«Це позитив, але не має бути ейфорії»

Днями українські ЗМІ повідомили з посиланням на джерела в Адміністрації Президента України, що наступного тижня у Вашингтоні відбудеться зустріч президентів України і США Петра Порошенка і Дональда Трампа. Позавчора пізно увечері це підтвердив міністр закордонних справ Павло Клімкін. Однак він не став називати дату, зазначивши в розмові з журналістами, що вона буде озвучена найближчим часом одночасно представниками Банкової і Білого дому.

Він також повідомив, що до порядку денного зустрічі президентів включені питання виконання Росією Мінських домовленостей, ситуації в анексованому Криму, доступу міжнародних спостерігачів на окупований півострів. «Ми будемо працювати над тим, щоб узгодити логіку нашої взаємодії щодо тиску на Росію», — зазначив глава МЗС.

Крім того, розповів Клімкін, глави держав обговорять поглиблення двосторонньої співпраці, сприяння США українським реформам, в тому числі, у сфері національної безпеки та оборони.

«День» звернувся до експертів  з проханням прокоментувати значення цього візиту і розповісти, з чим має їхати до Вашингтону українська сторона.

«УКРАЇНІ ВАЖЛИВО ВИКОРИСТАТИ ЦЕЙ МОМЕНТ, ЩОБ ЗАПРОПОНУВАТИ НОВІ ІНІЦІАТИВИ»

Олександр ЦВЄТКОВ, американіст, профессор, Дипломатична академія МЗС України:

— Уже багато президентів мали зустрічі з Трампом, і не так важливо, хто першим зустрінеться з ним, скажімо, наш Президент чи Путін. Найголовніше, що цей візит надасть для просування всього комплексу проблем і, зокрема, для врегулювання конфлікту.

Для нас дуже важливо, щоб переговори пройшли на хорошому рівні і Україна знайшла, що запропонувати американській стороні для просування в урегулюванні конфлікту.

Звичайно, треба говорити про новий, або додатковий формат до «нормандського». Потрібно пропонувати нові ідеї для перспективи бачення, як досягати поступу у залагодженні конфліктності і приходити до домовленостей.

Перед переговорами стратегічного характеру з Росією з багатьох питань США потрібна додаткова інформація з місць. І однією з таких сфер є Україна та її конфлікт з Росією.

Питання постачання летальної зброї може стати предметом домовленостей, але не центральним, оскільки ситуація з розслідуванням втручання російської сторони в американський політичний і виборчий процес дуже гостро ставить проблему відносин Вашингтону  і Москви у внутрішньому кліматі США. І зараз різких кроків не буде. Основний інтерес американської сторони — отримати свіжу інформацію з перших вуст і подивитись, де можна просунутися з точки зору нових американських ініціатив. 

Усе буде залежати від формату зустріч президентів, яка може звестись до обміну інформацією. Але це також важливо. Ми можемо потім оцінювати рівень досягнутих результатів, а сам факт зустрічі важливий, оскільки він знімає певну напруженість у стосунках між лідерами, відкриваються особисті можливості до зв’язку, розуміння співрозмовника не лише по телефону, а в очному знайомстві.

Україні важливо використати цей момент, щоб запропонувати нові ініціативи, які мають бути розроблені українською стороною. Окрім того, Києву важливо продемонструвати передбачливість свого курсу, готовності до розумних компромісів, які не торкаються принципових питань. Україна могла б підказати адміністрації США психологічні мотиви Росії, продемонструвати своє знання російської сторони і пояснити, чому відбувається таке загострення.

«ЦЕ МОЖЛИВІСТЬ ДОВЕСТИ СВОЮ ТОЧКУ ЗОРУ, ОКРЕСЛИТИ ПРІОРИТЕТИ...»

Костянтин ГРИЩЕНКО, екс-міністр закордонних справ України:

— Треба розуміти контекст, у якому Президент Порошенко збирається їхати у Вашингтон. Зокрема, йдеться про затримку з оголошенням візиту в Києві та Вашингтоні після цілком очікуваного потрапляння у преси новини про поїздку президента. Як правило, таке офіційне повідомлення дається заздалегідь і стає відомою програма такого візиту. Тут немає чого ховати. Тому не зрозуміло, яким буде характер цього візиту, адже одні параметри має державний, а ще інші — офіційний візит. Тому поки що незрозуміло, які зустрічі матиме Президент  Порошенко у Вашингтоні. А щоб переговори у США були предметними, потрібна команда, а вона не сформована в Держдепі. І те ж саме можна сказати про інші американські структури. 

Іншими словами, цей візит чимось нагадує попередній візит міністра закордонних справ Павла Клімкіна, коли той приїхав у Вашингтон, не знаючи, з ким він буде зустрічатися, але був у зручний час, щоб збалансувати зустріч Трампа з Лавровим. Три дні невідомо, чим він займався, і потім його покликали. З Тіллерсоном, з яким потрібно вести предметні розмови, зустрічі не відбулося, а для фото сесії все для балансу американці дали. Тому виникає питання, хто ким грає. Адміністрація Білого дому з нами чи ми намагаємось, на цьому тлі щось собі отримати.

Цілком зрозуміло, які питання має ставити Президент Порошенко. Це ефективне залучення США на боці України, щоб надати новий імпульс переговорам, які, як заявляє наш президент, мають базуватися на Мінських домовленостях. Тому він, мабуть, буде переконувати Трампа в тому, що треба дещо змінити послідовність їхнього виконання.

Питання надання летальної зброї  просувають у Конгресі, але з боку виконавчої влади США існують сумніви щодо реалізації цієї ідеї. На мою думку, неминучою буде на переговорах оцінка того, що здійснюється в Україні за останні три роки в плані реформування сектору безпеки, судової системи, боротьби з корупцією. Також буде дана оцінка ефективності використання коштів на реалізацію усіх програм, які, в тому числі, фінансувалися США, зокрема щодо боротьби з корупцією усередині української влади. Можна очікувати різних варіантів такої розмови, у тому числі в руслі дуже неприємних для української сторони тональності.

Думаю, що Порошенко знає, що заявити Трампу. Але він має бути підготовлений до запитань, які йому поставлять у відповідь. Легкої розмови очікувати не доводиться.  Тим більше декларована президентом Трампом мета не робити життя України щасливим, забезпечити суверенітет і територіальну цілісність, а швидше припинити цей конфлікт, щоб можна було розпочати повномасштабне відновлення відносин з Росією задля розв’язання інших проблем, які вони вважають набагато важливішими з точки зору національних інтересів США і своїх особистих.

Той факт, що ця зустріч між президентами України і США відбудеться, це позитив. Так чи інакше, її треба проводити. Навіть якщо там не буде компліментарно вестись розмова, то краще її мати раніше, ніж пізніше. Справді, це позитив, але не має бути ейфорії, бо треба чекати на дуже серйозну і мабуть не таку вже приємну розмову, принаймні, на деякі теми, які можуть бути далеко неприємними для тих, хто буде з українського боку стола. Але разом з тим це можливість довести свою точку зору, окреслити пріоритети, які є для нас надважливими, і максимально сприяти тому, щоб залучити США до переговорного процесу.