Уроки боснійського конфлікту і доля Донбасу

Схоже, що Захід не бачить іншого способу, як умовляння. Про це свідчить позавчорашня телефонна розмова президента США Барака Обами з російським президентом Володимиром Путіним, у якій він закликав хазяїна Кремля вплинути на сепаратистів у східних регіонах України, аби ті визнали й дотримувалися режиму припинення вогню, оголошеного Президентом України Петром Порошенком. «Президент поговорив з президентом Путіним і вкотре закликав його підтримати мир, не дозволяти зброї перетинати кордон і продовжувати підтримувати бойовиків та сепаратистів, які дестабілізують ситуацію в Україні», – цитує інформагентство Reuters слова речника Білого дому Джоша Ернеста.

Крім того, як зазначається у повідомленні Білого дому, Обама наголосив, що слова мають супроводжуватися діями і, таким чином, США залишаються готовими до запровадження додаткових санкцій у співпраці з нашими союзниками і партнерами, якщо цього вимагатимуть обставини.

Новими санкціями в разі відсутності кроків з боку Москви для припинення протистояння в Україні напередодні пригрозив і Євросоюз. У спільній заяві за підсумками зустрічі керівники зовнішньополітичних відомств країн ЄС також закликали Москву зупинити потік бойовиків і зброї через російсько-український кордон та використати свій вплив на сепаратистів, щоб вони припинили насильство і склали зброю. Крім того, ЄС вимагає від Росії відвести свої війська від кордону з Україною.

«День» звернувся до доктора політичних наук, конфліктолога, професора Київського національного університету ім. Т. Шевченка Григорія ПЕРЕПЕЛИЦІ прокоментувати останні заяви західних лідерів і дати прогноз, чим може завершитись війна, яку веде Росія проти України.

«ПУТІН ПРИВЧАЄ ЗАХІДНУ СПІЛЬНОТУ, ЩО ВІЙНА – ЦЕ НОРМАЛЬНИЙ СТАН ВІДНОСИН»

– Це можна назвати черговим китайським попередженням. Гадаю, жодного особливого ефекту ці заклики не матимуть. Путін уже звик до такої риторики і переконався, що за нею немає жодних дій, які погрожують застосувати до Росії. І чим більше вони заявлятимуть, тим менше враження це буде справляти на Володимира Путіна і Росію як таку. Російське суспільство уже сміється з цих погроз та із запроваджених санкцій, бо росіяни не відчувають негативного впливу. Адже насправді Захід так і не запровадив санкцій, які впливають на економіку країни і відтак на соціальне життя Росії.

– До речі, як ви прокоментуєте той факт, що сьогодні Путін перебуватиме з візитом в Австрії та пояснюватиме свою позицію щодо української кризи?

– Це означає, що жодної ізоляції Росії у відповідь на воєнну агресію не існує. Тому Путін просто привчає західну спільноту, що війна – це нормальний стан відносин. Вони, власне, звикають до цієї ситуації, оскільки ця війна триває не в їхніх країнах, а за їхніми межами. Відтак не Путін починає боятися загроз, а Захід починає боятися Росії як такої. І тому ми бачимо чітку політику умиротворення Путіна з боку Заходу, як це було перед Другою світовою війною стосовно Адольфа Гітлера.

«КУЧМА Є ТАКОЮ САМОЮ «ПРОКЛАДКОЮ» В ПЕРЕГОВОРАХ ДЛЯ ПОРОШЕНКА, ЯК І МЕДВЕДЧУК ДЛЯ ПУТІНА»

– Як ви ставитесь до того, що Кучма став представником Порошенка у тристоронній дипломатичної групі Росії, України та ОБСЄ з урегулювання ситуації на Донбасі, а з іншого боку – до присутності за столом переговорів з терористами Медведчука – кума Путіна?

– Медведчук представляє в Україні інтереси Путіна. І включення Путіним Медведчука, який є певним провайдером і неофіційним дипломатичним представником інтересів сепаратистів, які, до речі, є інтересами Росії, – це теж дипломатична війна, яка супроводжує воєнну інтервенцію Росії на Донбасі. Через Медведчука Путін має тайм-аут, щоб репрезентувати позиції терористів і шляхом тиску схиляти українську сторону до певних компромісів, щоб поступово український уряд поступався своїми позиціями та інтересами, і таким чином витягувати цю перемогу сепаратизму на сході України і як черговий етап російської воєнної інтервенції в Україні.

– А залучення Кучми до цієї тристоронньої групи – що це дає Порошенку?

– Це нічого не дає Порошенку. А це тільки дає можливість показувати Заходу, що Україна та її Президент зацікавлені у встановленні миру на Донбасі, що власне так і є і що вони відкриті для переговорів. Але, безумовно, безпосередньо з терористами Президент не вестиме таких переговорів. У цьому сенсі Кучма є такою самою «прокладкою» в переговорах для Порошенка, як і Медведчук для Путіна. Інакше кажучи, це неофіційний канал переговорів, який з боку Путіна представляє Медведчук, а з боку Порошенка – Кучма.

«ДОПОКИ УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ НЕ МАТИМУТЬ ПЕРЕВАГИ НАД СЕПАРАТИСТАМИ, ТІ НА ЖОДНІ ПОСТУПКИ НЕ ПІДУТЬ…»

– Але ми бачимо, що досі немає результатів контактної групи. Попри оголошення перемир’я, терористи продовжують обстрілювати позиції українських військ...

– Так, справді, жодного результату немає. Ми бачили це в різних конфліктах, у тому числі балканських. Зокрема, в боснійському конфлікті теж працювала контактна група. І там інтереси сепаратистів представляв Мілошевич, і хай би скільки позицій виробляла контактна група, всі вони залишалися поза увагою, доки НАТО не застосувало воєнної сили і фактично не знищило переважну частину військового потенціалу боснійських сербів, які втратили половину контрольованої ними території. Відтак змінився баланс у співвідношенні військових сил від повної переваги боснійських сербів до воєнного паритету між боснійськими сербами та боснійськими мусульманами. І лише після цього фактично така контактна група почала давати ефект, що завершилося, врешті-решт, Дейтонськими угодами.

– І які висновки ми маємо винести з боснійського конфлікту?

– Ми маємо розуміти, що сьогодні точиться війна з Росією. Це класична війна XXI століття – так звана гібридна війна. Як у будь-якій війні, основу відносин становить воєнна перемога, якщо й не цілковита перемога, то бодай воєнна перевага. Допоки українські військові і Національна гвардія не матимуть воєнної переваги над сепаратистами, ті на жодні поступки не підуть, тож ні про які мирні угоди чи про угоди про перемир’я мови не буде.

– Мені так само казали в Європі експерти, що переговори можна вести лише з позиції сили…

– Абсолютно. Це закони війни, а вони діють об’єктивно.

– І тоді можна очікувати, що після 27 червня, коли закінчується оголошене Президентом Порошенком припинення вогню, українські збройні сили воюватимуть по-справжньому, щоб досягти перемоги над сепаратистами?

– Тоді може бути пізно. Невідомо, що до 27 червня вирішить Путін. Чи наважиться він до цієї дати розпочати широкомасштабну воєнну інтервенцію в Донбасі? Тим більше, що розвідка боєм уже проведена. Ми бачили, що наприкінці минулого тижня зайшло декілька колон, і танкових, і з «Градом». І це можна вважати певною спробою, наскільки українські збройні сили можуть чинити опір такому вторгненню. І судячи з того, що ці колони проїхали 200 км і жодного опору не відчули, то це дає Путіну впевненість, що так само без будь-якого спротиву можуть увійти не тільки танкові колони з декількох танків, а й цілі танкові дивізії. Це показало, що жодних сил прикриття у нас там немає і Путін може легко сюди завести декілька дивізій абсолютно без будь-яких втрат. І це його надихає, на жаль, і це провокує саме до такого сценарію. Фактично Путін наважився на війну, як ми тепер бачимо, через те, що Україна знову повертається до Угоди про асоціацію.

«ЯКЩО МИ ПІДПИШЕМО УГОДУ ПРО АСОЦІАЦІЮ, ТО ЙМОВІРНІСТЬ ШИРОКОМАСШТАБНОЇ АГРЕСІЇ БУДЕ ЗМЕНШУВАТИСЯ»

– То все це треба розглядати як його намір зірвати підписання цієї Угоди?

– Гадаю, це може бути одним із намірів. Тому що Росія налаштована дуже рішуче. Ми бачили 2013 року, який шалений тиск вона чинила. І що цікаво, війну Росія розпочала не проти наміру України приєднатися до НАТО, а проти наміру реалізувати свій курс на євроінтеграцію. Тепер ми бачимо, що інтеграція України в ЄС для Путіна особисто і для його режиму становить набагато більшу загрозу, аніж членство України в НАТО.

– Чому?

– Тому що євроінтеграція України і реалізація Угоди про асоціацію означатиме вихід із так званого «русского мира» і входження в європейську цивілізацію. Сьогодні війна Росії з нами на території України – це передусім міжцивілізаційна війна. Це війна між європейськими цінностями та євразійським режимом, євразійською ментальністю. Так що в цьому сенсі Путін програє міжцивілізаційну війну, якщо Україна реалізує Угоду про асоціацію. Він це дуже добре розуміє і саме неможливість реалізувати оцей «русский мир» у формі нової великої Росії як світової держави фактично призводить до краху ідею відновити Росію як світову потугу.

– Заходу доведеться втручатися, якщо російські війська, дійсно, вторгнуться на територію України…

– Захід не втрутиться навіть у такій ситуації. Ми не є членами НАТО. У Заходу перед нами немає жодних юридичних зобов’язань.

– А як же тоді з обстоюванням цивілізаційних цінностей, сфери безпеки, добробуту на своєму кордоні, про що постійно наголошують у Європі?

– Захід не готовий заради цього наражатися на конфлікт з Росією. Але це буде програш їхньої цивілізаційної війни, не вступаючи навіть у таку війну.

Я не кажу, що так станеться, але такий сценарій є доволі вірогідним, бо створюються загрозливі передумови для воєнного вторгнення Росії в Україну.

Якщо ми підпишемо Угоду про асоціацію, то ймовірність такої широкомасштабної агресії буде зменшуватися.