Я обурений війною НАТО проти Югославії
Почавши повномасштабну війну проти Югославії, НАТО і передусім США показали всьому світу, хто зараз на планеті господар. Їх абсолютно не хвилює не тільки думка Росії, України та інших країн, а навіть і думка ООН (у свою чергу, ООН навіть не прийняла резолюції, щоб осудити бомбові удари! Зрозуміло, на чиєму боці ця організація). НАТО і США в черговий раз вирішили «пограти мускулами», перевірити боєздатність своїх армій, випробувати нові зразки озброєння (наприклад, бомбардувальник В-2), а також переконати своїх платників податків, що вони не даремно утримують свої армії.
Цікаво, а чому НАТО «не помічає» пригнічення курдів у Туреччині, обстановку навколо Ізраїлю, внутрішні протиріччя в Індії, Пакистані, а також протистояння в Ірландії та порушення прав людини в Китаї? Та тому, що НАТО (й передусім США) вибирає явно такого противника, який не може чинити їм гідного опору. Прикладом цього можуть також бути недавні бомбардування Іраку.
Нам, звичайно, не слід брати участь у бойових діях. Але замислитися ми повинні, особливо над словами генерала Веслі Кларка, який назвав убитих мирних жителів «побічними втратами». До речі, македонці, хоч і з запізненням, але зрозуміли, до чого веде така політика НАТО, й вимагають негайного виведення їхніх військ. Зараз наша країна діє за принципом: «Помри ти сьогодні, а я завтра». Ніхто не знає, що завтра може не сподобатися НАТО в Україні. А підтримати в цей час Югославію, нехай і не військовим шляхом, а політичним (але не порожніми розмовами!) ми повинні. Слов’яни завжди приходили на допомогу один одному — і за часів Суворова, і під час Великої Вітчизняної війни.
Ослаблення армій СНД привело до того, що в Фінляндії лунають заклики деяких організацій з вимогами до Росії сплатити моральну та матеріальну шкоду за радянсько-фінську війну. Коли ж кореспондент спитав їх, чому вони висунули їх зараз, а не 55 років тому, то фіни відповіли: «Донедавна СРСР був великою і сильною державою. Тому ми не наважувалися». Ці слова відбивають нинішній політичний стан і боєздатність армії не тільки Росії, а й України, а також нинішнє ставлення до нас.
