Союз і дракон
Китай і Європейський Союз відзначають 30 років офіційних відносин. За цей час сталися величезні зміни, як у самому Китаї, так і в характері цих відносин. Але як стосунки між Китаєм і ЄС розвиватимуться протягом наступних тридцяти років? Будуть Китай і ЄС конкурентами чи партнерами?
Перед Китаєм та ЄС стоїть багато завдань і проблем, і, передусім, вони пов’язані з економікою. Економічний розвиток Китаю за останні роки був разючим. Але швидке зростання завжди породжує нестабільність, яку Китай повинен звести до мінімуму та подолати. У міру його інтеграції до світової економіки Китай повинен намагатися зберегти стійке економічне зростання, піклуючись при цьому про охорону довкілля і вирішуючи проблеми бідності та нерівності. Це дуже складні завдання, і Китай не може справитися з ними один.
Дійсно, стійкий розвиток — це серйозне завдання, як для Китаю, так і для Європи. Зрештою, головним чинником, що визначає, чи зможуть наші діти та внуки жити спокійним, здоровим і продуктивним життям, є те, чи зможуть природні екосистеми вижити під тиском, що здійснюється на них сучасною цивілізацією. В опублікованому нещодавно звіті ООН говориться про те, що ми вже ввійшли до небезпечної зони. Безліч наземних і морських екосистем перебуває під загрозою остаточного знищення зі складно передбачуваними наслідками.
Однією з негативних сторін швидкого економічного зростання Китаю є його зростаюча потреба в енергоресурсах і, отже, збiльшення викидів вуглекислого газу в атмосферу. Китай швидко перетворюється на одного з найбільших у світі імпортерів нафти та газу. Згідно з прогнозами, наведеними в доповіді «Огляд світової енергетики-2004» Міжнародної агенції з енергетики, до 2030 року світовий попит на енергоресурси зросте приблизно на 60%, при цьому 2/3 цього зростання припадатиме на частку Китаю та Індії.
Величезні інвестиції в розмірі декількох трильйонів євро потрібні для того, щоб задовольнити світовий попит на енергоносії. У тій же доповіді говориться, що коли поведінка людей не зміниться, викиди парникових газів у всьому світі збільшаться експонентно. Таким чином, необхідний новий етап міжнародної співпраці в галузі охорони довкілля за активної участі Китаю.
Звичайно, Китай, як і будь- яка інша країна, має право займатися пошуком енергоносіїв, мінералів та інших необхідних їй ресурсів. Але відсутність співпраці може призвести до більш високих, ніж потрібно, цінам на нафту та газ і, можливо, до поразки в боротьбі з кліматичними змінами. Це означає, що Китай повинен ставитися до кліматичних змін і розумного використання енергії, як до пріоритетних питань державної політики.
Окрім економічних питань Китай повинен переконати світову спільноту, що його пробудження не похитне весь світ. Таким чином, формулюючи свою політику, Китай також повинен старатися заручитися схваленням і підтримкою світової спільноти. Більшість європейців вважають, що Китай прагне не кинути виклик, а внести вклад у формування збалансованого світового порядку, сильної Організації Об’єднаних Націй та ефективної багатосторонньої системи. Але в «світовому селі» неправильні уявлення виникають дуже легко і можуть завдати великої шкоди.
Роль Китаю в питанні ядерних амбіцій Північної Кореї є добрим прикладом відповідальності за міжнародну стабільність і безпеку. Міжнародне співтовариство розраховує на активні дії з боку Китаю. Якщо потрібно, він повинен рішучiше використати свій вплив, щоб посадити Пхеньян за стіл переговорів. Очевидно, що розв’язання цієї проблеми повинно відповідати інтересам самого Китаю: без’ядерний Корейський півострів, який користується підтримкою ЄС.
Можливості для конструктивної ролі Китаю існують і в інших точках світу. Уклавши десятирічну угоду з Іраном про співпрацю в галузі енергетики, Китай має можливість підтримати зусилля ЄС із запобігання поширенню ядерної зброї, в той час як Союз повинен підтримати зусилля Китаю щодо Північної Кореї. Це стосується не лише Ірану, а й загрози ядерної гонки озброєнь на всьому Близькому Сході. Регіональна співпраця на Близькому Сході служить інтересам Китаю. Ми розраховуємо на подальшу підтримку з боку Китаю зусиль Європи і Америки обмежити використання ядерної програми Ірану виключно цивільними цілями.
Європа і весь світ також спостерігають за тим, як Китай вирішує внутрішні питання, пов’язані з дотриманням прав людини. ЄС вітав внесення минулого року до конституції Китаю положення про те, що «уряд поважає і дотримується прав людини». Але не слова, а справи мають значення. На саміті між Китаєм і ЄС ми обговорювали плани уряду Китаю з ратифікації Міжнародної конвенції у громадянських і політичних правах.
Одним із питань, які потребують найшвидшого вирішення, є свобода віросповідання. Необхідність попередньої реєстрації релігійних співтовариств є дискримінаційною. Ратифікація Міжнародної конвенції у громадянських і політичних правах, і відповідні зміни, як у законодавстві Китаю, так і на практиці, допоможуть забезпечити соціальну та політичну стабільність у Китаї, сприяти діалогові між Китаєм та ЄС і підвищити моральний авторитет Китаю.
Настав час замінити стару угоду про співпрацю між ЄС і Китаєм, підписану ще 1985 року. Наші відносини почалися з переважно економічної основи і розвинулися до співпраці в боротьбі з тероризмом, піратством, організованою злочинністю, а також у багатьох інших питаннях. Структурний діалог, що включає приватний сектор, який відіграє найважливішу роль у економічному розвиткові Китаю, необхідний у питаннях, що стосуються енергоресурсів стійкого розвитку та охорони довкілля. Ми повинні бачити в екологічних проблемах і проблемі нестачі енергоресурсів те, що вони собою насправді являють, — загрозу всьому людству.
Китай, безсумнівно, знайде в Європі жорсткого партнера iз переговорiв. ЄС ставить цілий ряд умов співпраці з іншими країнами. Деякі з них не підлягають обговоренню, бо є стовпами європейської моделі, якою ми стараємося поділитися зі світом. Сюди належать демократія і верховенство закону, повага до прав людини та охорона довкілля, нерозповсюдження зброї масового ураження і засобів її доставки, а також кампанія проти тероризму.
Політичні стандарти ЄС високі, але плоди співпраці солодкі. Якщо ми вирішуватимемо наші загальні проблеми разом, Китай і Європа можуть допомогти перетворити ХХI сторіччя у сторіччя надії.
Бернард БОТ — міністр закордонних справ Королівства Нідерланди.
