У Києві даремно злякалися: Одеса не налагоджувала військової співпраці з Афганістаном

— Я розцінюю як неспроможні твердження про можливості регіональних властей Одеси, зокрема облради, якось вплинути на ситуацію в Афганістані. Вони просто дуже малі. І це, вважаю, зрозуміло всім нормальним людям. Тому я, відверто кажучи, просто дивуюся подібній реакції з адміністрації Президента. Насправді, все значно простіше. Дійсно, минулого тижня відбулася зустріч в облраді з представниками уряду Ісламського Емірата Афганістан, які звернулися до нас улітку цього року, висловивши бажання зустрітися й обговорити можливості співпраці в галузі, як повідомлялося в листі, «виключно торгово-економічних відносин». Наголошую: навіть натяку не було на якісь аспекти військової співпраці...

— І ви відповіли згодою на це звернення?

— У тому й річ, що ми не поспішали з відповіддю. Зверталися до нас високі посадові особи Афганістану: заступник міністра торгівлі, заступник міністра закордонних справ тощо. Тому в облраді вирішили спершу проконсультуватися з приводу можливих контактів у МЗС України: чи є допустимою зустріч, як її організувати, враховуючи те, що облрада не має у своєму розпорядженні кваліфікованих фахівців у галузі міжнародних відносин. Крім того, потрібно було оформити в'їзні візи до України. По телефону з МЗС продиктували, що саме треба зазначити в офіційному запиті на адресу Консульського управління. І після цього ми його направили на ім'я Віктора Кирика — у нас є копія запиту... Як вирішувалося питання, я, відверто кажучи, навіть не стежив, оскільки пішов у відпустку. А повернувся саме того дня, коли афганська делегація на чолі із заступником міністра закордонних справ паном Маулаві Абдул Рахман Західом уже була в Одесі. Природно, прибула делегація після відповідного узгодження всіх питань з чиновниками МЗС і належного оформлення візи. Жодних сумнівів з цього приводу в мене, власне кажучи, не виникало, бо члени делегації законно перетнули кордон, митницю. Прийом делегації в облраді було проведено скромно: без будь-яких прапорів, килимових доріжок, не звучали гімни країн. Під час зустрічі ми обмінялися думками щодо стану економік обох країн. І в нас і, тим більше, у них стан, як відомо, плачевний. Але, як ми дізналися, уряд Афганістану шукає будь-яких можливостей, щоб виправити стан справ в економіці й, передусім, налагодити взаємовигідні торгові зв'язки. Це, власне, й було єдиним предметом обговорення на нашій зустрічі.

— Через що зчинилася буря — чого запанікували в адміністрації Президента?

— Мені важко судити. Можу тільки сказати, коли вже в Києві вирують такі пристрасті, що на зустрічі я сказав буквально наступне. Наш досвід учить, що питання налагодження торгівлі краще за все обговорювати й вирішувати на основі прямих зв'язків між відповідними зацікавленими відомствами країн. Представники Афганістану, в свою чергу, цікавилися можливостями закупівлі продовольства, в якому має гостру потребу країна, піднімали питання постачання сільськогосподарської техніки, розповідали про труднощі, з якими зіткнулися у зв'язку з тим, що більшість народногосподарських об'єктів побудовано колишнім Радянським Союзом, і зараз виникли додаткові труднощі з ремонтом обладнання, що простоює. В результаті ми зійшлися на тому, що, мабуть, ці питання можна вирішувати за допомогою фахівців торгово-промислової палати, зокрема, залучити для їхнього обговорення бізнесменів, зайнятих у сфері експорту продовольства, працівників ВАТ «Одессільгоспмаш», що випускає серію плугів та інших сільгоспмашин, що раніше постачали у багато країн Азії тощо. Але, передусім, треба узгоджувати ці й інші питання у відповідних державних відомствах у Києві, після чого ми будемо раді співробітничати в будь-яких галузях економіки й торгівлі. Це для нас дуже важливо й вигідно, тому що наша економіка також є не в кращому стані. І для поновлення роботи частини підприємств відчуває гостру потребу в ринках збуту продукції.

Природно, цікавило нас і питання, чим може розраховуватися Афганістан за імпорт. Виявилося, у них є можливість постачання газу по діючому трубопроводу через середньоазіатські країни — в наш бік. Це, безумовно, можливий варіант, але також, нагадали ми гостям, рішення має приймати центральне відомство, зокрема, Держкомнафтагаз України. Від спроб обговорення політичних питань ми ухилилися, оскільки це прерогатива МЗС. Ось, власне, й усі аспекти зустрічі. Таким чином, підстав для звинувачення нас у підтримці «міжнародного тероризму», як бачите, немає. А кому й нащо знадобилося «переводити стрілки», не збагну. І для чого, запитується, як не для попереднього узгодження подібних зустрічей, існує в країні така могутня структура, як МЗС, яку ніхто й не намагався обійти? Адже досить було зателефонувати мені до Одеси й сказати, що ситуація, мовляв, непроста, у нас є труднощі, й усе б припинилося. Це настільки зрозуміле, що навіть не варто було б коментувати, якби не така пост-реакція людей з адміністрації Президента, котрі займаються зовнішньою політикою. До речі, й у день прибуття делегації Афганістану я зранку сам намагався додзвонитися до МЗС, щоб про всякий випадок додатково проінформувати про заплановану зустріч, але у відповідь чув: то керівництво зайняте, то — відсутнє. Випадково або свідомо не з'єднували — не мені судити, й коментувати не хочу. Повторюю: ні про які питання ремонту бойової техніки — МіГів, танків або інших машин — на зустрічі не йшлося. І ніхто, хочу зазначити, жодних дій або висновків щодо облради не робив з тої простої причини, що якщо ми в чомусь і порушили протокол, то прямої провини за нами немає. Інша справа — самі зробили висновки: доки не отримаємо довідку на гербовому папері, підписаному високою посадовою особою, надалі ніяких зустрічей не буде. Перестраховуватимемося.