації в обмін на мовчання про те, що їхні діти, брати й чоловіки загинули в Мозамбіку.
За певними відомостями, зміцнитися в Мозамбіку ПВК Вагнера допомогла демпінгова політика. У ПВК Black water Еріка Понса бійці заробляють від 15 до 25 тис. доларів на місяць, тоді як у вагнерівців рядові бійці отримують на місяць лише від 1800 до 4700 «зелених» (за іншими даними — від 120 тис. до 300 тис. рублів на місяць). Програвшою у боротьбі за вигідний мозамбікський контракт виявилася ПВК «OAM», що її очолює Джон Гартнер — ветеран спецпризначенців Південної Родезії. За словами Гартнера, відступивши до портового міста Накала, розташованого за 360 миль на південь від основного району дій ісламістів, росіяни зможуть «перегрупуватися, поповнити запаси й розробити нові плани». Напевно, тут далося взнаки й те, що бійці західних ПВК охороняють родовища і конвої, але, на відміну від російських ПВК, не проводять широкомасштабних антипартизанських операцій. У Мозамбіку Росія може претендувати на велике родовище титану і на розвідку газоносного шельфу цієї країни. Також «Роснефть» зацікавлена в Лівії в освоєнні шельфових нафтових родовищ.
Якщо в Лівії проти вагнерівців діяла турецька авіація за ймовірної розвідувальної підтримки американців, то боротьба вагнерівців проти «Ісламської держави» в Мозамбіку навряд чи викликає серйозні заперечення з боку США. Проте й тут російська ПВК зазнала значних втрат. У регіоні Кабу-Дельгадуна на півночі Мозамбіку, де переважає мусульманське населення, діє пов’язане з ІД угруповання «Ансараль-Сунна». У даному разі навряд чи США надали повстанцям якусь допомогу. Просто вагнерівці, як то кажуть, потрапили під роздачу разом із мозамбікськими урядовими військами. У регіоні Кабу-Дельгаду, з його нафтовими родовищами і 58-процентним мусульманським населенням, на початку жовтня нібито налічувалося близько 200 бійців ПВК Вагнера за підтримки трьох ударних гвинтокрилів з російськими екіпажами. Перевірити ці дані неможливо.
Поки що втрати вагнерівців у Мозамбіку не порівнянні з тими, яких вони зазнали в Сирії і навіть у Лівії. Але за мірками ПВК вони є досить значними. Тим часом, американські військовики в Мозамбіку не діють, тим паче на боці «Ісламської держави». Мозамбікські повстанці-ісламісти не мають підтримки з повітря і майже не мають важкого озброєння. Вони озброєні навіть гірше, ніж більшість сирійських повстанців. Тому втрати вагнерівців у Мозамбіку можуть бути зумовлені поганим знанням місцевості (бійці ПВК Вагнер почали прибувати до Мозамбіку лише на початку вересня) і невмінням вести антипартизанську боротьбу за специфічних місцевих умов. На думку експерта з тероризму з Південної Африки Жасмін Опперман, «росіяни не розуміють місцевої культури, не довіряють солдатам і вимушені битися в жахливих умовах проти ворога, який набирає дедалі нових обертів. Росіяни починають розуміти, що їх використовують і що вони опинилися в ізоляції. «Вагнерів» відправили до самісінького пекла, вони зав’язли у конфлікті по вуха, а ворог день у день днем стає дедалі сильнішим».
До того ж частина росіян нібито потерпіла від «дружнього вогню» мозамбікської армії. Тому спільне патрулювання було тимчасово припинено, щоб не наражати бійців ПВК на небезпеку. Крім того, вагнерівці не мають досвіду «війни в буші», яка триває в Мозамбіку. На думку одного з експертів, через те, що «підлісок там такий густий, що все високотехнологічне обладнання росіян перестає бути ефективним. Вони прибули з безпілотниками, але вони не можуть їх використовувати». Також засновник ПВК Executive Outcomes 63-річний Ебен Барлоу заявив «Таймс», що коли іноземні військовики «намагаються застосовувати в африканському конфлікті європейські чи російські стратегічні підходи, нічого доброго це не дає». Важливу роль відіграє й те, що, на відміну від Сирії, бійці ПВК Вагнера в Мозамбіку діють без підтримки російського авіаційного угруповання. У межах ПВК створювати таке угруповання було б зовсім безглуздо, а рішення про спрямування російської авіації до Мозамбіку, ймовірно, ще не ухвалене. Уряд же Мозамбіку, певно, сприймає ПВК Вагнера як російські регулярні війська і нічого не мало б проти присутності офіційних російських військових баз на своїй території. Проте в Москві, вочевидь, поки що не прийняли рішення про створення військової бази в Мозамбіку.
Без російської ж підтримки в Мапуту не сподіваються завдати поразки ісламістам, що мають підтримку місцевого населення в Кабу-Дельгаду. Місцевих жителів особливо обурює той факт, що, маючи багатющі розвідані родовища нафти й газу, їхній регіон, як і раніше, залишається бідним регіоном Мозамбіку. Гадаю, найближчим часом буде перетворення підрозділів ПВК Вагнера на регулярну російську піхоту і спецназ. Дуже широко це ПВК встигло засвітитися по всьому світу, і ніхто, навіть з-поміж найбільш беззастережних прибічників Росії за кордоном, вже не ризикує заперечувати зв’язок вагнерівців з російським урядом. Але поки що прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков заявляє, що в Мозамбіку «російських солдатів немає». Хоча загалом більше користі для мозамбікського уряду було б, якби він залучив для боротьби з повстанцями-ісламістами союзну армію ПАР, що має відповідний бойовий досвід. Не варто не брати до уваги й деморалізацію вагнерівців у зв’язку з їхніми великими втратами в Сирії. Затяжна ж війна з ісламістами може серйозно дестабілізувати уряд Мозамбіку і позбавити його великих інвестицій у нафтогазову галузь.