Україна — НАТО: план дій

Після анексії Криму Росією і фактичної причетності Москви до дестабілізації ситуації на сході України відносини між Україною та НАТО значно активізувалися. Питання вирішення української кризи, зміцнення Збройних сил України, проведення реформи оборонного і силових секторів кілька разів розглядали на засіданнях послів країн Північноатлантичного альянсу та Комісії Україна—НАТО на рівні міністрів закордонних справ та міністрів оборони.

Детальніше про ці плани і, зокрема, про те, як у НАТО ставляться до Мирного плану Порошенка із врегулювання кризи та його пропозиції щодо розробки нового договору безпеки, за яким Україна отримає справжні гарантії безпеки, а не запевнення, як це було з Будапештським меморандумом, розповів «Дню» в ексклюзивному інтерв’ю заступник генсека НАТО Александер Вершбоу. Саме він від імені керівництва Північноатлантичного альянсу був присутнім на інавгурації новобраного Президента України Петра Порошенка.

«НАСТАВ ЧАС ДЛЯ РОСІЇ ПРИПИНИТИ ПОСТАЧАННЯ НЕЛЕГАЛЬНОЇ ЗБРОЇ І ПОЧАТИ СПІВПРАЦЮВАТИ З ЛЕГІТИМНИМ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ…»

– Я мав честь представляти НАТО на інавгурації. Я був вражений церемонією та промовою Президента Порошенка. Він визначив дуже чіткий план дій, спрямований на знаходження мирного вирішення конфлікту на сході шляхом діалогу. Водночас він знову підтвердив основні принципи і намір України іти в Європу, і ми це дуже поважаємо. Я вважаю, що це позитивний план дій. І я сподіваюся, що Москва теж сприйме його позитивно. Настав час для Росії припинити постачання нелегальної зброї і почати співпрацювати з легітимним Президентом України в напрямку пошуку варіантів вирішення конфлікту, які були б сумісними з суверенітетом і територіальною цілісністю України.

Очевидно, що Росія порушила умови Будапештського меморандуму. Тому зацікавленість України в нових гарантіях цілком зрозуміла. Але я думаю, що спершу треба поставити запитання Москві – чи готова вона повернутися до виконання умов Будапештського меморандуму? А це означає, що необхідно повністю відмінити нелегальну анексію Криму. Отже, може виявитися, що це питання неможливо розв’язати за одну ніч. Звичайно, з боку НАТО ми не відмовимося від нашої позиції, що визнаємо анексію Криму нелегальною і віримо в те, що всі держави повинні дотримуватися не лише того конкретного документа, а й усіх основних документів щодо Європейської безпеки. У випадку Росії це Основоположний акт про взаємовідносини, співробітництво і безпеку між Російською Федерацією та НАТО, який зобов’язує поважати суверенітет і територіальну цілісність усіх держав.

Александер Вершбоу / Фото з сайту НАТО

– Чи бачите ви хоч якийсь натяк на те, що Путін намагається дотриматися Женевської конвенції та інших угод задля деескалації конфлікту і припинення ввезення нелегальної зброї на територію України?

– На даний момент я не можу сказати, що бачу якісь чіткі ознаки зміни курсу з боку Росії. Сьогодні (інтерв’ю записувалось 7 червня. – Авт.) було кілька повідомлень про заходи щодо закриття кордону між Росією та Україною. І водночас надходять повідомлення про продовження нелегальних поставок зброї. Ми хочемо побачити, що відбуватиметься на місцях до того, як повірити словам. Але це добре, що на інавгурації був представник Росії і Путін мав хоч коротку розмову з Президентом Порошенком напередодні цієї події, а лідери Заходу зробили чіткі заяви щодо того, чого вони очікують від Росії. Отже, наступні кілька днів будуть цікавими.

ПРО «МІСТРАЛІ» - «ПИТАННЯ ЩЕ НЕ ЗАКРИТО»

– Одна з основних країн-союзників, Франція, збирається здійснити поставку «Містралей» Росії, незважаючи на невдоволення Сполучених Штатів та інших союзників. Президент Обама навіть заявив, що цю угоду треба призупинити. Як ви вважаєте, це правильний сигнал для Росії у момент кризи?

– Це питання все ще обговорюють країни-союзники. Зрештою, рішення такого типу, що стосуються військових поставок, військових контрактів – внутрішньодержавні. Але водночас союзники принаймні повинні брати до уваги точку зору інших союзників. На мою думку, загальна картина всередині НАТО і в усій Євроатлантичній спільноті така, що характеризується одностайним неприйняттям того, що Росія зробила в Криму та східній Україні, шляхом призупинення багатьох форм співпраці.

Ми, звичайно, припинили будь-яку співпрацю між НАТО та Росією. І ми одностайні, коли йдеться про чітку реакцію шляхом посилення нашого колективного захисту. Усі наші союзники зараз беруть участь у заходах із надання запевнень і стримування, які ми проводимо на землі, у повітрі й на морі. Ми зараз переглядаємо довгострокові відносини з Росією. Це питання обговорюватимуть на зустрічі міністрів закордонних справ, що відбудеться 24-26 червня в Брюсселі. І, звісно ж, це буде головним питанням вересневого саміту. Таким чином я б не надто виділяв одне конкретне питання на тлі цієї більш ширшої картини сильної та одностайної реакції.

– Як можна говорити про одностайність НАТО, коли одна з країн-союзників не бере до уваги занепокоєння інших союзників і взагалі ігнорує слова генерального секретаря, який заявив у Вільнюсі, що це питання потребує розгляду в ширшому контексті?

– Саме це і є підтвердженням того факту, що НАТО – альянс демократій. І ми не диктуємо іншим, що робити, навіть якщо у нас різні погляди. На мою думку, актуальніше питання полягає в тому, як ми реагуємо на дії Росії в умовах цієї кризи. Тут ви можете бачити сильну та одностайну реакцію. А що вирішить уряд Франції, ми ще побачимо. Вони кажуть, що остаточне рішення не буде ухвалено до жовтня. Отже, питання ще не закрито.

«СОЮЗНИКАМ СЛІД СЕРЙОЗНІШЕ СТАВИТИСЯ ДО ВИТРАТ НА ОБОРОНУ»

– Як на мене, ще однією ознакою відсутності солідарності в НАТО є рішення Німеччини не підвищувати видатки на оборонну галузь. Німеччина витрачає на оборону лише 1,29% ВВП, в той час, як 2006 року союзники узгодили, що витрачатимуть два відсотки. Всього три країни виконують дану домовленість. Як ви прокоментуєте?

– Це дуже серйозне питання для НАТО, і піднімали його ще за кілька років до початку цієї кризи і навіть задовго до 2006 року. Усі союзники погодилися, що повна сума витрат на оборону повинна становити два відсотки ВВП. Вони також наголосили на тому, що кошти з оборонного бюджету повинні витрачати на правильні речі, до того ж принаймні двадцять відсотків — на обладнання та модернізацію. Деякі союзники дотримуються цих стандартів, проте, на жаль, таких дуже мало.

Це було основною темою обговорення на зустрічі міністрів оборони минулого тижня. І ще це питання обговорюватимуть на саміті у вересні. Як на мене, воно невідкладне, і не лише тому, що деякі союзники вносять недостатню частку вкладу, а й тому, що, порівняно з Росією, НАТО зменшило загальні витрати на 20% упродовж останніх п’яти років (в той час, як Росія збільшила видатки на 50%). Але витрати на оборону — це ще не все. Існує багато різних способів долучитися до оборони: шляхом участі в операціях та інших формах підтримки таких партнерів, як Україна, яким загрожує серйозна небезпека. Але у світлі нової загрози з боку Росії та доктрини, яку вона сформулювала, виправдовуючи свої дії, спрямовані проти України, ми в НАТО віримо, що зараз настав час, коли союзникам слід серйозніше ставитися до витрат на оборону, і ми сподіваємося досягти реальних результатів до саміту.

«…ЦЕ БУДЕ КОМБІНАЦІЯ ЗАХОДІВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧАТЬ ДОВГОСТРОКОВУ ВІДПОВІДЬ НА ПОСИЛЕНУ ЗАГРОЗУ З БОКУ РОСІЇ»

– Учора британський журналіст Едвард Лукас опублікував статтю, в якій він критикує План з додаткових гарантій безпеки Європі, запропонований Обамою під час його візиту в Європу. Він вважає, що цей план демонструє скоріше слабкість, аніж силу Альянсу і що недостатньо просто посилити безпеку в Східній Європі. Як ви це прокоментуєте?

– Зазвичай я з повагою ставлюся до висловлювань пана Лукаса, але цього разу, мені здається, він дещо упустив. Усе, що було зроблено до цього моменту, — лише початок довгострокового процесу. Я вважаю, що союзники досить швидко вжили термінових заходів з посилення військової авіаційної місії в країнах Балтії, із введення додаткових сил через проведення військових навчань у східних країнах Альянсу. Від самого початку конфлікту НАТО почало застосовувати літаки з повітряною системою раннього попередження й управління над Польщею та Румунією. І зараз ми, 28 союзників, кожен щось робить на підтримку цього плану. Ми вдаватимемося до цих заходів і додамо нові до кінця цього року. А на саміті ми ухвалимо рішення щодо більш довготривалої стратегії, яка, можливо, включатиме додаткові дислокації, попереднє розміщення обладнання та посилення військових навчань. Це буде комбінація заходів, які забезпечать довгострокову відповідь на посилену загрозу з боку Росії. Тому до того, як зробити висновки, слід подивитися не лише на те, що відбувається сьогодні, а й що планують в майбутньому.

– Ви сказали, що не побачили жодного натяку на спробу деескалації ситуації на сході України з боку Росії. Зважаючи на те, що Путін у Сочі сказав французьким журналістам, що під час конфлікту його армія та флот – союзники, чи не думаєте ви, що НАТО може спізнитися зі своїм Планом дій з посилення готовності, який ухвалюватимуть у вересні, і не зможе придушити амбіції Путіна щодо підпорядкування України?

– Ні. Я не думаю, що НАТО спізниться. Я вважаю, що ми реагуємо досить швидко. Сполучені Штати швидко зреагували у своїй традиційній ролі лідера всередині Альянсу і зробили перші кроки щодо військової авіаційної місії в країнах Балтії та військових навчань у країнах Східної Європи, а інші союзники швидко приєдналися. Пан Путін, на мою думку, надто поважає загальний військовий потенціал НАТО, який, звичайно, набагато більший, ніж спеціальні сили, дислоковані у межах Плану з додаткових гарантій безпеки Європі. Ми все ще маємо дуже сильні та ефективні засоби стримування, що представляють собою суміш стандартних військових сил у повітрі, на воді й на суші. Звичайно, у нас в арсеналі є і ядерна зброя, і протиракетна оборона. Водночас ми повинні бути більш обороноздатними, більш гнучкими, коли мова йде про реакцію на загрози. Ми намагаємося одночасно вживати негайних заходів і розробляти довгострокову стратегію. Нам слід скоротити час реагування Сил реагування НАТО, щоб їх можна було передислокувати упродовж кількох днів, а не тижнів, тому що ми нині спостерігаємо здатність Росії мобілізувати сили надзвичайно швидко. Я вважаю, що наші стримувальні засоби ефективні, але ми однозначно маємо внести деякі корективи, які й будуть у центрі обговорення від сьогоднішнього дня до вересневого саміту.

«МИ ПРОДОВЖУЄМО ДОВГОСТРОКОВУ РОБОТУ НАД ВОЄННОЮ РЕФОРМОЮ, ДОПОМАГАЄМО УКРІПЛЮВАТИ ОБОРОННІ СТРУКТУРИ УКРАЇНИ…»

– Не могли б ви більше розповісти про повний пакет довгострокових заходів, що розробляють нині у НАТО з метою підвищення ефективності реформ в Україні і посилення боєздатності її Збройних сил?

– Я не можу вдаватися до подробиць. Ми багато працюємо, щоб представити Україні кілька детальних пропозицій і програм до зустрічі наших міністрів закордонних справ, що відбудеться через два тижні. Ми вже активно співпрацюємо з українською стороною, направляємо різні дослідні команди для вивчення різних аспектів потреб України. Секретар Ради національної безпеки і оборони України, пан Парубій, був з візитом у Брюсселі й брав участь у зустрічі Спільної робочої групи з питань воєнної реформи. Отже, ми продовжуємо довгострокову роботу над воєнною реформою, допомагаємо укріплювати оборонні структури. Нині, після всебічного огляду сектору безпеки і оборони, ми готуємо поради, яких дотримуватиметься РНБО. Ми шукаємо шляхи додаткової підтримки Збройних сил України у таких практичних сферах як логістика, командний пункт і комунікація, управління процесом закупівель. Ми також допомагаємо в галузі стратегічних комунікацій, визнаючи всю складність теперішньої кризи, що пов’язана з масовою дезінформацією, яку проводить російська сторона. І на додачу до того, над чим працює НАТО, деякі наші члени підтримують двосторонні відносини з Україною. Мій наступник, заступник міністра оборони, пан Чоле, кілька днів тому приїздив сюди, щоб обговорити додаткові кроки, оприлюднені нещодавно президентом Обамою. Таким чином, ми можемо розраховувати на тривалі зусилля направлені на підтримку воєнної реформи і процесу модернізації. Швидко такі питання не вирішують. Існує кілька основних дуже важливих проблем, на вирішення яких потрібен час. Ми сподіваємося на те, що зусилля Президента Порошенка, спрямовані на стимулювання політичного вирішення конфлікту, діалогу і примирення, матимуть успіх і можна буде уникнути подальшого кровопролиття.

– Ми знаємо, що Сполучені Штати вже надали українським Збройним силам нелетальне військове оснащення. Що ви можете сказати про інших союзників?

– Вам слід запитати у кожного окремого союзника. Гадаю, що після нещодавно зробленої Сполученими Штатами заяви інші союзники теж невдовзі приєднаються. Але я не можу сказати, яка країна що зробить. Робити це передчасно.

«ТЕ, ЩО ЗРОБИЛА РОСІЯ, ЗМУСИЛО НАС ПОДИВИТИСЯ НА РІЗНІ ПУНКТИ ПОРЯДКУ ДЕННОГО ПІД ІНШИМ КУТОМ»

– Це правда, що головною темою на саміті в Уельсі буде не Афганістан, як заплановано раніше, а Україна?

– І так, і ні. Афганістан, звичайно, послужив первісною причиною для призначення цього саміту. Ми збиралися відзначити завершення довготривалої місії Міжнародних сил з підтримання безпеки і перехід, як ми сподівалися, до місії під назвою «Рішуча підтримка». Обидва кандидати в президенти Афганістану заявили, що в разі їх обрання вони підпишуть Угоду про безпеку та угоду НАТО про статус сил, щоб ми могли продовжувати місію. Тому ми були оптимістично налаштовані. Але порядок денний завжди було більше сфокусовано на майбутньому НАТО та більш ширшому плані дій Альянсу. Гадаю, криза в Україні й те, що зробила Росія, змусило нас подивитися на різні пункти порядку денного під іншим кутом. Розгляньмо приклад обороноздатності: якщо півроку тому ми могли більшу увагу приділити силам, які можна швидко передислокувати і привести у бойову готовність, для вирішення майбутніх криз десь далеко за межами Європи, то нині ми концентруємося на колективній безпеці. Водночас, НАТО не може стати русо-центричним. Ми повинні продовжувати готуватися до потенційних проблем на Півдні, чи десь у Південній Азії, можливо, розробляти морську стратегію. Нам, Альянсу, треба мати повний спектр можливостей. Ще один пункт, який завжди був на порядку денному, – підсилення наших партнерів. Ми від самого початку фокусувалися на розширенні своєї діяльності на Середньому Сході, у Північній Африці, у затоці; на партнерах з Азіатсько-Тихоокеанського регіону; на розвитку інтероперабельності; на допомозі партнерам у розбудові власної обороноздатності. Усі ці аспекти були головною частиною порядку денного саміту, та якщо подумати про розбудову обороноздатності, можливо трошки більший наголос буде зроблено на Україні та інших східних сусідах, таких як Молдова та Грузія, однак не на шкоду нашій діяльності на Середньому Сході та у Північній Африці. НАТО повинно, як кажуть американці, йти і жувати гумку одночасно. Тобто, ми повинні мати змогу виконувати кілька завдань одночасно.

– Чи існує можливість того, що якісь країни приєднаються до НАТО чи принаймні отримають ПДЧ на саміті в Уельсі?

– Як вам відомо, чотири країни офіційно домагаються членства. У червні наші міністрі закордонних справ матимуть серйозну дискусію, розглядаючи, як кожна з них намагається відповідати стандартам і виконує умови для вступу в НАТО. Тому зараз я не можу точно передбачити, яких висновків вони дійдуть, чи яким буде результат саміту в Уельсі. На цьому етапі не можна виключати того, що один чи кілька кандидатів отримають запрошення. Та, гадаю, навіть якщо цього не станеться, буде вжито заходів щодо визнання досягнутого прогресу і надання претендентам додаткових можливостей співпраці з НАТО, з метою допомогти їм виконати умови та подолати труднощі, що залишилися. Таким чином, упереджувальну підтримку надаватимуть тим, хто ще не зовсім готовий до вступу. У якій формі її здійснюватимуть, теж буде визначено. Більш детально я говорити не можу.

«МИ ПРАГНЕМО, ЩОБ УСІ НАШІ ПАРТНЕРИ ПОЧУВАЛИСЯ У БЕЗПЕЦІ»

– Отже, це буде визначатися на зустрічі міністрів наприкінці червня, а які питання обговорюватимуть на засіданні Північноатлантичної ради 10 червня?

– 10 червня обговорюватимуть Україну, на засіданні як Північноатлантичної ради, так і Комісії зі спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС. Ми провели зустріч на початку березня з метою продемонструвати одностайну позицію НАТО і ЄС, а також обговорити різні способи підтримки України. Гадаю, ця зустріч може виявитися ще більш практичною, адже з інавгурацією Президента Порошенка і НАТО, і ЄС шукають способи посилити підтримку: НАТО в галузі безпеки і оборони, а ЄС в інших галузях, пов’язаних із верховенством права та економічними реформами. Незважаючи на те, що НАТО і ЄС мають не найлегші інституційні відносини, ця криза вимагає кращої координованості між ними. Таким чином, ми зможемо допомогти Україні, а також іншим східним партнерам, суверенітету та цілісності яких загрожує реальна небезпека з боку Росії.

– На зустрічі міністрів оборони в Брюсселі міністр Грузії Іраклій Аласанія висловив свої сподівання, що після саміту в Уельсі Грузія почуватиметься у більшій безпеці. Чи може це означати, що Україна також буде у більшій безпеці після того саміту?

– Ми однозначно прагнемо, щоб усі наші партнери почувалися у безпеці, надаючи їм більше можливостей співпрацювати з НАТО, отримувати вигоду від допомоги і підтримки НАТО у розбудові власної обороноздатності, а також від політичної солідарності.