«Сьогодні важливо знати своїх героїв у мистецтві»

Твори Якова Гніздовського зберігаються у поважних музеях та приватних колекціях світу. Художник прожив більшість життя в еміграції, а тому його мало знають на Батьківщині. “Уперше у нас про Гніздовського почали говорити, напевно, у 1990-х роках. Після його смерті дружина подарувала частину творів нашому музею. Власне, тоді пройшла перша, але дуже невеличка виставка, — розповідає Олена ГОНЧАРУК, представник відділу зв’зків із громадськістю музею. — Ми спілкувалися з нашими сучасними художниками, навіть серед них Гніздовського мало хто знає”.

Графік, родом із Поділля, виїхав до Варшави напередодні Другої світової війни, а у повоєнні роки перебрався до США. Але навіть живучи за кордоном, художник продовжував використовувати у роботах українську тематику. Наприклад, одна із графічних серій Гніздовського ілюструє “Слово про похід Ігорів”. Так видатний митець розповідав світові про найдавніші сторінки української історії. 

Визнання митцю принесли роботи, виконані у складній техніці дереворізу. Для створення зображення, малюнок вирізається на дошці, а потім — на верстаті друкуються відбитки. Побачити цей процес на власні очі відвідувачі можуть на першому поверсі музею. На гравюрах оживають незвичайні рослини, згортаються клубками вдоволені коти, переплітається вибагливими візерунками листя папороті. З малюнка на малюнок перебігають отари чорно-білих овець. 

Сьогодні виставка робіт Гніздовського приваблює велику кількість відвідувачів, а тому її продовжили аж до кінця серпня. Більше того, за словами Олени Гончарук, впродовж року експозицію привезть до Львова, Чернівців, Полтави, Черкас і Дніпропетровська.

ВРАЖЕННЯ:

Катерина Садловська, студентка Львіського національного університету імені І. Франка:

 - Я переконана — мистецтво може говорити більше, аніж слово. Приблизно такі сентенції викликала у мене виставка робіт Якова Гніздовського. Він графічно відтворював світ, проте домінантними обрав образи квітів, дерев та овець. Дивлячись на роботи, намагаєшся зрозуміти настрій митця, що він хотів сказати, на чому акцентував. Скажімо, є у Гніздовського папороть, яка буяє. Її листочки ніжні, м’язисті. Вони наче випромінюють життя, а в уяві домальовується насичений зелений колір. На противагу цьому є й папороть хатня — вона теж розрослась, але листячко обскубане, дрібненьке. Може так і з людьми? Окремої уваги заслуговують екслібриси митця. Надто, один з них. На ньому дерево плодоносить великими яблуками, а замість коріння – теж яблуко. Так і виникає розуміння того, що аби людина стала чимось могутнім, треба спочатку їй дати добре насіння, той сік, який вона вбиратиме щоби наростити скелет-стовбур. Ще хочу сказати про гравюру «Хліб». Він такий з тріщинами. Ну дуже вже реалістично відтворено. Тут і важка праця народу, і страждання, і біль – усе в тому буханці хліба, який здається чорнішим від самої землі. Я відтворюю лише те, що побачили очі, але душа угледіла значно більше. Таким, мабуть, і має бути справжнє мистецтво. Все повинно мати свій сенс.

Ірина Стельмах, студентка Львіського національного університету імені І. Франка:

- Експозиція робіт українсько- американського графіка Якова Гніздовського в Національному художньому музеї вражає вмінням митця бачити гармонію в буденному. Роботи нагадують геометричне мереживо, здатне надавати незвичайного образу найпростішим речам. До прикладу, головка капусти у Гніздовського схожа чи то на чудернацьку квітку, чи то на крону дерева. І навіть отара овець нагадує візерунок. Завдяки цьому його роботи не схожі на будь-чиї інші.

Наталя Безвозюк, студентка Одеського національного університету імені І. Мечникова:

- Цілком підтримую відзначення столітнього ювілею цього митця – виставка знайомить людей з художником, який поширював українську культуру в світі, і це вкрай важливо – знати своїх героїв у мистецтві. Немало українських митців працювали закордоном, у еміграції. І часто вони були (і досі залишаються) невідомими українському суспільству. Одним з таких людей і був Яків Гніздовський, роки творчості якого пройшли в Америці. І хоч на нього впливали течії живопису інших країн, іншого часу, зокрема епохи Відродження, він не забував про Вітчизну, яка його виховала і навчила. Як я побачила на виставці, в його роботах зустрічаються власне українські мотиви – папороть та пшеничне поле. Людям необхідно бачити такі роботи, щоб зрозуміти себе, наш народ і нашу культуру.

Марія Волошин, студентка Львіського національного університету імені І. Франка:

- Я відкрила для себе нове бачення модерного мистецтва. У багатьох роботах Гніздовського зображено, на перший погляд, звичайні речі, які у повсякденному житті ми інколи не помічаемо. Проте зображено часто у філософькому контексті, інколи — в іронічному світлі. І це дає змогу побачити їх з іншого боку, переосмислити. Такий авторський погляд вартий уваги. Він дає змогу думати ширше.