Без істерик!

У вівторок Верховна Рада прийняла заяву із засудженням оновленого польського закону про Інститут національної пам’яті, який передбачає покарання за заперечення так званих «злочинів українських націоналістів». В заяві йдеться про те, що це рішення «відкриває шлях до маніпуляцій і посилення антиукраїнських тенденцій в польському суспільстві». Українські парламентарі закликали президента Польщі Анджея Дуду втрутитися в ситуацію, що склалася.

«Верховна Рада України категорично не сприймає та відкидає політику подвійних стандартів та нав’язування ідей колективної відповідальності українського народу, а також спроби польської сторони прирівняти дії усіх борців за незалежність України до злочинів двох тоталітарних режимів ХХ століття — нацистського та комуністичного. Ухвалені законодавчі зміни суперечать змісту і духу стратегічного партнерства між Україною і Республікою Польща... Ми повинні пам’ятати і передавати прийдешнім поколінням правду про дійсні, а не вирвані з загального контексту причини, які призвели до кровопролиття між нашими народами в роки Другої світової війни та в інші періоди нашої історії і які мали трагічні наслідки для наших народів», — йдеться в заяві.

ПІД ЧАС ОБГОВОРЕННЯ ЗАЯВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ В СЕСІЙНІЙ ЗАЛІ, ГОЛОВА ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОМІТЕТУ У ЗАКОРДОННИХ СПРАВАХ ГАННА ГОПКО: «МИ ЧІТКО ГОВОРИМО ПРО ТЕ, ЩО ТАКИЙ ЗАКОН ЗАКРИВАЄ ШЛЯХ ДО ВІДВЕРТОГО ДІАЛОГУ, ВІЛЬНОГО ОБМІНУ ДУМКАМИ ТА АКАДЕМІЧНОЇ СВОБОДИ. І САМЕ ТОМУ ВІН ВИКЛИКАВ ОБУРЕННЯ НЕ ЛИШЕ В УКРАЇНІ, А Й У СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ, ІЗРАЇЛІ ТА КРАЇНАХ ЄВРОПИ. ЦЕЙ ЗАКОН Є НЕСУМІСНИЙ З ДЕМОКРАТИЧНИМИ ЦІННОСТЯМИ, А ТАКОЖ ВІДКРИВАЄ ШЛЯХ ДО МАНІПУЛЯЦІЙ І ПОСИЛЕННЯ АНТИУКРАЇНСЬКИХ ТЕНДЕНЦІЙ В ПОЛЬСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ. ПОЛЬСЬКІ ДЕПУТАТИ ЗРОБИЛИ ЧЕРГОВИЙ КРОК У БІК ПОЛІТИЗАЦІЇ ІСТОРІЇ, НАГНІТАННЯ ІСТЕРІЇ І СТВОРЕННЯ ШТУЧНОЇ НАПРУГИ МІЖ ПОЛЬЩЕЮ ТА ІНШИМИ КРАЇНАМИ»

Цікаво, що засідання Верховної Ради транслювалося в польському парламенті. І як тільки українські депутати прийняли рішення, буквально через годину із спеціальним зверненням виступив президент Польщі Анджей Дуда. Він заявив, що все одно підпише зміни до закону, бо це, за його словами, «стосується надзвичайно болючого, делікатного питання, пов’язаного з мучеництвом польської нації» (eurointegration.com.ua). І що парадоксально, він жодним чином не згадав про Україну.

Основні його меседжі стосувалися Ізраїлю. Ця країна виступила категорично проти оновленого польського закону, який також передбачає штрафи і тюремні терміни за публічні заяви про причетність поляків до Голокосту. Відреагували і в  США. Держдеп закликав польський уряд переосмислити законопроект з огляду на те, що він може підірвати свободу слова в країні й утворити подальший дипломатичний бар’єр. На прохання «Дня» прокоментувати ситуацію почесний Консул Держави Ізраїль в Західному регіоні України Олег ВИШНЯКОВ коротко відповів, що «переписувати історію ми не дамо нікому». Знаходячись в літаку, він попросив процитувати його пост у ФБ.

«Польський закон про Інститут національної пам’яті — плювок в душу єврейського народу і спроба позбавити можливості говорити правду про жахливий геноцид!, — йдеться у дописі Олега Вишнякова. — Відповідно до прийнятого закону, людина, яка публічно звинувачує Польщу в злочинах, скоєних під час Голокосту, в пособництві нацистській Німеччині чи вживає словосполучення «польські табори смерті», може бути засуджений до тюремного ув’язнення терміном до трьох років. Всі знають, хто будував Аушвіц та інші табори, і знають, що це були не поляки. Але цей закон — явна заборона говорити правду про трагедію єврейського народу. Це спроба осквернити пам’ять жертв Голокосту і переписати історію цілої нації».

Польський президент у своєму виступі заявив, що «внесені зміни не є новим законом, і їхнє обговорення велося протягом року, зокрема з Ізраїлем». «Існувало прохання, щоб правила не стосувалися художньої та наукової діяльності, і таке виключення було зроблено», — додав він.

Заклики ж з боку представників української влади поляками були повністю проігноровані. Не дивлячись на завіряння польської влади про дружбу з Україною (наприклад, нещодавно, коли у президента Польщі Анджея Дуди запитали, як би він однією фразою звернувся до Путіна, він відповів: «Забирайтесь із України»), по окремим чутливим питанням Варшава цілеспрямовано використовує проблеми історичного минулого в політиці.

«Польська сторона стримані заяви МЗС України та президента Порошенко сприймають як слабкість. Чому?, — ставить питання польська дослідниця в галузі українознавства, доктор гуманітарних наук Оля ГНАТЮК в статті «Хто посіє вітер — той пожне бурю!» (laboratorium.wiez.pl). — Напевно польські політики вважають, що Україна — яка продовжує воювати з Росією — буде змушена до поступок (nota bene, українцям, які нагадують про ситуацію у своїй країні, дорікають, щоб відчепилися із своєю мартирологією!). Дехто стверджує, що Україна більше потребує Польщі, ніж Польща — України (як нещодавно з’ясувалося, Ізраїль теж більше потребує Польщі). Що там спільного із стратегічним партнерством?».

Для нинішніх українських політиків мають бути повчальними історичні уроки, зокрема сторічної давності: хто розпочав польсько-українську війну у 1918 р. проти Західноукраїнської народної республіки? хто порушив умови Варшавського договору 1920 р. і підписав договір з більшовиками про боротьбу проти України? хто організував концтабори у Березі Картузькій та Явожно?..

Повчальними є відносини з Польщею і після відновлення незалежності України в 1991 р. Під час розгляду в залі заяви Верховної Ради народні депутати згадували окремі моменти українсько-польських відносин з давньої і новітньої історії. Однак наскільки глибоко вони аналізують (без істерик) ті причини, які призвели до певного загострення відносин між двома країнами?..  

«Огріхи є, як з боку польської, так і з боку української сторін, наприклад, сумнозвісний пакет антикомуністичних законів, — коментує «Дню» Оля Гнатюк. — В цілому наша стратегія у відносинах з Польщею протягом всіх цих років була правильною, але було допущено і чимало тактичним помилок. Наприклад, недооцінення Польщі як важливої для нас країни у зовнішній політиці, неврахування польської вразливості в питання української історичної політики. І все це має сьогодні наслідки. Сьогоднішню стриману реакцію української влади я вважаю правильною. Адже що гострішими будуть слова і дії з одного боку, то гострішою буде реакція з іншого боку. Єдине, мені дещо незрозуміло, чому не вистачає політичної мудрості — сьогодні з польського боку, а кілька років тому з української боку, бо завдається шкода обом народам».