Без евфемізмів

Чи не щоразу, коли професор Римського університету «Ла Сап’єнца» Оксана Пахльовська приїздить в Україну, вона відвідує нашу редакцію, а ми використовуємо цю нагоду задля інтелектуально насиченого спілкування. Відповідаючи на будь-яке запитання — чи то стосовно української ситуації, чи то стосовно Європи, — пані Оксана вражає своїми глибокими знаннями історії літератури та культури загалом. Так, вчора на зустрічі з Літньою школою журналістики «Дня» (яка ще триває за індивідуальними планами — а таких виявилося дев’ять), головним редактором Ларисою Івшиною та журналістами, за наполяганням самої пані Оксани, ми говорили «без евфемізмів та риторики»: про секуляризацію європейського та вітчизняного простору; потребу написати історію європейської української культури; про книжки, які мають бути прочитані кожним українцем, що мислить себе європейцем...

— «Нариси з історії української культури» Маланюка — це надзвичайно цікава робота, яку треба всім факультетам всіх університетів вивчати з першого курсу, — вважає Оксана ПАХЛЬОВСЬКА. — Маланюк та Лисяк-Рудницький, про якого, до речі, нещодавно говорили, — це такого роду інтелектуали, які дають вам ключі до розуміння українських проблем, а також — польських, російських, світових».

А розпочали розмову з глобального питання про культурне наступництво.

— Київська Русь ідентифікувалася з культурною ідеєю Візантії, з ідеєю книги, Біблії (тут слід пам’ятати, що в західній цивілізації Біблії передують два тисячоліття культури грецької та римської). Отже, якщо коротко, Київська цивілізація успадкувала від Візантії культурний код, а Московська — політичний, — підсумувала культуролог.

Детальніше про розуміння Оксаною Пахльовською викликів, що постали перед Європою та Україною, читайте наступного тижня.