«Сєть»: стратити, не можна помилувати

У Пензі виїзна сесія Приволзького окружного військового суду ухвалила воістину драконівські вироки сімом обвинуваченим у справі «Сєть», справі відверто політичній, замовленій і побудованій на провокації та тортурах. Дмитро Пчелінцев отримав 18 років суворого режиму та півтора роки обмеження свободи. Іллі Шакурському дали 16 років суворого режиму, півтора роки обмеження свободи і штраф у розмірі 50 тисяч рублів. Андрій Чернову присудили 14 років суворого режиму, Максиму Іванкіну — 13 років загального режиму, а Михайло Кульков, Василь Куксов і Арман Сангінбаєв отримали відповідно 10, 9 і 6 років загального режиму. Куксов до того ж устигнув підхопити в СІЗО відкриту форму туберкульозу. Сімох молодих людей  віком від 23 до 31 року визнали винними в створенні терористичного співтовариства («Сєть» у Росії внесена до списку терористичних організацій), участі в ньому, в незаконному зберіганні зброї, а також у спробі  збуту наркотиків. Це останнє торкається лише Дмитра Пчелінцева, Іллі Шакурського та Василя Куксова.

Усі підсудні провину заперечують і стверджують, що під час слідства їх катували електричним струмом і примушували звести наклеп на себе й інших. На виході мати Армана Сангінбаєва, плачучи, кинулася до прокурора Сергія Семеренка зі словами: «Такі терміни! Як ви вночі спите?» — «Нормально», — відповіла ця людина з воістину сталевими нервами. Адвокати обіцяли оскаржити вирок, але треба відверто сказати: якщо лише в країні не станеться революційних політичних змін, шанси на його заміну на виправдувальний у російських судових інстанціях дорівнюють нулю. Хоча скосити терміни, звичайно, можуть. І наскільки скосять, багато в чому залежатиме від рівня громадського протесту. Потім ЄСПЛ, напевно, визнає вирок незаконним і виплатить засудженим солідну компенсацію в євро. Але на російську судову систему це жодного впливу не матиме.

Звинувачення стверджує, що терористичне співтовариство «Сєть» створив Дмитро Пчелінцев, аби об’єднати російських анархістів у «бойові групи з метою насильницької зміни конституційного ладу». Нібито члени «Сєті» планували збройне захоплення влади, напади на правоохоронні органи, захоплення складів зі зброєю, атаки на органи влади, військкомати та відділення «Єдиної Росії». Слідство стверджує, що підсудні планували вчинити атаки під час виборів президента Росії та чемпіонату світу з футболу, аби «розхитати народні маси для подальшої дестабілізації політичної ситуації в країні». Нібито «Сєть» мала свої осередки, які функціонували не лише в Пензі, але і  Санкт-Петербурзі, Москві та Мінську. Загалом, не тиха, мирна «Сєть», а щось середнє між Повстанською армією батька Махно та терористичною фракцією «Народної волі».

Восени 2017 року був арештований студент-фізик Пензенського державного університету Єгор Зорін. Із нього успішно вибили свідчення на Іллю Шакурського, Дмитра Пчелінцева, Василя Куксова, Михайла Кулькова, Андрія Чернова та Максима Іванкова в Пензі, а також на Віктора Філінкова, Юліана Боряшинова, Ігоря Шишкіна й Армана Сагінбаєва в Петербурзі. Останнього, втім, вважали за краще етапувати до Пензи, зробивши з нього сполучну ланку між пензенським і петербурзьким осередками. Провокатора Зоріна ж у вересні 2018 року з обвинувачених перекваліфіковували в свідки і справу проти нього припинили. Під час обшуку у Василя Куксова, Дмитра Пчелінцева й Іллі Шакурського виявили зброю, а в Армана Сагінбаєва в Петербурзі — відро з алюмінієвою пудрою й аміачною селітрою, компонентами саморобних вибухових пристроїв. Усі, окрім Сагінбаєва, стверджують, що зброю їм підкинули. Підсудні спочатку надали зізнання, але потім відмовилися від них, як від вибитих тортурами. За їхніми словами, їх били та погрожували зґвалтувати. Як стверджують обвинувачені, ніякої організації «Сєть» не існувало, а «польові виходи», під час яких вони, за версією слідства, готувалися до бойових дій, насправді були всього лише простою грою в страйкбол. На комп’ютерах Армана Сагінбаєва й Іллі Шакурського були знайдені статутні документи організації «Сєть»: «Свод» «Сєті» та протоколи зустрічей. Але Арман та Ілля стверджують, що ці файли з’явилися в їхніх комп’ютерах уже після затримання і були створені користувачем, чий нік збігається з прізвищем оперативника, який вів їхню справу.

Катували ж підсудних дуже витончено. Дмитро Пчелінцев розповів на суді: «Мені замотали руки за спиною, я був у самих трусах, примотали ноги до лавки скотчем. Співробітник, якого звуть Олександр, зачистив канцелярським ножем дроти і примотав мені їх до великих пальців ніг. Ніяких запитань мені ніхто не ставив, нічого — просто почали відразу крутити динамо-машину. Власне, в ногах приблизно до коліна я відчув струм — це відчуття, неначе здирають шкіру живцем, а коли [подача струму] припиняється, неначе нічого не було взагалі. Потім жодного болю немає, коли припиняється.

Але витерпіти це нереально. Мене били [струмом], можливо, разів п’ять без запитань — аби пригнічувати мою волю, ймовірно, або ще якось. Потім сказали: якщо, мовляв, ти не зрозумів, ти в руках ФСБ, ми гратися не будемо, тобі потрібно зараз відповідатиме на запитання. Відповіді «ні», «не знаю» і «не пам’ятаю» — це неправильні відповіді... У мене на животі вже був синяк, неначе в мене метеорит улучив, а потім мене кинули на підлогу, почали стягувати труси для того, щоб пристебнути до статевих органів дроти. Я сказав: «Окей-окей, я зрозумів. Як там запитання звучало останнє?» Вони кажуть: «Ти організував терористичне співтовариство «Сєть»?» Я кажу: «Так, я». Вони: «Ну все, молодець, сідай».

Про такі ж тортури в Петербурзі заявив Віктор Філінков. Але співробітники Слідчого Комітету нічого протизаконного тут не побачили, стверджуючи, що електрошокер застосували правильно, оскільки Філінков намагався втекти з автобуса. Жодного провадження про тортури відкрито не було.

Паралельно відбувається такий же процес у Петербурзі. Єдиний засуджений там, Ігор Шишкін, визнав провину й отримав 3,5 року загального режиму за прискореною процедурою. Можна не сумніватися тепер, що й решті там вирок буде таким же суворим, як у Пензі.

Організації «Сєть» у природі не існувало. Вона була створена лише в уяві поплічників ФСБ. Засуджені знали один одного. Частина з них була анархістами, інша називала себе антифашистами. У них були ідейні суперечки між собою, а ще хлопці захоплювалися страйкболом, командною військово-тактичною грою з «м’якою пневматикою», але без фарбування, що відрізняє її від пейнтболу. Місцеві ж чекісти означили страйкбол як тренування для підготовки нападів на державні установи. І це при тому, що страйкбол не заборонений у Росії, і його шанувальники є у Москві, Петербурзі й інших великих містах. За цією логікою, і військово-реконструкторський рух треба забороняти, але влада його, навпаки, підтримує.

У тому, що справа «Сєті» сфабрикована ФСБ за лекалами чекістів 20—30-х років, сумнівів не залишається. Тільки боюся, що, відсидівши велику частину призначених їм величезних термінів ув’язнення, фігуранти справи «Сєть», звільнившись, справді можуть удатися до терористичних задумів. Адже саме таким був шлях найбільш радикальної частини народників у російській історії.