Байдужість страшніша за потоп

— Вона тут зроду-віку не росла, — каже один із мешканців Подо-Калинівки Валерій Бурдюг, сільський будівельник.

— П'ять років тому ми переїхали в Подо-Калинівку з Херсона, — долучається до розмови пенсіонер Олексій Бреженко. — Купили хату, обсадили обійстя абрикосами, черешнями, персиками, яблунями. І що ж тепер? Пропала праця... Вода зруйнувала все. Ось вона, за 30 сантиметрів під поверхнею. А зверніть увагу на будинок...

Блискавка глибокої тріщини вдарила, розтрощивши кам'яницю, а заодно літню кухню, гараж, прибудови. Навесні село вперше у своїй історії не садило біля хат городи.

Щоправда, багатодітна сім’я Жевцових намагалася наздогнати весну на ручному саморобному плужку, але нічого з того не вийшло: люди, схоже, залишаться на зиму без власної картопельки. Та хіба тільки Жевцови?

Першим особам держави про всі проблеми, пов’язані з підтопленням, неодноразово повідомляли. Чи запам’ятали щось із розказаного високі урядовці — невідомо. В усякому разі, подо-калинівці запитують: «Є у нас держава чи держави у нас нема?».

Є, аякже. Це вона, держава, завезла постраждалій від злив і зрошення самотній пенсіонерці Вірі Гусь («Я з 14 років у колгоспі!») два десятки паперових мішків цементу. І — вибірково! — іншим завезла. Сидить баба на тому «скарбі» та й журиться: «Навіщо мені цей цемент? Хіба ж я годна сама відремонтувати хату? Вже б ті гроші не на цемент витратили, а дали б людям, щоби найняли ремонтників. Або ж купили на них нову трубу, щоб воду відкачувала...».

Щодо труби, то Віра Семенівна, на відміну від чиновників з районної й обласної держадміністрацій, мислить дійсно по-державному. Іншими словами: доцільніше й правильніше боротися не з наслідками, а з причинами. Вода, яка «протоптала» дорогу до Подо-Калинівки та десятків інших сіл, восени, коли задощить, не питатиме, ремонтувався будинок чи ні: топитиме знов і знов!

«Цей цемент нам, можна сказати, нав’язали, — каже голова сільради Ольга Кика. — У терміновому порядку з райдержадміністрації надійшла команда: негайно забирайте цемент!». Ця адміністративна негайність переросла в масове невдоволення: вирує село, обурюється: чому одним дали цемент, а іншим — ні. Ольга Кика каже, що обстеження зруйнованих будівель проводилося стахановськими темпами. Все обстежити так і не змогли, зате ж і гроші не пропали.

А нова труба (як і постійна робота дренажних систем) Подо-Калинівці та десяткам інших сіл Херсонщини потрібна не менше, ніж велике зрошення посушливій області. У цьому впевнений і начальник обласного виробничого управління меліорації та водного господарства Микола Риженко. Проблеми підтоплення йому знайомі до найменших дрібниць, він каже: «Подо-Калинівку й усі інші села ми врятуємо, але...».

Працівники управління ще в лютому довели до пуття всі 11 подо-калинівських станцій, що відкачують підземні води й подають їх у Північно-Кримський канал. «Станції ці самі ж люди були розікрали. І це найбільша біда!» — Микола Олексійович повертає проблему у глибинне русло. — Станції (працюють, до речі, в автоматичному режимі) запустили у дію. Але почалися перебої з електроенергією, й так звані гідроудари порвали труби. Загнали на ліквідацію аварії підйомний кран — ледве витягли з багнюки трьома «Кіровцями».

Труба давно відпрацювала свій амортизаційний строк: без малого чверть століття рятувала Подо-Калинівку. І приймати воду від усіх дренажних станцій не спроможна. Зміні підлягає 10,9 кілометра трубопроводу великого діаметру. І тут Микола Риженко починає рахувати: «Необхідно замінити 900 тонн труби. У грошовому вираженні це 720 тисяч гривень. Без урахування вартості робіт. Це для однієї Подо-Калинівки!».

Таких подо-калинівок на Херсонщині — десятки. Помножте цю суму на підтоплені села й побачите: без солідної державної допомоги область самотужки з біди не вибереться, скільки б разів не наїжджали сюди сам Президент, прем’єр-міністр, міністри різних відомств, народні депутати.

«В облмеліоводгоспі є на балансі 962 дренажні станції. Є вони й у господарствах, — наголошує М.Риженко. — На сьогодні справні 360. Загалом, з них 247 — у населених пунктах: натиснув кнопку — й качають! Коли у Херсоні був прем’єр-міністр Валерій Пустовойтенко, то було сказано: до 1 жовтня необхідно запустити 710 станцій. А що для цього потрібно? Звичайно, гроші. Ми просили хоча б 1,8 мільйона гривень. Це на перший випадок. А коштів потрібно набагато більше: щоби придбати трансформатори, оновити кранове господарство, полагодити прогнилу мережу... Та хай би вже й ці гроші надійшли! Коли був прем’єр 28 січня цього року, то сказав: дренажні системи будуть переведені на державний бюджет».

Зрозуміло, що до 1 жовтня управління, яке заборгувало своїм працівникам три мільйона 712 тисяч гривень, хоч би як воно впиралося, побажання Валерія Пустовойтенка навряд чи виконає. До тих 2,5 мільйона гривень, виділених на ліквідацію підтоплення районам області облдержадміністрацією, меліоратори ніякого стосунку не мають. Виділили, повторимось, на наслідки, а не на причину.

Тим часом відомство М.Риженка докладає героїчних зусиль, щоби врятувати область від екологічної катастрофи. Самотужки воно бореться із ще одним лихом — злодійством на дренажних станціях. Міліція навіть виловленим «контингентом» не займається. На злодіїв звернув увагу нещодавно й Леонід Кучма, але чомусь не на правоохоронців.

Кажуть, що нинішнє підтоплення закономірне й повторюється через кожних, здається, 80 років. Цей період майже повністю припав на роки радянської влади. Влада ця перетворила посушливі колись степи на зону гарантованого землеробства. Та не змогла виконати чи не найголовнішого: виховати господарів землі. Бо якщо дощі з неба — природне явище, то невміння розпоряджатися водою, адміністративна забудькуватість, повсюдне злодійство — з розряду явищ суспільних.

Подо-калинівці штурмують приміщення з державним прапором на даху: беруть приступом сільраду. Її голова, колишня вчителька Ольга Кика, вже не рада, що очолила сільський парламент, що якомога швиде оформлювала документи на одержання «ліквідаційного» цементу, й просить у мене поради: «Що ж тепер робити із цим цементом? Не всі ще одержали. Може, у складі закрити?..»

Ольга Борисівна до виборів очолювала своєрідний «потопельний» штаб, мобілізуючи земляків на штурм бюрократичних бастіонів. А одержавши владу — розгубилася... Її, владу, на селах перекрикують жаби!

Херсонська область