Магічні кольори «американського Реріха»
У Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків відкрито виставку «Краса, близька до абсолюту» Рокуелла Кента
Цей проект продовжує показ скарбів живопису, що зберігаються у фондах музею. В експозиції представлено десять пейзажів відомого американського художника Рокуелла Кента (1882—1971 рр.) .Куратор виставки — завідувач відділу західноєвропейського живопису Олена Живкова розповіла, що картини Кента Музей Ханенків одержав у 1960-х роках, після масштабної виставки митця на теренах СРСР.
— На той час, коли Кент мав вирушати до Радянського Союзу, американська влада позбавила його паспорта, і він не міг перетнути кордон. Наздогнати виставку художник зміг тільки в Києві, — пояснює науковий співробітник відділу західноєвропейського живопису Олександра САКОРСЬКА. — І митець вирішив подарувати 80 живописних і 800 графічних творів музеям колишнього СРСР, але наголосив, що деяка їх частина має залишитись саме в Києві». Зараз Музей Ханенків володіє найбільшою в Україні збіркою творів американського художника, ще декілька робіт є у Львові та Одесі.
За манерою митець стоїть осторонь усіх популярних течій початку і середини ХХ століття.
— Свого часу Кента називали «американським Реріхом» — його твори нагадують реріхівські цикли, присвячені Гімалаям. Художник писав реальну, але екзотичну природу, тому вона виглядає фантастично. Яскраві кольори, різкі тіні — манера Кента дуже впізнавана», — коментує старший науковий співробітник відділу західноєвропейського живопису Анастасія МАЦЕЛО.
Рокуелл Кент поєднував у собі таланти художника, графіка, письменника, архітектора і фотографа. Замолоду митець шукав натхнення у мандрівках, ця жага вражень доволі помітна й у виставці. Десять пейзажів демонструють чотири «точки» творчості художника: острів Монхеган у США, Вогняна Земля, Гренландія, ферма на півночі штату Нью-Йорк.
Завдяки цим пейзажам кожен може побачити куточки, які дійсно розташовані на краю світу. Так, «Гавань Паррі. Вогняна Земля» — зображення місцини в Чилі, де Кент побував, прямуючи до мису Горн, що на самому краю Південної Америки.
В усіх подорожах митець намагався максимально наблизитись до місцевого побуту: він мешкав разом з аборигенами в їхніх оселях, умів правити саньми та полювати на північних оленів і тюленів. Олександра Сакорська пригадує: «Митець зазвичай брав із собою величезну кількість речей для малювання, інколи йому навіть доводилось економити фарбу. Ось, у пейзажі «Могили на вершині пагорба. Північна Гренландія» він хотів додати буру пляму і залишив тільки заѓрунтоване полотно».
«Земля, краса якої близька до абсолюту» — це, на думку Кента, Гренландія. Художник був на цьому полярному острові тричі, якось провів там майже рік. Ночі на півночі довгі, дні короткі, в цьому суворому краї дуже холодно. Кент часто працював у хатинці при світлі гасової лампи, і тому деякі роботи дописував уже після подорожей туди — так, одну картину закінчив аж через 20 років...» — розповідає Олександра САКОРСЬКА. — Нині екзотичні пейзажі митця у моді. Більшість із них зображують «теплу» природу, тропіки, хоч Кент малював Гренландію». Але відчайдуха-американець був не просто пейзажистом, а й філософом, котрий стверджував: «Я не прагну дріб’язкового самовираження, а хочу відтворити ритм вічності».
Виставка триватиме до 20 жовтня.
