Три пункти для процвітання Балкан
Падіння Мілошевича не звільнило Балкани від політичних хвороб, скоріше навпаки, воно призвело до їх загострення. Югославія розпалася, але ця дезінтеграція не є закінченою. Воїслав Коштуніца був обраний президентом у Югославії, але його мандат підтримує тільки Сербія — Чорногорія, молодший партнер Сербії в Югославській Федерації, в основному бойкотувала вибори, тим часом як албанці повністю їх проігнорували.
Югославію нещодавно було прийнято в ООН. Ціла низка проблем залишається невирішеною: відносини між Сербією та Чорногорією і статус Косово (не кажучи про північну провінцію Сербії — Воєводин). Будь-яке рішення — будь-який натяк на зміну — призведе до нових конфліктів через конфліктуючі вимоги суверенітету.
Яким би привабливим не здавалося вирішення існуючих проблем за рахунок проведення нових кордонів чи заснування нових одиниць, цю головоломку не можна вирішити в поняттях суверенітету. Це традиційне рішення тільки загострить проблеми на Балканах. Необхідний новий підхід: Європейський Союз повинен використати перспективу європейської інтеграції як спосіб стимулювання регіональної інтеграції.
ЄС міг би стати магнітом у справі зміцнення регіону зсередини, за рахунок залучення його ближче до Європи. Ця ідея дуже імпонує народам регіону, але тільки ЄС може це реалізувати. Після вторгнення НАТО в Косово європейські лідери зробили цей підхід наріжним каменем свого бачення Балкан. Це було закріплено офіційно в Пакті Стабільності, підписаному в Сараєво в липні 1999 року.
Але Пакт Стабільності — це лише палітурка, яку необхідно наповнити змістом. Відповідний для цього момент — конференція, зізвана Францією, яка головує в ЄС у Загребі. Європейський Союз повинен запропонувати Балканам план з трьох пунктів:
1. Митний союз із бажаним доступом до ринків ЄС протягом одного року. Існуючий митний союз між ЄС і Туреччиною міг би послужити такою моделлю. Як тільки всі ці країни досягнуть угоди з ЄС, на Балканах автоматично встановиться вільна торгівля. Реалізація цього займе якийсь час. Але для початку ЄС повинен дати сигнал одностороннім відкриттям своїх кордонів для імпорту з регіону. Це не приведе до пригнічення будь- яких інтересів ЄС, оскільки ці країни володіють менше ніж 1% ринку ЄС.
2. Єдиний регіональний ПДВ замість митних зборів має бути встановлений протягом двох років. Різниця в непрямих податках, зокрема ПДВ, є ще одним бар’єром для торгівлі. Регіональні ставки ПДВ можуть бути злегка збільшені, якщо утримання витрат буде недостатнім для покриття втрачених тарифних зборів через введення митного союзу.
3. Тимчасова бюджетна підтримка — за схемою, що знижується протягом трьох років як суб’єкт нагляду ЄС над бюджетними витратами. Оскільки збір прибутків від регіонального ПДВ займе якийсь час, ЄС повинен надати фінансову допомогу на цей перехідний період.
Регіон, що покривається цим планом, повинен включити Болгарію, Хорватію, Албанію, а також Сербію, Боснію, Македонію, Чорногорію і Косово. Участь Румунії і Молдови необов’язкова. Болгарію і Хорватію варто умовити на участь у цьому союзі, якщо, звичайно, це не перешкодить вступу їх до ЄС. Залежно від країни величина бюджетної підтримки може варіюватися (наприклад, Болгарія, можливо, не потребує компенсації завдяки великій кількості зборів, які вона вже ліквідувала).
Порівняно з вартістю воєнного втручання та підтримки мирної ситуації фінансові витрати дуже низькі. Я вважаю, що 750 мільйонів євро для першого року, 500 мільйонів для другого і 250 мільйонів для третього — цілком досить. (Якщо в союз увійдуть Румунія і Молдова, витрати будуть трохи вищі). Ці цифри цілком відповідають рамкам застав, уже відведених ЄС для Пакту Стабільності, і вони цілком можуть увійти в рамки Берлінського Договору щодо бюджету ЄС на 2000—2005 рр., якщо держави ЄС домовляться про перерозподіл невитрачених фондів. Бюджетна підтримка в контексті митного союзу буде набагато ефективнішим способом розподілу фондів ЄС, аніж традиційні методи.
Ця програма з трьох пунктів могла б підготувати грунт для економічного відродження. Вона могла б ліквідувати два головні джерела корупції та неефективності: митні послуги і неправильне використання громадських фондів загалом. Німецька марка, що вже широко використовується в регіоні, тепер служить як фактично загальна валюта. Будь- яка заборона на її використання має бути усунена, щоб анулювати кордони як перешкоди для торгівлі та інвестицій.
Покращені економічні перспективи та посилення інститутів, у свою чергу, мали б позитивний ефект на політичний клімат по всьому Балканському регіону.
Сербія вже наполовину вийшла з цього провалля. Успіх у мирному усуненні тирана зрушив процес національного оновлення. Та цей процес має ще довгу дорогу попереду. Опозиція одержала у спадщину країну- банкрота, чиї інститути лежать у руїнах. Населення, розчароване дедалі глибшим збіднінням та ізоляцією, починає піддавати сумніву останні десять років історії в Сербії. Народ запитує про злочини, скоєні режимом Мілошевича проти сербів. Але вони повинні також усвідомлювати злочини, скоєні проти інших народів — у Хорватії, Боснії та Косово. Як тільки розпочнеться цей процес, багато проблем, які сьогодні видаються нерозв’язними, знайдуть своє рішення.
Обрання Коштуніци президентом Югославії можна прирівняти до незавершеної революції — багато які члени старої гвардії ще сидять на своїх місцях. Рушійний момент, створений усуненням Мілошевича, повинен дійти свого розвитку. Мілошевича було скинуто в надії на закінчення ізоляції Сербії. Тепер Європа повинна виконати свою обіцянку. Якщо французьке головування не зможе скористатися моментом на конференції в Загребі, буде втрачено шанс історичного значення.
