Суперечка про лицемірство

Відомо, що в ЄС немає єдиного підходу чи іншими словами солідарності щодо оцінки ситуації в Україні і того, як вирішувати українську кризу. А безпекова конференція у Братиславі Globsec показала, що такої солідарності немає і у Вишеградської групи, яка складається з Польщі, Словаччини, Чехії та Угорщини. Яскраво це проявилось у виступах прем’єр-міністрів цих центральноєвропейських країн, які розмовляли кожен на своїй мові. Більше того глави чотирьох держав по-різному вживали слово лицемірство.

Зокрема господар конференції, Роберт Фіцо зазначив на адресу західних держав, що ті ведуть себе лицемірно, погрожуючи Росії новими санкціями, і водночас ухвалюючи угоди з російськими компаніями. «Ми тут говоримо про солідарність, а Франція продає військові кораблі Росії», – наголосив словацький прем’єр. «Ми говоримо про те, як допомогти Україні у забезпечені її енергетичної безпеки і в той день,  коли ми приймаємо фундаментальні рішення на Європейській Раді, Газпром підписав контракт щодо будівництва «Південного потоку» з німецькою, французькою та італійськими компаніями».

Зі свого боку, польський прем’єр  Дональд Туск наголосив, що українська криза є «найбільшим тестом солідарності ЄС в історії євроспільноти». «Європа має відповісти на цю кризу чесно і без лицемірства, бо інакше це все не буде мати сенсу», – сказав він.

До речі, Туск фактично був єдиним західним лідером, який моментально розкритикував заяву Орбана про те, що на Закартатті має бути створена автономія для угорської меншини. І на запитання ведучого, чи задовольнило його пояснення Орбана з цього питання під час дискусії, сказав: «Англійською мовою воно звучало краще».

Тим часом угорський прем’єр Віктор Орбан зазначив, що Європа без лицемірства повинна говорити не про те, російська це чи українська криза, а про те, чи є гарантія того, що Україна стане демократичною країною. ЄС має чітко визнати, що нам доведеться заплатити велику ціну за підтримку України, якщо вона буде у важкій економічній ситуації. З іншого боку, наголосив Орбан, Україна як демократична країна має забезпечити права всіх меншин і в легітимний спосіб запропонувати їм права, які  гарантуються у європейських країнах усім національним меншинам і не обмежувати мовні права, що зробила нинішня українська влада.

Треба зазначити, що Туск відреагував і на ці слова угорського прем’єра. Він зазначив, що «мовний закон не було скасовано і краще було б не повторювати російську пропаганду». По словам Дональда Туска, причина нинішньої кризи «не в українському націоналізмі, а в політиці агресії Росії щодо України».

Орбан також іншими словами фактично повторив спірний тезис про надання автономії національним меншинам, які мають право легалізувати такий інститут чи структуру. Він наголосив, що це має вирішувати сама громада.

Але вершиною лицемірства стала заява Орбана, що країни Центральної Європи багато  втрачають, не маючи такого рівня співпраці з Росією, який має з нею Німеччина.

Чеський прем’єр Богуслав Соботка також говорив про те, що санкції завдають збитки економіці і, мовляв, буде важко змусити чеських бізнесменів, які вже раз виходили з Росії у 1990-х роках зробити це цього разу, щоб їхнє місце зайняли німецькі і французькі компанії.

Також здивувала його оцінка ситуації в Україні, що тут відбувається розкол українського суспільства, і слова, що військові дії лише погіршують ситуацію. Схоже, що у Вишеградській групі лише польський прем’єр по-справжньому розуміє загрози, які несе нинішня Росія і як їй можна протистояти. Він, зокрема,  наголосив на тому, що в ЄС непослідовна позиція щодо того, які наслідки матиме для безпеки збільшення присутності військ НАТО в Польщі та Балтії. Як відомо, чимало країн вважає, що збільшення присутності військ НАТО збільшує ризик. Польський прем’єр наполягає на тому, що це скоріше зменшить ризик, ніж збільшить.

Тим часом, колишній прем’єр Італії Маріо Монті висловився на захист швидкого розширення ЄС і НАТО, що мало місце 10 років тому. «Багато хто вважав тоді, що розширення було занадто швидким. Російська агресія показала розумність чи доцільність швидкого розширення. Якби Словаччина чи інші країни і досі були би  кандидатами, то це була б катастрофа», – сказав він.

До речі, на цій конференції на тлі найвищого представництва країн Центральної Європи впадала у вічі відсутність представників Німеччини та Франції на рівні заступника міністра. Наприклад від Франції був присутнім директор департаменту планування політики МЗС Жюстен Ваїсс, який одразу кинувся на захист позиції щодо продажу «Містралів» Росії. «У нас немає вибору, контракт було підписано три роки тому. Ми демонструємо серйозність і взагалі,  немає причин не поставляти ці кораблі», – зазначив французький чиновник.

Він перерахував усі порушення Росією міжнародного права і договорів, додавши, «не знаю як ми повернемося до нормальних відносин з Росією, але не будемо проти неї вести війну». І мова про це йшла в панелі під назвою: «Розбудіть мене, коли закінчиться вересень – після саміту НАТО». А ще в іншій панелі: «Зміщення могутності, відновлення лідерства Заходу» його земляк, депутат парламенту Франції П’єр Леллюш заявив, якщо не можемо і не хочемо воювати з Путіним, то треба домовлятися з ним, вирішувати українську кризу. І тут мабуть тверезіший погляд у британця Жуліана Ліндлі-Френча, старшого наукового співробітника Лондонського інституту мистецтва державного управління, який сказав, що в Європі ставлять політику перед стратегією, і що світ може бути безпечним місцем, якщо Захід буде сильним.

Колишній командувач Міжнародних стабілізаційних сил в Афганістані генерал Джон Аллен зазначив, Китай дивиться на те, що відбувається в Україні і розуміє, що все вирішує сила.

Висновок генерала: треба більше інвестувати в оборонні можливості НАТО і це буде краще для світового порядку та передбачуваності ситуації. А коли йшла мова про лідерство, у дискусію втрутився екс-міністр закордонних справ Чеської Республіки Карл Шварценберг. Він сказав, що лідерство означає і відповідальність. Окрім того, додав він, у лідера має бути бачення, бажання і воля вести за собою людей. І для цього не обов’язково мають існувати сприятливі умови. Коли Тетчер прийшла до влади, нагадав Шварценберг, – Британія була слабкою і тим не менше, прем’єрка зважилася на непопулярні кроки і домоглася успіху.

Хто в Європі може взяти на себе роль лідера і відважитися повести євроспільноту? Це питання лишається актуальним як ніколи.