Аварійна ситуація

Учора Український центр політичних і економічних досліджень ім. О. Разумкова зробив спробу хоч би на експертному рівні реанімувати реформування вугільної галузі. Висновки: усі спроби реформ ще не дали очікуваного ефекту, як економічного, так і соціального.

Вугільна галузь перебуває в кризовому стані. За підсумками 2004 року, 90% її підприємств збиткові, їхні основні фонди безнадійно застаріли, продуктивність праці залишається низькою, рівень травматизму — високим (за кожні два мільйони тонн видобутого вугілля Україні доводиться платити 11-ма людськими життями). Середня зарплата шахтарів хоч і дещо виросла, але не перевищує 1,5 прожиткового мінімуму. Соціологічні дослідження показують, що для обстановки в шахтарських регіонах характерні безробіття та соціальна депресія, а простіше кажучи — безвихідь.

Як рухатися далі? Україна не може відмовитися від вугілля, що становить 90% її енергетичних запасів. Але навіть щорічне нарощування державної підтримки цієї галузі (її рятує від банкрутства лише відповідний заборонний закон) не забезпечить головної мети: підвищення рентабельності підприємств і вугільної промисловості загалом. У свою чергу саме слабосилля містоутворюючих вугільних підприємств зумовлює глибоку соціально-економічну деградацію міст і селищ Донбасу.

Тим часом досвід попереднього етапу реформування та реструктуризації шахт, коли кошти ($317 млн.), виділені Світовим банком, були фактично розкрадені та пішли, зі слів народного депутата Михайла Волинця, до Росії та Туркменістану під виглядом проплат за газові борги, залишив у свідомості політичного класу країни глибокий слід. «Реструктуризація стала найлегшим способом розкрадання бюджетних коштів», — каже Волинець.

Навіть призначений новою владою донецький губернатор Вадим Чупрун виступає за цілковиту зупинку реорганізації вугільної промисловості. «Я зараз хочу повністю зупинити реорганізацію цієї галузі. Те, що відбувається з малими вугільними містами, де позакривали все... Куди людям діватися, якщо вони готові за 200 доларів продати трикімнатну квартиру куди завгодно, хоч на квиток. Поїхати — і щоб із кінцями. Що ж це за реорганізація?», — заявив В. Чупрун. «Ми ж зараз стискаємо цю пружину настільки, що, якщо вона в належний час вибухне, мало місця буде і владі, і тим, хто створював таку ситуацію. Не треба доводити до цього стану», — резюмував губернатор.

Щоправда, позиція Президента України Віктора Ющенка з цього питання дещо інша. «Я не підтримуватиму такої політики закриття шахт, але й не підтримуватиму такого застою», — заявив Президент, представляючи нового губернатора. «Моя мета: провести курс, відкрити перспективи для тих шахт, які можуть жити самостійно. І це буде політикою для інвестицій і, насамперед, національних», — сказав Президент. Він вважає, що треба «дати свободу та можливість працювати тим шахтам, які можуть працювати». З його слів, таких шахт сьогодні 50%. Стосовно шахт, які потребують державної підтримки, В. Ющенко заявив, що якщо в цих підприємств є перспективи, то три-чотири роки вони можуть розраховувати на таку підтримку.

Волинець заявив, що цінова ситуація в галузі визначається тим, що створено монопольні структури, які контролює відомий бізнесмен Ринат Ахметов. Вони повністю контролюють ринок коксівного вугілля, для чого приватизували деякі шахти, тоді як інші їм і не треба приватизовувати, оскільки для їх підтримки виділяють бюджетні кошти, пропорційні сумам, що витрачають на оборону країни. Тому формально шахти є державними, а фактично ними керують комерційні структури. До речі, кажучи про це, народний депутат також навів кричущі факти про нелегальні шахти. За його даними, їх у країні нараховується шість тисяч, і вони щорічно видобувають близько 5 млн. тонн вугілля. Волинець повідомив, що недавно відвідав нелегальну шахту в Сніжному. За його словами, вона нібито належить місцевому меру, який виплачує зарплату в конвертах, а податків не платить. Нелегальна шахта вже дійшла до русла ріки і може створити в місті аварійну обстановку...