Вовк антиросійський, грузино-чеченського походження
Недавній замах на Аслана Масхадова у Тбілісі сприйняли з особливим занепокоєнням. Логічно: торік, під час візиту до Грузії, керівник Чечні і Едуард Шеварднадзе погодилися щодо «цілісності живого кавказького організму». Адже безладдя в Чечні, безумовно, може спроектуватися як на грузинське прикордоння (в Панкіській ущелині Ахметського району Грузії компактно проживає сім тисяч чеченців, які торік подарували Масхадову вовченя — символ чеченської незалежності), на абхазьку проблему, так і на регіональну стабільність, котру відчайдушно оберігає Тбілісі — для реалізації нафтових проектів. Щоправда, висловлене недавно Масхадовим положення, згідно з яким шлях Чечні у зовнішній світ лежить через Грузію (очевидно, через грузинські порти), в Тбілісі було прокоментовано стримано. Прес-секретар президента Грузії Вахтанг Абашидзе сказав, що історичні традиції грузино-чеченського сусідства мають на увазі взаємовигідне співробітництво, але Тбілісі офіційно розглядає Чечню як суб’єкт Російської Федерації. Втім, небажання Грузії дратувати Кремль «визнанням чеченської незалежності» згодом можуть трансформуватися у залежність від позиції Росії в абхазькому урегулюванні. Адже саме відновлення стосунків Тбілісі та Грозного, підірваних участю чеченських загонів в абхазькій війні на боці Сухумі, підтверджує постулат про відсутність постійних друзів чи ворогів і наявність постійних інтересів.
Знаменно, що одразу кілька останніх прикладів грузино-чеченського співробітництва збіглися за часом із завершенням мандату російських миротворців у Абхазії і початком виведення російських прикордонників із Грузії, що спостерігачами розцінюється як ослаблення московської присутності в Грузії. Міністр закордонних справ Ічкерії Мовладі Удугов, коментуючи для грузинських журналістів ситуацію навколо російських військових у Грузії, заявив, що «їхнє виведення — це продовження процесу деколонізації Кавказу від Росії». Доречно пригадати, що Удугов, говорячи про абхазьке урегулювання, неодноразово закликав створити кавказький миротворчий батальйон і змоделювати на Кавказі структури ОБСЄ. «Чвари сусідів треба улагоджувати самим», — вважає він. Під час травневої каральної операції абхазькою міліцією в Гальському районі проти загонів місцевого грузинського ополчення той же Удугов пропонував негайно направити емісара з Чечні, щоб сприяти переговорам Тбілісі та Сухумі. Говорять, що Чечня вже запропонувала свій план виходу з абхазького глухого кута: це транспортування чеченської нафти через усі грузинські порти, у тому числі через Сухумі. Таким чином Абхазія співіснує з Грузією в єдиному економічному просторі. Можна навести найсвіжіший і найефективніший приклад чеченського посередництва. Днями Сухумі видав Грузії комбата Рузгена Гогохія, який протягом трьох днів дожидався в абхазькій в’язниці розстрілу за участь у війні 1992-93 років. Звільнили Гогохія на прохання Шаміля Басаєва — Грозний ще раз засвідчив Тбілісі лояльність і готовність співробітничати.
Безадресність політики Кремля на Кавказі примушує Тбілісі і Грозний шукати нові форми взаємодії. У Грузії навіть готові забути, що ще кілька років тому Джохар Дудаєв, захищаючи абхазьких братів, оголосив грузинську столицю «зоною лиха», а Шаміль Басаєв був ватажком чеченських «індіанців», які воювали за Абхазію. Вовченя, подароване грузинськими чеченцями Масхадову, росте і міцніє, як і грузино-чеченські зв’язки. Третій може виявитися тут зайвим, напоровшись на гострі зуби «нового кавказького стратегічного альянсу».
Тбілісі
