Зберігати ліси легше,

Кліматична конференція ООН у Глазго ще триває, але лідери провідних світових держав її вже залишили, так що основні підсумки форуму вже в наявності. Вони, як і передбачалося, виявилися досить скромними. Лідери держав світу або їх представники домовилися зупинити вирубування лісів на планеті та скоротити на 30% до 2030 року викиди метану, що нібито повинно зменшити глобальне потепління на 0,2 градуса до 2050 року. Також була ухвалена декларація про впровадження передових зелених технологій. 114 держав пообіцяли «працювати спільно, щоб зупинити та повернути назад процес втрати лісів і деградації земель до 2030 року». Оскільки ніяких конкретних зобов’язань у цій декларації немає, то її охоче підписали представники всіх провідних держав, навіть Бразилії, яку постійно критикують за хижацьке вирубування лісів Амазонії, а також Росії й Індонезії. Ці три країни мають найбільші за площею ліси. Серед підписантів також є Німеччина, США і Китай. Декларацію підписали держави, на які припадає 85% лісового масиву планети, в цілому 34 млн кв. км. Для збереження лісів на Землі планується залучити 10 млрд. євро від урядів 12 країн світу впродовж п’яти років, і ще 6,2 млрд. євро отримати за рахунок приватних інвестицій. Кошти, зауважу, в світовому масштабі досить скромні. Втім, це всього лише протокол про наміри, і немає гарантій, що навіть декларовані суми вдасться зібрати. Адже Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш невипадково написав у своєму твітері: «Підписання декларації — легка частина. Важливо, щоб вона була реалізована». Щодо реалізації задуманого залишаються великі сумніви, особливо в умовах тривалої пандемії.

Ось декларацію щодо скорочення викидів метану підписали тільки 105 держав, і серед них не виявилося лідерів тих держав, які якраз і продукують найбільші вуглеводневі викиди в атмосферу: Китаю, Ірану, Індії та Росії. Лідери Китаю, Росії та Бразилії взагалі не приїхали до Глазго, що свідчить про те, що вони не мають наміру брати на себе будь-які зобов’язання, пов’язані з великими витратами та з необхідністю переконати народи своїх країн тугіше затягнути паски для того, щоб упоратися з глобальним потеплінням. І це не дивно. Адже сьогодні Китай є найбільшим у світі виробником парникових викидів. На другому місці за цим показником стоять США, на третьому — Євросоюз, на четвертому — Індія і на п’ятому — Росія. Втім, якщо брати обсяг парникових викидів на душу населення, то Росія переміщається на друге місце після США. На Китай припадає приблизно 26 відсотків світових викидів парникових газів, частка США складає близько 13 відсотків, а Росії — близько 5,6 відсотка. Шансів на те, що в часи боротьби з пандемією хтось жертвуватиме відновленням власної економіки заради боротьби з глобальним потеплінням, спочатку не було. І вкрай сумнівно, що західні держави братимуть на себе основні витрати для боротьби з глобальним потеплінням, якщо свій тягар у цій галузі не нестимуть Китай, Індія, Росія та інші забрудники з числа країн, що розвиваються.

Китайський лідер навіть не удостоїв конференцію в Глазго відеозверненням, обмежившись ще одним письмовим посланням до її учасників. Путін же записав спеціальне відеозвернення, що в основному повторило його відеозвернення до учасників «Великої двадцятки», і особливо наголосив, що «збереження лісів та інших природних екосистем є однією з ключових складових міжнародних зусиль у вирішенні проблеми глобального потепління, скороченні емісії парникових газів». Звичайно, декларувати свою прихильність ідеї збереження лісів набагато легше, ніж перебудовуватися з вуглеводневої на «зелену» економіку. Тим паче, що Путін засвідчив, що «Росія опирається у тому числі й на унікальний ресурс наявних у нас лісових екосистем, їх значний потенціал щодо поглинання вуглекислого газу та вироблення кисню». Він вочевидь хотів би відмовитися від дуже витратного скорочення споживання вуглеводнів на користь заходів щодо збереження та розширення площі лісів, які хороші вже тим, що їх складно проконтролювати.

Декларацію ж про впровадження зелених технологій, що передбачає їх здешевлення, підтримали в Глазго лише трохи більше 40 країн. Що теж не дивно. Лише небагато держав реально здатні розробляти нові «зелені технології», зате дуже багато хто хотів би не лише отримувати їх безкоштовно, але заразом також користуватися субсидіями для їх використання, не платячи нічого.

Президент США Джо Байден, який у відсутність Сі Цзіньпіна та Путіна грав у Глазго роль головного світового лідера, але при цьому знову дрімав, публічно розкритикував лідерів Китаю та Росії за те, що вони, на його думку, проігнорували кліматичний форум і зробили це вочевидь не лише через складне епідеміологічне становище в своїх країнах і побоювання підчепити коронавірус. За словами Байдена, Китай утратив можливість вплинути на людей по всьому світу та на учасників саміту. Щоправда, є великі сумніви з приводу того, що Сі Цзіньпін хотів би це зробити. У Путіна ж «...тундра горить. У буквальному розумінні горить тундра. У нього серйозні проблеми з кліматом, а він мовчить про бажання що-небудь робити». Росія і Китай, як вважає Байден, усунулися від вирішення проблеми глобального потепління, яка має значення для всіх країн світу.

Цей пасаж викликав посмішку в Росії та світі й ризикує стати популярним мемом. Що ж, спічрайтери помиляються не лише у російського президента, коли примушують його «розширювати території незайманої природи». Цього разу спічрайтери вочевидь мали на увазі тайгу, яка в Росії палахкотить систематично, а не тундру, де особливо нічому горіти. Загалом, боротьба з потеплінням клімату триває у світовому масштабі, але все-таки є надія, що у відносно недалекому майбутньому вона припиниться та плавно перейде в боротьбу з наслідками глобального потепління. Чому я глибоко переконаний, що відмова від боротьби з глобальним потеплінням стане благом для людства і, врешті-решт, перетвориться на насущну необхідність? А ось чому. 2020 рік однозначно довів, що глобальне потепління, безумовно, є, але воно має зовсім не антропогенне походження. Минулого року, завдяки пандемії, рекордно скоротилися парникові викиди в усьому світі внаслідок локдаунів і майже цілковитого припинення польотів цивільної авіації. Але при цьому середня температура на Землі також збільшилася 2020 року на рекордну величину за весь час спостережень. Це означає, що глобальне потепління є наслідком не антропогенних викидів, а якихось глобальніших чинників природного характеру, на які людина ніяк не може вплинути. Отже, всі кошти, що кидаються на розробку «зелених технологій» і боротьбу з парниковими викидами, своєї декларованої головної мети — зупинити та повернути назад глобальне потепління — не досягають, просто тому, що ця мета не є досяжною в принципі.

Це, зрозуміло, не означає, що боротьба з вуглеводневими викидами та розробка і впровадження «зелених технологій» узагалі даремні. Вуглеводневі викиди як такі шкодять здоров’ю людей, особливо там, де вугілля видобувається та використовується як паливо. Тому екологи справедливо вказують на необхідність декарбонізації. Але уряди та бізнес не надто слухають науковців. І тоді науковці придумали, як можна домогтися своїх цілей, зайшовши з іншого боку. Вони створили теорію антропогенного глобального потепління (ймовірно, більшість її адептів щиро вірять у її істинність) і намалювали перед світом яскраву картину апокаліптичної катастрофи через глобальне потепління, якщо його вчасно не зупинити зусиллями всього людства. Ця картина дуже вплинула на громадськість багатьох країн, і передусім розвинених. Громадськість почала впливати на уряди та корпорації, примушуючи їх виділяти величезні кошти на розробку та субсидування «зелених технологій». Біда тільки в тому, що, за рідкісними винятками, такі технології неконкурентоздатні на ринку без потужної підтримки держави. Але в умовах очікування глобальної екологічної катастрофи, що підігрівається ЗМІ, багато хто перестає рахувати гроші, думаючи тільки про порятунок себе, а також своїх дітей та онуків. За підтримки держави складається якнайпотужніша «зелена економіка». І в її розвитку передусім зацікавлені високотехнологічні корпорації, що одержують від держави великі субсидії з коштів платників податків, у тому числі корпорацій, що входять до традиційних секторів економіки.

Біда, проте, в тому, що порівняно в недалекому майбутньому, через які-небудь декілька десятків років, люди усвідомлять безглуздя боротьби з глобальним потеплінням. Це станеться тоді, коли стане очевидно, що титанічні зусилля, що викликають реальне зменшення парникових викидів упродовж багатьох років, ніяк не впливають на температуру Землі, яка продовжуватиме неухильно підвищуватися, щоб урешті зупинитися та піти назад тільки через декілька сотень або через декілька тисяч років виключно з природних причин. І в мить подібного усвідомлення відразу ж виявиться, що електрокари, вітряні електростанції та сотні й тисячі інших установок і пристроїв стануть непотрібними, що їх немає сенсу субсидувати, бо катастрофі вони однак запобігти не можуть, та й сама ця катастрофа все не настає і дає час людству пристосуватися до змін, що стають неминучими. Задля «зеленої економіки» змарнуються трильйонні кошти, яких гостро бракуватиме, особливо в країнах, що розвиваються, для боротьби з наслідками глобального потепління — посухами, пожежами, повенями. А коли підприємства «зеленої економіки» почнуть масово вимирати, без роботи залишаться десятки мільйонів людей, причому переважно в західних країнах, і світ зіткнеться із загрозою масштабної не екологічної, а економічної катастрофи. І щоб запобігти цьому або мінімізувати наслідки, світу необхідно якнайшвидше припинити боротьбу з глобальним потеплінням і зосередитися на подоланні його наслідків.