Справа Слобо дійшла до суду

Трибунал у Гаазі розглядає нині першу частину обвинувачень — «косовську». У ній сказано, що на початку 1999 року в Косово під керівництвом Мілошевича й ще чотирьох лідерів Югославії й Сербії було вбито 340 етнічних албанців, близько 800 тисяч чоловік зазнали насильної депортації, величезних масштабів набрали переслідування з національних, релігійних і політичних причин. Судова процедура, що включає промову прокурора, виклик й виступи близько 700 свідків, докази обвинувачень і захист підсудного, обіцяє затягнутися, принаймні, до літа. Згодом трибунал розгляне обвинувачення по Хорватії, Боснії і Герцеговині.

Мілошевич у перший день суду — такого знакового як для нього, так і для всього світу — був надзвичайно спокійним. Начебто мова в залі суду йшла не про нього. Внутрішні переживання видавало хіба що нервове постукування пальцями по столу. Він дещо занотував собі з промови Карли дель Понте — жінки, яку, треба думати, він ненавидить більше за всіх на світі. Вона ж перед початком суду задоволено посміхалася — ще б пак, настав нарешті її день, на який швейцарська леді правосуддя так довго чекала. «Згадаймо щоденні сцени горя й страждань, які відбувалися під час збройного конфлікту в колишній Югославії. Ці події були відомі, й новий термін — «етнічні чистки» став уживаним в нашій мові... Цей трибунал — один із заходів Ради безпеки, що діє від імені всіх членів ООН, для відновлення й підтримки інтернаціонального миру й безпеки», — заявила Карла дель Понте. Вона вважає, що судові справи Гаазького трибуналу торкаються будь-якої людини, де б вона не жила — адже йдеться про найголовніші принципи прав людині й людської гідності. Прокурор наголосила, що суд розглядатиме не колективну, а виключно особисту відповідальність екс-диктатора за злочини в Косово, Хорватії і Боснії й Герцеговині.

З переконаннями дель Понте згодні далеко не всі — як у колишній Югославії, так і на Заході. Так у суботу в Белграді декілька тисяч чоловік вийшли на демонстрацію, вимагаючи звільнення Слобо із в’язниці. Вони вважають, що, судячи Мілошевича, Америка намагається тим самим розправитися з цілою країною — Югославією. Організація «Інтернешнл екшн сентер», заснована відомим американським адвокатом Ремсі Кларком, пішла далі — вона закликає звільнити Мілошевича й натомість посадити Джорджа Буша. Адже, впевнена нью-йоркська організація, Слобо винен хіба що в тому, що, бажаючи кращого життя для свого народу, протистояв «геноцидним наслідкам приватизації, глобалізації і «ринкових реформ» під диктовку МВФ». А от під час губернаторства Буша в штаті Техас, за даними «Інтернешнл екшн сентер», було страчено 152 чоловіка, впродовж його президентства було розв’язано «неоголошену війну» в Афганістані, де загинуло більше 5 тисяч мирних жителів. Тобто організація вважає, що було б справедливішим бачити в’язнем американського президента, а не екс-диктатора з Балкан...

«За злочини, які скоїв Мілошевич, він не відчуває ані жалю, ані сорому», — заявив обвинувачувач Джоффрі Найс, якому для опису подій в Югославії й причетності до них підсудного не вистачило й запланованих п’яти годин. Впродовж тривалої розповіді Карла дель Понте і один із адвокатів, нідерландець Михаїл Владіміров, іноді сиділи з заплющеними очима — мабуть, то було свідченням високої концентрації думок.

Слобо досі не змінив своїх попередніх думок ні щодо самого Гаазького трибуналу, ні щодо висунутих проти нього звинувачень. Він відкидає всі звинуваченні і, схоже, щиро вважає, що своєю політикою в Косово протистояв тероризму — і треба визнати, небезпідставно. Інша справа — його середньовікові методи. Зрештою, справа Мілошевича безвідносно до її результату вже стала прецедентом: президента, виявляється, можна судити. Тепер бажано, щоб справа Мілошевича, як і діяльність Гаазького трибуналу, не стали демонстрацією подвійних стандартів.