Українці можуть побачити скарби Хіландара

Можливо, вона побуває й у Києві. Саме про це домовляється з українською стороною посольство Югославії в Україні. Тимчасовий повірений у справах Югославії Мілорад ЦРЕВАР погодився поділитися подробицями цієї справи з кореспондентом «Дня» Олексою ПІДЛУЦЬКИМ.

– Пане Цреваре, а чому духовні скарби саме з Хіландара, а не з якихось інших монастирів? Чим Хіландар знаменитий?

– Хіландар для сербів має особливе значення. Сербський «царський» монастир на Святій горі Афон заснували 1198 року святий Сімеон Неманя та його син святий Сава. І хоча в Сербії збереглися такі перлини середньовічного зодчества, як монастирі Студеніце, Пєчка-Патріаршия, Жича й Дечани, навряд чи якийсь із них може порівнятися з Хіландаром багатством іконопису й кількістю реліквій, які віддзеркалюють душу й історію народу Сербії. Хіландар — частина теократичної республіки — федерації грецьких, болгарських, російських, грузинських православних монастирів, розташованої на терені Святої гори. Уже 1923 року в Лозанні Греція підписала міжнародну угоду, яка гарантує недоторканість на Афоні негрецьких монастирів. Те, що збереглося в Хіландарі на території самої Сербії, не вціліло б, позаяк численні загарбники століттями спустошували її землю. Без скарбів Хіландара, які є вершиною культурного спадку середньовічної Сербії, ідентичність Європи була б неповною. Адже те, що називають європейським духом, виростало не тільки з античної Греції та Риму, середньовічної Італії та Франції, а й із Сербії, особливо доби царя Душана й короля Немані.

– Чим же славиться монастир Хіландар, про які конкретно мистецькі твори й реліквії йдеться?

– Що в Хіландарі є найціннішим, можуть сказати лише експерти — історики й мистецтвознавці. А на мене й мого сина Александра найбільше враження справили ікони. Попри пожежі й інші лиха, яких зазнавав за свою довгу історію монастир, у його ризниці досі збереглося близько 800 ікон, написаних починаючи з ХII століття. У Хіландарі зберігається чудотворна ікона «Матері Божої Троєручиці», яка з VIII до XIII століття перебувала в Лаврі Св. Сави в Палестині й висіла в келії св. Іоанна Дамаскіна. Дуже хотілося б, аби кияни побачили хоча б частину цих святинь.

– Я відчуваю, що організація цієї виставки стала для вас не просто частиною повсякденної роботи, а чимось більшим...

– Обміни такими виставками, можливість на власні очі побачити національні святині іншого народу дають дуже багато для взаємного розуміння й довіри між країнами. А таку довіру я дуже ціную, й не лише як дипломат, котрий представляє інтереси своєї країни, а також як просто людина. Кияни, котрих я встиг щиро полюбити, живуть на стародавній землі, а Києво-Печерська лавра, приміром, є православною святинею вселенського масштабу. І, сподіваюся, виставка, про яку ми розмовляли, допоможе тим, хто її побачить, краще усвідомити своє історичне призначення — зберігати й розвивати спадщину православ’я.