За що Назарбаєв хвалить свого друга, «золотого орла» Кучму?

Якщо говорити про демократію, дружбу та взагалі про таке цікаве явище, як «тіньова інтеграція» між лідерами країн СНД, то якраз напередодні візиту Назарбаєва до Києва в Москві сталося незрозуміле затримання колишнього казахстанського прем'єр-міністра Кажегельдіна, що вважається одним із головних лідерів опозиції Назарбаєву. Цілком може бути, що Кучму цікавить також і інший досвід Назарбаєва — як спочатку без виборів продовжити свої повноваження, а потім — усунути з політичної сцени потенційних конкурентів.

Утім, це — лише припущення. А однією з тем нинішнього візиту лідера Казахстану, як неважко здогадатися, були нафтові справи. Казахстан, зокрема, шукає експортні шляхи — з Росією, через яку нині проходять основні обсяги казахстанської нафти, не завжди «клеїться». Україна ж, окрім виходу до моря, має і потенційні потужності з нафтопереробки, які теж цікавлять Астану — в Лисичанську (сумнозвісний ЛИНОС) і в Херсоні. Щоправда, чи готовий Казахстан інвестувати щось у ці заводи, про це конкретно не говорилося.

Віце-прем'єр казахського уряду Касимжокарт Токаєв представив і іншу цікаву пропозицію Астани — Україна могла б отримувати один танк за ремонт трьох-чотирьох казахстанських на своїх заводах, а потім допомагати збувати їх, а також продукцію Уральського стрілкового заводу, за кордон. Бо в Казахстана незабаром «виникнуть перешкоди» в торгівлі зброєю. Які саме — не сказано. Про згоду українського уряду теж поки що не повідомляється, але справа, в разі її реалізації, може стати серйозною. Бо загрожує й виникненням ніде не врахованих грошей, і можливими порушеннями міжнародних угод.

На Ан-70 та інші зразки продукції АНТК ім. Антонова Назарбаєв дивитися не побажав — сказав, що це все вже бачив рік тому, свою зустріч із київським головою Омельченком скасував і відбув до Криму — на відпочинок. Перед тим президенти підписали програму довгострокового економічного співробітництва — до 2009 року. Щоправда, подібні програми, які Україна має з Росією та Грузією, досі не давали жодних результатів. Хіба що президенти та урядовці ввесь час повторювали — як добре, що ці документи підписано. Торгівля тим часом все скорочувалася і скорочувалася. Випадок із Казахстаном тут — в жодному разі не виняток.

Треба визнати, що досить малозрозумілою видалася зустріч президентів. Та й невже для того приїжджав Назарбаєв, щоб потішити передвиборне самолюбство свого великого друга, що відтепер став ще й «золотим орлом»?