«Відверта розмова з Байденом у Спасо-Хаус»

Прокоментувати зустріч із віце-президентом США Джозефом Байденом мені хотілося б, почавши з відповіді тим, хто з різною мірою категоричності висловлює сумніви щодо необхідності і навіть доцільності зустрічей російської опозиції з іноземними, особливо американськими, політиками. Керівники держав, які приїздять, воліють отримати максимально повну картину того, що відбувається, і тому зазвичай спілкуються не лише з представниками влади. Така практика в міжнародних відносинах встановилася давно, але в Росії її, як і раніше, розглядають як щось екстраординарне. Звісно, російська політична система надто далека від демократичної, де опозиція завжди має шанс перемогти на виборах. Проте системна і несистемна опозиція в Росії є чинником суспільного життя, і такий обмін думками є доволі природним кроком з обох боків...

На відміну від аналогічної зустрічі в липні 2009 року з президентом Обамою, нинішня зустріч у резиденції американського посла, очевидно, не була з розряду другорядних для американської адміністрації. Байден демонстрував зацікавленість у конструктивному діалозі і не приховував свого критичного ставлення до встановленого в Росії політичного режиму. Змінився і склад представників російської сторони. «Яблоко» представляв Григорій Явлінський, а не Сергій Мітрохін, від «Справедливой России» була Оксана Дмітрієва замість Олени Мізуліної та від КПРФ — Ніна Останіна замість Геннадія Зюганова. Як на мене, все-таки лівий фланг був не досить представлений. Скажімо, Делягін або Удальцов на такій зустрічі були б зовсім не зайвими...

Коли я говорив про корупцію, то пожартував, що порівняно з Путіним Обама та його адміністрація видаються жебраками, тому що їм доводиться отримувати згоду Конгресу на виділення з бюджету кожного мільйона доларів, тоді як Путін може видати мільярдний хабар, не підписавши жодного папера. Байден у відповідь сумно похитав головою...

Я не міг не нагадати віце-президентові США, що саме він у листопаді 2005 року від імені сенаторів Маккейна та Обами представляв у Сенаті резолюцію, що засуджувала переслідування Ходорковського і Лебедєва з політичних мотивів. У ситуації, коли двоє із трьох підписантів нині керують країною, позиція США у справі «ЮКОСу» виглядає вкрай незрозуміло. «Доки ви займаєтесь перезавантаженням російсько-американських відносин, Путін успішно «перезавантажив» новий вирок у цій знаковій для всієї російської судової системи справі», — підсумував я.

Показово, що Байден, незважаючи на необхідність їхати на лекцію до МДУ, продовжував ставити запитання і наприкінці відверто повідомив нам, що на зустрічі з Путіним сказав тому про недоцільність висунення на новий термін. Росія, на думку американського віце-президента, втомилася від Путіна, і ця втома наростатиме і неминуче призведе до подій, аналогічних тим, які відбуваються в арабському світі. Очевидно, що динаміка цих подій примушує США почати перегляд відносин з усіма авторитарними режимами, зокрема російським. Стабільність путінської вертикалі перестає бути константою для американської зовнішньої політики.