Вій­на в Гру­зії: спо­ра­дич­ні оцін­ки по га­ря­чих слі­дах

«Аме­ри­ка виз­на­чає Гру­зію сво­їм най­по­туж­ні­шим со­юз­ни­ком у бло­ці ко­лиш­ніх ра­дян­ських рес­пуб­лік, але Ва­шин­гто­ну над­то пот­ріб­на Ро­сія у та­ких ве­ли­ких пи­тан­нях, як Іран, щоб ри­зи­ку­ва­ти всім ін­шим для за­хис­ту Гру­зії»

Ці­єї чи ін­шої воєнної ак­ції Мос­кви слід бу­ло очі­ку­ва­ти з то­го ча­су, як В. Пу­тін наз­вав най­біль­шою тра­ге­ді­єю ХХ сто­літ­тя не зло­ді­ян­ня на­цис­тів, фа­шис­тів чи ста­лін­сько­го ре­жи­му, а роз­пад СРСР. На Кав­ка­зі во­че­видь роз­по­ча­то да­ле­ко­сяж­ну ак­цію, спря­мо­ва­ну на тес­ту­ван­ня ре­ак­ції За­хо­ду що­до мож­ли­вих кро­ків з ме­тою від­тво­рен­ня ко­лиш­ньої ім­пе­рії у но­вих фор­мах. Ду­же схо­же, що ро­сій­ська сто­ро­на діє за ре­цеп­та­ми ра­ди­ка­лів із та­ких ана­лі­тич­них цен­трів, як, ска­жі­мо, за­ту­лін­ський Інс­ти­тут кра­їн СНД.

У бу­дь-я­ко­му ви­пад­ку си­ту­а­цію, що скла­ла­ся, слід роз­гля­да­ти у кон­тек­сті гло­баль­них прог­рам для Ро­сії, роз­роб­ле­них в епо­ху пре­зи­дент­ства В. Пу­ті­на. З при­хо­дом до вла­ди Д.?Мед­ве­дє­ва ці пла­ни крис­та­лі­зу­ють­ся, заз­на­ю­чи до­пов­нень у зв’яз­ку з оче­вид­ним галь­му­ван­ням спроб Крем­ля спри­чи­ни­ти по­бу­до­ву ба­га­то­по­люс­но­го сві­ту, у яко­му б Ро­сія мог­ла ба­лан­су­ва­ти між аме­ри­кан­ським, єв­ро­ат­лан­тич­ним і ки­тай­ським «ри­фа­ми» у від­по­від­нос­ті до по­точ­них ін­те­ре­сів влас­ної без­пе­ки. Тоб­то: з ура­ху­ван­ням оцін­ки заг­роз від од­ні­єї із сто­рін всту­па­ти в альянс чи ук­ла­да­ти пев­ні двос­то­рон­ні уго­ди з ті­єю із сто­рін, яка на цей мо­мент мо­же ві­діг­ра­ти по­зи­тив­ну для Ро­сії роль.

Не­пос­туп­ли­вість офі­цій­но­го Ва­шин­гто­на, який праг­не збе­рег­ти аме­ри­кан­ську ге­ге­мо­нію у гло­баль­них спра­вах, без сум­ні­ву, ста­ла під­ста­вою для кур­су на наг­ні­тан­ня Ро­сі­єю не­га­тив­но­го став­лен­ня до Аме­ри­ки, свід­чен­ням чо­го є со­лід­на по­пе­ред­ня під­го­тов­ле­ність ро­сій­сько­го дер­жав­но­го те­ле­ка­на­лу до роз­гор­тан­ня «пси­хо­ло­гіч­ної вій­ни». При­най­мні, ка­нал «РОС­СИЯ» уже че­рез лі­че­ні го­ди­ни піс­ля гру­зин­сько­го бом­бар­ду­ван­ня Цхін­ва­лі пред­ста­вив доб­ре оп­ра­цьо­ва­ну прог­ра­му про «зв’яз­ки гру­зин­ських пре­зи­ден­тів Ше­вар­днад­зе і Са­а­каш­ві­лі з аген­том ЦРУ Брю­сом Джек­со­ном», а та­кож кі­но­фільм про «ан­ти­ро­сій­ську спря­мо­ва­ність Гру­зин­ської де­мок­ра­тич­ної рес­пуб­лі­ки (1918–1920)».

Важ­ко по­ві­ри­ти у не­о­чі­ку­ва­ність для Мос­кви дій пре­зи­ден­та Са­а­каш­ві­лі. При­най­мні у ма­те­рі­а­лі ро­сій­сько­го екс­пер­та май­же за тиж­день до вій­ни від­зна­ча­ло­ся: «В ми­нув­шие вы­ход­ные (2 августа) в Гру­зии отк­рыл­ся вто­рой фронт. На фо­не по­пы­ток прев­ра­ще­ния про­цес­са уре­гу­ли­ро­ва­ния гру­зи­но-аб­хаз­ско­го кон­флик­та в ци­ви­ли­зо­ван­ный ди­а­лог при пос­ред­ни­чес­тве за­пад­ных стран, ко­то­рый мог бы быть впол­не кон­струк­тив­ным, со­бы­тия в зо­не гру­зи­но-о­се­тин­ско­го кон­флик­та, соп­ро­вож­дав­ши­е­ся жер­тва­ми сре­ди мир­ных жи­те­лей, вновь зас­та­ви­ли го­во­рить о вой­не. Кто на­чал стре­лять пер­вым в ночь на 2 ав­гус­та — жи­те­ли гру­зин­ских или юж­но­о­се­тин­ских сел, во­ен­ные с той или иной сто­ро­ны, — не­по­нят­но. У каж­до­го вер­сия своя. Вер­нее, их две — юж­но­о­се­тин­ская, ко­то­рую офи­ци­аль­но под­дер­жи­ва­ет Рос­сия, уп­ре­кая в раз­вя­зы­ва­нии аг­рес­сии Тби­ли­си, и гру­зин­ская — сог­лас­но ей, пер­вые выс­тре­лы раз­да­лись со сто­ро­ны юж­но­о­се­тин­ских сел».

Зно­ву-­та­ки, ще 3, а не 10 сер­пня, як це ствер­джу­ють ро­сій­ські жур­на­ліс­ти і ог­ля­да­чі, вла­да не­виз­на­ної рес­пуб­лі­ки по­ві­до­ми­ла про по­ча­ток ева­ку­а­ції час­ти­ни на­се­лен­ня.

Іс­ну­ють пев­ні під­твер­джен­ня то­го, що во­єн­ні дії у виг­ля­ді ар­тоб­стрі­лу по­ча­ли са­ме осе­тин­ці у ніч з 1 на 2 сер­пня, а Гру­зія тіль­ки від­по­ві­да­ла на та­кі «про­во­ка­ції».

Нас­прав­ді (і це опо­се­ред­ко­ва­но під­твер­джу­ють са­мі ро­сій­ські дже­ре­ла) ке­рів­ниц­тво Гру­зії у пе­рі­од від 4 до бук­валь­но 8 сер­пня на­ма­га­ло­ся вес­ти пе­ре­го­во­ри з Мос­квою для на­ла­год­жен­ня пря­мо­го ді­а­ло­гу з осе­ти­на­ми. Але гру­зи­ни, як ві­до­мо, за­пе­ре­чу­ва­ли при цьо­му фор­мат кон­тро­лю у виг­ля­ді змі­ша­ної ко­мі­сії, що, схо­же, не влаш­то­ву­ва­ло Мос­кву, яка вва­жає се­бе го­лов­ним від­по­ві­даль­ним за си­ту­а­цію в Гру­зії. У від­по­відь на цю та ін­ші іні­ці­а­ти­ви гру­зин­сько­го ке­рів­ниц­тва ро­сій­ський МЗС по­пе­ред­жав сво­їх ві­за­ві у Тбі­лі­сі про непри­пус­ти­мість зас­то­су­ван­ня си­ли, вза­га­лі не ре­а­гу­ю­чи на про­во­ка­ції з бо­ку осе­тин. Зно­ву-­та­ки, 5 сер­пня бу­ла опуб­лі­ко­ва­на ін­фор­ма­ція про приз­на­че­ну на 7 сер­пня зус­тріч гру­зин­сько­го мі­ніс­тра Яко­баш­ві­лі з ві­це-п­ре­м’є­ром Пів­ден­ної Осе­тії Чо­чі­є­вим та мож­ли­ву при­сут­ність на ній пос­ла МЗС Ро­сії з особ­ли­вих до­ру­чень По­по­ва. За­хід­ні ог­ля­да­чі вза­га­лі ак­тив­но пи­са­ли про ба­жа­ну зус­тріч Са­а­каш­ві­лі з Ко­кой­ти при по­се­ред­ниц­тві ро­сі­ян.

Те­ле­фон­на бе­сі­да зас­туп­ни­ка мі­ніс­тра за­кор­дон­них справ Ро­сії Ка­ра­сі­на із зас­туп­ни­ком дер­жав­но­го сек­ре­та­ря США Фрі­дом не мо­же тут вис­ту­па­ти ар­гу­мен­том на ко­ристь ро­сій­ської по­зи­ції, ос­кіль­ки, за по­ві­дом­лен­ня­ми від­кри­тих дже­рел, аме­ри­кан­ський дип­ло­мат у хо­ді бе­сі­ди зак­ли­кав зро­би­ти мак­си­мум мож­ли­во­го для роз­в’я­зан­ня іс­ну­ю­чих проб­лем за­со­ба­ми пе­ре­го­рів. При цьо­му він по­си­лав­ся на за­я­ву гру­зин­сько­го МЗС про не­ба­жан­ня вда­ва­ти­ся до над­зви­чай­них за­со­бів і вод­но­час вка­зав на по­пе­ред­ні до­мов­ле­нос­ті між осе­ти­на­ми і аб­хаз­ця­ми про спіль­ні дії про­ти Гру­зії.

Свою роль у по­ве­дін­ці Тбі­лі­сі ві­діг­ра­ли по­ві­дом­лен­ня про під­го­тов­ку ро­сі­я­на­ми ко­за­ків-­доб­ро­воль­ців на Пів­ніч­но­му Кав­ка­зі та їх­ній при­їзд у Цхін­ва­лі. Во­че­видь Ро­сія заз­да­ле­гідь го­ту­ва­ла­ся до во­єн­них дій. Та й сам лі­дер «ка­за­чьих войск Рос­сии и За­ру­бе­жья (СКВРиЗ) Вик­тор Во­до­лац­кий со­об­щил, что фор­ми­ро­ва­ние та­ких ба­та­льо­нов на­ча­лось» дав­но, а до їх­ньо­го скла­ду вхо­дять най­більш під­го­тов­ле­ні во­ї­ни. Від­так у гру­зин бу­ли дос­тат­ні під­ста­ви вва­жа­ти Ро­сію при­чет­ною до за­гос­трен­ня си­ту­а­ції.

Для Мос­кви важ­ли­вим мо­мен­том у прий­нят­ті рі­шен­ня про мас­штаб­ну участь у вій­ні, мож­ли­во, ста­ла впев­не­ність у то­му, що дер­жа­ви — чле­ни ЄС не під­три­ма­ють жор­стку по­зи­цію аме­ри­кан­сько­го ке­рів­ниц­тва на ко­ристь ре­жи­му Са­а­каш­ві­лі. При цьо­му во­ни не над­то ке­ру­ва­ли­ся офі­цій­ною за­я­вою го­ло­ву­ю­чої у ЄС Фран­ції, яка міс­ти­ла зак­лик до стри­ма­нос­ті, але ра­зом з тим ствер­джу­ва­ла, що Єв­ро­со­юз, як ні­ко­ли ра­ні­ше, ба­жає бу­ти пов­ніс­тю втяг­ну­тим у про­цес мир­но­го вре­гу­лю­ван­ня в Гру­зії.

17 лип­ня у Тбі­лі­сі по­бу­вав гла­ва МЗС ФРН Штай­нма­єр, який при­віз три­е­тап­ний план вре­гу­лю­ван­ня кон­флік­ту, у яко­му пе­ред­ба­ча­ло­ся нас­туп­не: 1) від­мо­ва Гру­зії від ви­ко­рис­тан­ня си­ли і обі­цян­ка Аб­ха­зії га­ран­ту­ва­ти без­пе­реш­код­не по­вер­нен­ня в цю ав­то­но­мію близь­ко 250 ти­сяч гру­зин­ських бі­жен­ців, які сво­го ча­су зму­ше­ні бу­ли по­ки­ну­ти рес­пуб­лі­ку; 2) по­ча­ток спіль­них про­ек­тів з від­род­жен­ня еко­но­мі­ки, інф­рас­трук­ту­ри і со­ці­аль­ної сфе­ри за ра­ху­нок кра­їн-­до­но­рів; 3) тіль­ки піс­ля цьо­го по­ча­ток пе­ре­мо­вин про ста­тус Аб­ха­зії. Щоп­рав­да, ні­мець­кий мі­ністр під­твер­див пра­во Гру­зії на від­нов­лен­ня те­ри­то­рі­аль­ної ці­ліс­нос­ті, на що, особ­ли­во сто­сов­но тре­тьо­го ета­пу, вкрай не­га­тив­но від­ре­а­гу­ва­ли в Аб­ха­зії.

Три­ва­ла ак­тив­ність аме­ри­кан­ців на гру­зин­ській те­ри­то­рії ста­ла да­ле­ко не ос­тан­ньою і ду­же важ­ли­вою спо­ну­кою для вкрай жор­сткої ре­ак­ції Мос­кви на по­ве­дін­ку гру­зин­сько­го ке­рів­ниц­тва. «Як­що ко­мусь і пот­ріб­ні бу­ли до­ка­зи зна­чи­мос­ті ни­ніш­ньої кри­зи ба­га­тос­траж­даль­ної кав­казь­кої дер­жа­ви Гру­зії, то 15 лип­ня во­ни їх от­ри­ма­ли з по­чат­ком вій­сько­вих нав­чань, у яких за­ді­я­но до ти­ся­чі вій­сько­вос­луж­бов­ців США, — май­же мі­сяць то­му пи­са­ла лон­дон­ська The Fi­nan­ci­al Ti­mes. Офі­цій­но Бі­лий дім ствер­джу­вав, що нав­чан­ня бу­ли зап­ла­но­ва­ні дав­но і не ма­ли ні­чо­го спіль­но­го із су­пе­реч­ка­ми між Мос­квою та Тбі­лі­сі про гру­зин­ські про­він­ції, втім, зви­чай­на ло­гі­ка не доз­во­ляє наз­ва­ти цей збіг ви­пад­ко­вим. Ха­рак­тер­но, що са­ме ці нав­чан­ня, на­пе­ре­дод­ні яких Гру­зію від­ві­да­ла К. Райс, ста­ли при­чи­ною для від­вер­тос­ті Мос­кви, офі­цій­ний пред­став­ник якої впер­ше не­за­дов­го до по­чат­ку вій­ни виз­нав, що Ро­сія вже не­од­но­ра­зо­во по­ру­шу­ва­ла гру­зин­ські кор­до­ни з ме­тою ут­ри­ман­ня Са­а­каш­ві­лі від аг­ре­сив­них дій.

Нас­прав­ді ні США, ні ЄС не мо­жуть со­бі доз­во­ли­ти по­го­ди­ти­ся на та­ке пра­во Ро­сії, ос­кіль­ки це оз­на­ча­ти­ме для них дик­тат Мос­кви що­до по­даль­шо­го роз­ши­рен­ня НА­ТО і, мож­ли­во, ЄС. До то­го ж, Гру­зія для За­хо­ду ра­зом з Ук­ра­ї­ною за­ли­ша­єть­ся дер­жа­вою, яка здій­сни­ла де­мок­ра­тич­ний про­рив на пос­тра­дян­сько­му прос­то­рі, а та­кож за­ли­ша­єть­ся єди­ним мар­шру­том, яким кас­пій­ські наф­та і газ мо­жуть над­хо­ди­ти на сві­то­ві рин­ки в об­хід Ро­сії.

На­га­да­є­мо, що ще 14 лип­ня, піс­ля виз­нан­ня Мос­квою нав­мис­но­го по­ру­шен­ня по­віт­ря­но­го прос­то­ру Гру­зії, прес-­сек­ре­тар дер­жав­но­го де­пар­та­мен­ту США Мак­кор­мак пос­та­вив під сум­нів ста­бі­лі­зу­ю­чу роль Ро­сії у ре­гі­о­ні Пів­ден­но­го Кав­ка­зу, а ко­лиш­ній по­сол США в Гру­зії (те­пер про­фе­сор Дар­тмут­сько­го ко­лед­жу) Яло­віц ок­рес­лив дії Мос­кви як та­кі, що мог­ли при­вес­ти до фор­маль­ної анек­сії Аб­ха­зії Ро­сі­єю. «Ряд пос­лі­дов­них кро­ків з бо­ку Ро­сії у цьо­му нап­ря­мі, — вка­зав він, — приз­ве­ли до де­мон­стра­ції во­єн­ної си­ли, що мо­же ви­вес­ти си­ту­а­цію з-під кон­тро­лю і по­тяг­ну­ти за со­бою по­ча­ток но­вої вій­ни. Це бу­де тра­ге­ді­єю». На йо­го пог­ляд, з бо­ку ке­рів­ниц­тва Ро­сії без­від­по­ві­даль­но на­ка­ля­ти си­ту­а­цію в ре­гі­о­ні, ко­ли ще не ви­рі­ше­на проб­ле­ма Чеч­ні, а за­галь­ний кон­текст мо­же приз­вес­ти до кра­ху про­ек­ту про­ве­ден­ня зи­мо­вої Олім­пі­а­ди у не­да­ле­ко­му від Гру­зії міс­ті Со­чі. Яло­віц дав­но вже про­по­нує Аме­ри­ці і Єв­ро­со­ю­зу взя­ти на се­бе фун­кцію по­се­ред­ни­ка в спро­бі «де­ес­ка­ла­ції нап­ру­же­нос­ті і по­пе­ред­жен­ня вій­ни». Прак­тич­но всі ко­лиш­ні і ді­ю­чі спів­ро­біт­ни­ки дер­жав­но­го де­пар­та­мен­ту, при­чет­ні до проб­лем Гру­зії, зак­ли­ка­ють Бу­ша згур­ту­ва­ти­ся з єв­ро­пей­ськи­ми со­юз­ни­ка­ми і ра­зом да­ти Мос­кві зро­зу­мі­ти, що її дії не за­ли­шать­ся без­кар­ни­ми.

Слід від­зна­чи­ти, що за кіль­ка днів до вій­ни в Гру­зії у ро­сій­ських ЗМІ дру­ку­єть­ся за­я­ва ано­нім­но­го ви­со­ко­го рів­ня чи­нов­ни­ка ро­сій­сько­го МЗС, який по­пе­ре­див, що від­но­сини між РФ і США мо­жуть сер­йоз­но уск­лад­ни­ти­ся і на­віть зій­ти на­ні­вець піс­ля пре­зи­ден­тських ви­бо­рів цьо­го ро­ку у США, ос­кіль­ки «Рос­сия мо­жет се­бе поз­во­лить не иметь во­об­ще ни­ка­ких от­но­ше­ний с те­ми или ины­ми пар­тне­ра­ми, ес­ли им так хо­чет­ся».

Дер­жде­пар­та­мент США наз­вав це не­по­ро­зу­мін­ням і за­я­вив, що у Ва­шин­гто­ні вже ство­ре­но дво­пар­тій­ну ко­мі­сію для ви­роб­лен­ня кон­со­лі­до­ва­ної по­зи­ції аме­ри­кан­сько­го іс­теб­ліш­мен­ту сто­сов­но ро­сій­ської по­лі­ти­ки Аме­ри­ки. Від­зна­чи­мо, що спів­го­ло­ва­ми ко­мі­сії ста­ли се­на­тор-­рес­пуб­лі­ка­нець Чак Хей­гел та ко­лиш­ній се­на­тор-­де­мок­рат Га­рі Харт, ві­до­мі ана­лі­тич­ним мис­лен­ням. До скла­ду ко­мі­сії увій­шли спе­ці­а­ліс­ти, які не ма­ють сто­сун­ку до пе­ред­ви­бор­ної кам­па­нії цьо­го ро­ку, а од­ра­зу піс­ля ви­бо­рів у лис­то­па­ді до Мос­кви при­ї­де де­ле­га­ція ко­мі­сії з ме­тою під­го­тов­ки до­по­ві­ді для но­во­го гла­ви Бі­ло­го до­му і скла­ду Кон­гре­су. У скла­ді ко­мі­сії — ко­лиш­ній мі­ністр тор­гів­лі Пі­тер­сон, ко­лиш­ній по­міч­ник пре­зи­ден­та з на­ці­о­наль­ної без­пе­ки Блек­вілл, екс-­ко­ман­ду­вач си­ла­ми США в Єв­ро­пі ге­не­рал Байд, ко­лиш­ній зас­туп­ник дер­жсек­ре­та­ря Барт, ди­рек­тор прог­рам Ро­сії і Єв­ра­зії Фон­ду Кар­не­гі за між­на­род­ний мир Кол­лінз та ін­ші. Увій­шли до її скла­ду і со­лід­ні екс­пер­ти з ро­сій­ської по­лі­ти­ки. Ре­ко­мен­да­ції ко­мі­сії, бе­зу­мов­но, бу­де пе­ре­да­но обом кан­ди­да­там у пре­зи­ден­ти.

Дос­лід­ни­ки «ядер­них ігор» Мос­кви ча­сів іс­ну­ван­ня СРСР од­ра­зу піс­ля по­чат­ку вій­ни в Пів­ден­ній Осе­тії від­зна­чи­ли, що ад­мі­ніс­тра­ція Мед­ве­дє­ва–Пу­ті­на ви­ко­рис­та­ла сце­на­рій, що йо­го вже роз­ро­бив СРСР 1967 ро­ку для вре­гу­лю­ван­ня кон­флік­ту на Близь­ко­му Схо­ді, ко­ли ні­би­то пла­ну­ва­ла­ся пре­вен­тив­на аг­ре­сія про­ти Із­ра­ї­лю. Від­так за­ко­но­мір­но зв’я­зу­ва­ти по­ча­ток вій­ни і з пла­на­ми роз­мі­щен­ня еле­мен­тів аме­ри­кан­ської ПРО у Че­хії і Поль­щі, а та­кож зап­ро­шен­ням Ук­ра­ї­ни і Гру­зії до НА­ТО, яке під­твер­див Буш під час сво­го ві­зи­ту до Ки­є­ва.

Офі­цій­на ре­ак­ція США на по­дії в Гру­зії до­во­лі стри­ма­на. Єди­ним, хто доз­во­лив со­бі від­вер­тість, став ві­це-п­ре­зи­дент Дік Чей­ні. Він у те­ле­фон­ній роз­мо­ві з Са­а­каш­ві­лі за­я­вив, що ро­сій­ська во­єн­на ак­ція в Гру­зії не має за­ли­ши­ти­ся без від­по­ві­ді. І да­лі ска­зав та­ке: «Її (аг­ре­сії) про­дов­жен­ня ма­ти­ме сер­йоз­ні нас­лід­ки для її (Ро­сії) від­но­син із Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми та ши­ро­кою між­на­род­ною спіль­но­тою».

До­мі­нує у Ва­шин­гто­ні під­хід, сфор­му­льо­ва­ний ог­ля­дач­кою New York Ti­mes Ге­лен Ку­пер: «Аме­ри­ка виз­на­чає Гру­зію сво­їм най­по­туж­ні­шим со­юз­ни­ком у бло­ці ко­лиш­ніх ра­дян­ських рес­пуб­лік, але Ва­шин­гто­но­ві над­то пот­ріб­на Ро­сія у та­ких ве­ли­ких пи­тан­нях, як Іран, щоб ри­зи­ку­ва­ти всім ін­шим для за­хис­ту Гру­зії».

Ук­ра­їн­ський ас­пект проб­ле­ми мо­же бу­ти ок­рес­ле­но в рам­ках за­галь­но­го виз­нан­ня то­го «фак­ту», що Ук­ра­ї­на «сту­пи­ла на кав­казь­ку ско­во­рід­ку» бук­валь­ним дип­ло­ма­тич­ним бом­бар­ду­ван­ням Ро­сії та пог­ро­за­ми не впус­ти­ти на­зад до Се­вас­то­по­ля ко­раб­лі Чор­но­мор­сько­го фло­ту, які бе­руть участь у фак­тич­но­му бло­ку­ван­ні Гру­зії.