Юстас ПАЛЄЦКIС: Росія повинна змиритися з тим, що Україна не є продовженням російського двору

Депутат Європейського парламенту Юстас ПАЛЄЦКIС є одним з учасників дев’ятого засідання Комітету з міжпарламентського співробітництва України і ЄС, яке проходить у Києві. Він вважає, що Україна «йде успішним європейським курсом», і стосовно євроінтеграції в Україні є згода й у суспільстві, й між політичними силами держави. Які проблеми стоять перед Україною на цьому шляху? Яка роль російського чинника щодо темпів євроінтеграції України? Чи може поєднуватися рух України в ЄЕП з інтеграцією до ЄС? Про це в бліц-інтерв’ю «Дню» європейського парламентарія.

— Чи вплине на темпи інтеграції України до ЄС намір українського уряду вступити в Єдиний економічний простір? Чи поєднується рух в ЄЕП з інтеграцією до ЄС?

— У Європарламенті та Єврокомісії існує різна думка з цього приводу. Я думаю, що все-таки це не було б перешкодою, а, можливо, навіть плюсом. Хоча не зовсім ясно, що буде з цього Єдиного економічного простору. Треба, звичайно, консультуватися з Брюсселем, наскільки далеко можна йти і чи потрібно йти Україні в напрямі ЄЕП. І все-таки, на мою думку, Україні головне мати хороші відносини з Росією. Євросоюзу не потрібні країни, які мають проблеми зі своїми сусідами.

— Ви говорите, що в України повинні бути хороші відносини з Росією. А в чому вони погані?

— Я не бачу, що вони погані. Але, очевидно, є різні думки з цього приводу. Наскільки я розумію, між Україною і Росією є деяка напруженість стосовно Чорноморського флоту РФ. Я б сказав, що нині зі вступом нових країн до ЄС додалася порція обережного ставлення до Росії. Україна зараз має дві можливості: збільшити або зменшити цю порцію. Я думаю, що для користі Євросоюзу, України і Росії було б краще, щоб цю порцію зменшити. Хоча Україна, як велика держава, може йти іншим шляхом. Може збільшити цю порцію настороженого, іноді навіть ворожого, ставлення до Росії.

— Хороші відносини з Росією стосуються, насамперед, енергетичних відносин, або чогось іншого?

— Так, потрібна повна ясність і стабільність в енергетичних відносинах. Дуже важливо, щоб при приватизації газотранспортних мереж України збереглися нормальні пропорції. Щоб Росія мала тут, залежно від поміркованості України, якусь вагу, але не надто значну. Те ж саме стосується й політичної сфери, культурного співробітництва, які не повинні зазнавати втручання іншої сторони. Я думаю, що дуже важливий і психологічний момент — щоб Росія змирилася з тим, що Україна не є продовженням Росії. Це інша країна, близька і рідна. Але в той же час — це не продовження російського двору. Так було і в балтійських країнах.

— В Україні немає згоди стосовно вступу до НАТО. Частина населення вважає, що треба йти в НАТО для забезпечення своєї безпеки. Інша — схиляється до думки, що це може зашкодити відносинам з Росією. На ваш погляд, міг би ЄС залучити Україну в європейську систему колективної безпеки, щоб таким чином наша країна перестала, як ви образно сказали, бути продовженням російського двору?

— Дуже багато залежить від розвитку подій у Росії. Треба визнати, що там зараз простежуються не найкращі тенденції. І якщо так буде й надалі, то, на мою думку, в Україні посиляться тенденції, що, можливо, варто подумати про членство в НАТО. Якщо Росія зрозуміє, що не треба тиснути на великодержавну сторону, тоді Україні, напевно, достатньо було б співробітництва в рамках загальноєвропейської системи безпеки. Потрібно зазначити, що в Євросоюзі посилюється напрям безпеки і військового співробітництва. Це, напевно, було б на користь Росії, якщо вона боїться цього. Але у зв’язку з цим, треба і діяти відповідним чином: не залякувати, не загрожувати, а розмовляти на рівних і розуміти партнера.

— Напевно, тоді треба, щоб і з боку ЄС звучав твердий голос...

— На жаль, такої єдиної європейської політики, особливо в сфері безпеки, немає. І насправді, країни мають різні підходи, але така політика створюється. Я думаю, що в майбутньому цей голос звучатиме більш єдино.