Ультиматуми від «адвокатів»

Глава владної польської партії «Право і Справедливість» Ярослав Качинський (політична вага цієї людини є, як мінімум, не меншою, аніж вплив двох офіційних очильників держави — президента та прем’єр-міністра) останнім часом зробив низку резонансних заяв щодо майбутнього українсько-польських відносин. Так, в інтерв’ю виданню Do Rzeczy пан Качинський заявив дослівно таке: «Українці перевершили німців у жорстокості проти поляків (під час Другої світової війни. — І. С.). Прославляння імені Степана Бандери в Україні може завадити її євроінтеграційним прагненням. А ми, поляки, не можемо впродовж років погоджуватися, щоб в Україні був культ людей, які вчинили геноцид щодо нас... Коротше кажучи, це справа певного вибору України. Я чітко сказав пану Порошенку, що з Бандерою вони (Україна. — І. С.) в Європу не увійдуть. Це справа для мене ясна, ми і так виказали величезне терпіння, але всьому є межі», — резюмував колишній польський прем’єр (2005—2006), брат загиблого (за надзвичайно, щонайменше, підозрілих, досі ще не розслідуваних через бойкот РФ обставин) президента Леха Качинського.

Що можна сказати з цього приводу? Перш за все — це точно не той тон, яким можна й варто говорити з Україною. Ми — не кепські учні — «двієчники» в «Євровиші», а Польща — не зразковий професор цього навчального закладу. І жодна країна, що поважає себе й свою історію (Україна має на це аж ніяк не менше право, аніж Польща), не може погодитись на таку зверхність й таку неповагу до права самій відбирати героїв до власного національного пантеону (до речі, офіційний представник нашого МЗС Мар’яна Беца заявила, що позиція Я. Качинського не відображає погляд вищих посадових осіб Польщі. Знаючи ступінь «політичної ваги» Качинського в «коридорах влади» Варшави, це твердження можна цілком поставити під сумнів!). «Адвокат України в Європі» не без навіювань деяких українців, схоже, добре увійшов у свою роль — не так адвоката, як зверхнього ментора...

І по суті справи. А Польща з Пілсудським, який «пацифікував» українців Волині та Галичини, за щонайменшою підозрою кидав їх у в’язниці, мордував, бив, а, траплялось, і розстрілював — Польща з отакою «спадщиною» до Європи увійшла цілком успішно? Так само, як і глорифікацією вояків «Армії Крайової», на руках яких — теж кров українців?

Треба чітко сказати: не всі, не суціль, повністю 100% українського суспільства вважають Бандеру національним героєм. З цього приводу існують геть різні, часто несумісні погляди. І вже точно ані Бандера, ані Шухевич, ані будь-хто з діячів нашої національно-визвольної боротьби не були «святими» і не оголошуються такими, не глорифікуються, принаймні на державному рівні, офіційно. На відміну від маршала Юзефа Пілсудського, між іншим. Чи проливали бійці УПА, які вважали себе послідовниками Бандери, кров поляків, зокрема мирних? Так, це було. Так само і вояки Армії Крайової вбивали мирних українців, немовлят в тому числі. Вихід — у взаємному покаянні й прощенні один одного. Українська влада, наші інтелектуали запропонували це ще майже 15 років тому. Одверто кажучи, і зміст, і тональність заяв пана Качинського свідчать про те, що польська сторона не бажає іти саме таким шляхом, натомість вдається до фактичного диктату щодо України й фактично відкриває «гібридний фронт» інформаційної війни. Війни, котра на руку лише Кремлю. Це так важко зрозуміти у Варшаві?