Вечеря у государя
На свій перший президентський день народження Володимир Путін вирушив до Санкт-Петербурга. Святкував у тісному колі сім’ї та найближчих друзів. Уся російська політична еліта на чолі з прем’єром Михайлом Касьяновим залишилася в Москві на іншому святі — пишній презентації мемуарів Бориса Єльцина. До Пітера наглядати за Путіним та його гостями відправили тільки главу президентської адміністрації Олександра Волошина. Сьогодні, через два роки, все інакше. Президент почав відзначати день народження у Кишиневі під час офіційного сніданку з російською делегацією на самміті СНД, а завершив урочистою вечерею в Кремлі за участю вищих посадових осіб — прем’єра, глави адміністрації, голови Ради Федерації та всіх, практично всіх силовиків. Тут уже не до кремленологічного аналізу, хто свій, а хто чужий. Відбирали за посадою, пояснювати не треба. І в цьому відборі відбився нинішній, набутий за три роки правління, статус Путіна у російській владній еліті — статус монарха, повага до якого є важливою частиною правил етикету й повинна демонструватися по телевізору з усією вірнопідданською пристрасністю. І в цьому відборі можна помітити справжній статус Путіна в команді, яка привела його до влади 31 грудня 1999 року, — це, по суті, статус куратора силових структур. І статус цей не набутий Путіним за роки президентства — він отримав його ще при призначенні останнім прем’єром Бориса Єльцина, а то й раніше, коли суміщав пости директора ФСБ та секретаря Ради Безпеки. Ці обов’язки складні, багатошарові, але в країні, яка тримається вже не на могутності спецслужб і не на авторитеті армії, на складних взаємовідносинах криміналізованих підприємницьких еліт та регіональних баронів, які не дають реальної влади.
Зате статус монарха й обов’язки куратора дозволяють вдало прикривати весь виворіт сьогоднішнього російського життя. Які там «олігархи» та регіональні ватажки — на вечері в Кремлі їх немає! У Кремлі, як за государя імператора, вечеряють панове генерали, головнокомандуючі та командуючі, директори спеціальних департаментів та інші — солідна вечеря заслужених людей на честь важливої дати. Щоправда, знаючі люди легко віднесуть до «олігархів» Касьянова та Волошина, адже і вони не купили свої місця за гроші, а отримали виключно завдяки посадам глави уряду та глави адміністрації, — вони не якісь бізнесмени, а швидше — маршали в штатському, дійсні таємні радники. Шампанського Михайлу Михайловичу та Олександру Стальєвичу!
Красиве свято — Путін на страусових яйцях, на листівках і портретах художниці-примітивістки з далекого сибірського містечка… Путін по телевізору — багато-багато. І копія шапки Мономаха — неначе копія влади. Тільки влада буває або справжньою, або ніякою. І такої влади — церемоніальної, впевненої, улюбленої народом за честь і гідність, але далекої від центрів прийняття рішень, — у Росії не було за всю її тисячолітню історію. За це і вип’ємо.
