«Страх перед напіввідчиненою кватиркою»

Днями Міністерство юстиції РФ відмовило в реєстрації опозиційної «Партии народной свободы «За Россию без произвола и коррупции» (ПАРНАС). Формальним приводом для цього, як наголошується в повідомленні прес-служби цього відомства, стала наявність серед її членів «мертвих душ», а також відсутність у статуті пункту про ротацію керівників. Співголови ПАРНАСу Борис Нємцов і Михайло Касьянов уже назвали відмову в реєстрації юридично не обѓрунтованим і політичним по суті рішенням. Колишній прем’єр-міністр Росії Михайло Касьянов передбачив, що влада боїться його й соратників. Що все ж таки стоїть за відмовою Мін’юсту РФ у реєстрації «Партии народной свободы»: політика чи технічні проблеми, про які говорить російське Міністерство юстиції? «День» попросив прокоментувати ситуацію щодо нереєстрації опозиційної партії провідного наукового співробітника Московського центру Карнегі Лілію ШЕВЦОВУ.

— Природно, за такого способу реєстрації партії, який, до речі, є антиконституційним, виникає багато технічних проблем. Конституція РФ не вимагає ні збору підписів, ні такої складної техніки реєстрації. І весь закон про політичні партії з безліччю технічних перешкод є антиконституційним. Тому сам процес реєстрації був антиконституційним. Але в процесі реєстрації 45 тис. осіб, звичайно, завжди бувають якісь негаразди й неполадки. Але річ у тім, що ініціатори створення цієї партії отримали заяви про прийом у партію від 46 тис. осіб, перевищивши необхідну кількість у 45 тис. І якщо знайшли декілька десятків неправильно складених заяв, то це вже не мало ніякого значення. Те ж саме можна сказати про зауваження до статуту, який був списаний з інших зареєстрованих партій. Тому юридично не було жодних серйозних нападок до формальної сторони справи. Вся підоснова, звичайно, є політичною. А політика полягає в тому, що, вочевидь, влада не надто боїться ПАРНАСу. Навряд чи ПАРНАС отримав би переважну більшість голосів. Хоча б у Москві результати ПАРНАСу були відчутні. Бо за деякими соціологічними опитуваннями, у Москві ПАРНАС отримав би до 10 відсотків голосів. Але основна причина, звичайно, політична, яка полягала в тому, що влада в жодному разі не хотіла допускати лідерів ПАРНАСу до телебачення. Не хотіла надавати їм можливість пропаганди. Бо, природно, представники Фронту, «Единой России» виглядали б жалюгідно на тлі Нємцова, Рижкова, Касьянова, Мілова. І тактика самозбереження влади полягає в тому, аби не дати навіть прочинити кватирку. У них комплекс страху перед напіввідчиненою кватиркою. Давши трошки відкрити кватирку, природно, вони вже створювали спокусу в інших відкрити цю кватирку ще ширше. Ось така логіка влади. Замість ПАРНАСу вони вирішили оживити політичний труп — «Правое дело». Ось це була їхня відповідь ПАРНАСу.

— До речі, російський президент Дмитро Медведєв заявив, що не бачить політичних мотивів за цим рішенням, і порадив лідерам ПАРНАСу виправити помилки у реєстраційних документах і зробити ще одну спробу. Що ви скажете на це?

— Медведєв давно став професійним створювачем шуму. Його слова про корупцію, модернізацію упродовж президентства практично нічого не означали. Корупція зростає, а модернізації немає. Тому його порада заново переглянути документи і реєструватися — просто знущання. Це означало скликати заново у 45 регіонах конференції, заново проводити прийом у члени, заново подавати документи в Міністерство юстиції. Все це вимагає часу, до того ж Міністерство юстиції розглядало б цю заяву більше місяця. І тому весь цей процес затягнувся б до кінця року. А передвиборна кампанія має вестися в жовтні, листопаді, вибори — у грудні. Тобто це було б фактично знущанням. І Медведєв як юрист прекрасно це розуміє.

— Чи вважаєте ви правильним рішення співголови «Партии народной свободы» (ПАРНАС) Володимира Рижкова не оскаржувати в суді відмову Мін’юсту в реєстрації партії?

— У них думка розкололася. Дехто вважає, що все одно потрібно використовувати формальні канали, аби якимось чином домагатися справедливості. Я особисто думаю, що мають рацію ті керівники ПАРНАСу, які вважають, що йти до суду, це зайва витрата часу, нервів. І ресурсів у них практично немає. Отже вони шукатимуть інші можливості для політичної активності. Й по суті, це той приклад, коли сама система, сама влада виштовхує людей в антисистемне поле. Тому що єдина можливість у цих людей, а також у їхніх прибічників, — вийти на вулицю, на мітинги.

— США й ЄС вже висловили стурбованість із приводу відмови російської влади зареєструвати ПАРНАС. Держдеп, зокрема, закликав російську владу «провести розслідування щодо повідомлень про порушення у процесі реєстрації ПАРНАСу». На думку представника ЄС із зовнішньої політики Кетрін Ештон, подібні дії влади стримують політичну конкуренцію й обмежують вибір громадян. На вашу думку, цей зовнішній чинник може хоч якось вплинути на російську владу?

— Вся ця стурбованість, дійсно, може зіпсувати настрій російським лідерам, але не впливає на їхню поведінку. Тому що для них найголовніше — відтворити себе і знищити все, навіть будь-які натяки на альтернативу й опонування. А для того, аби якимось чином поліпшити свій імідж, як такий make-up (косметичний прийом) вони здійснюють відповідні маневри. Ось і маневр із пожвавленням «Правого дела» якраз і є таким новим make-up. Аби сказати і Вашингтону, і Брюсселю — всім західним столицям, послухайте, у нас є ліберальна права партія, яка братиме участь у виборах. Інколи ті, хто не розуміє російської реальності й того, що влада замилює очі, починають запитувати: чому ж Прохоров і «Правое дело» — це, дійсно, ліберали, вони говорять хороші речі, зокрема про необхідність чесних виборів, повернення виборів губернаторів. Але насправді, це чергова фальш, чергове «потьомкінське село».

— Днями у The New York Times вийшло інтерв’ю з міністром фінансів Олексієм Кудріним, який заявляє про необхідність проведення реформ з метою посилення Росії. Чи не є він здоровим голосом у російському «потьомкінському селі»?

— Кудрін, маючи в руках достовірну інформацію про економічний і фінансовий стан Росії й як недурна людина, розуміє російську проблематику. Він розуміє, що Росія перебуває у стані стагнації, що потрібні серйозні економічні реформи. Але він також як лояльний член команди розуміє, що допускати економічну й політичну конкуренцію не можна. Й тому він знаходиться у такому подвійному становищі й змушений віддавати данину лицемірству. З одного боку, перебуваючи на Заході, він говорить про необхідність реформ. А з іншого, Кудрін не зробив жодного жесту, який би свідчив про те, що він розуміє необхідність демонополізації. Тому що реформи без відмови від монополії неможливі. Таким чином, Кудрін є теж частиною того ж «потьомкінського села».