Безкультур’я наступає

«День» і вельмишановна пані Ольго Герасим’юк, дорогі друзі!

Будемо раді, якщо наші книжки і комп’ютерні диски допоможуть відродити хоч одну бібліотеку. За два тижні сподіваємось запропонувати вам для передачі в Чорнухи ще кількасот книг.

Але очевидно, що лише такими кустарними заходами проблеми народної освіти вирішити неможливо. В умовах катастрофічної нестачі коштів на звичні заходи слід шукати альтернативних шляхів розповсюдження знань — з використанням як найновіших технологій, так і традиційних, але призабутих.

Щодо останніх, згадаймо принагідно наші горезвісні товариства «Знання» та «Просвіта», діяльність яких помітна лише під мікроскопом. Із заздрістю читаю сторічної давності спогади про «Народні доми», з гіркотою згадую 20-річної давності розмаїття науково-популярних лекторіїв, гуртків та семінарів. Відновлення пропаганди культури не може залежати лише від фінансування, оскільки безкультур’я та дикість — агресивні, і наступають з усіх боків, варто лиш дати їм волю.

Але ж нині, окрім організації некомерційних чи навіть госпрозрахункових лекторіїв, нібито є ще можливість влаштовувати просвітні передачі по радіо та телебаченню, розповсюджувати літературу за цілком символічну платню з допомогою електронних носіїв — компакт-дисків та мережі Інтернет. Звісно, це було б невигідно для традиційних книговидавництв і недешево в освоєнні, зате рішуче і принципово вивело б народну культуру на вільний простір.

Не раз нам галасливо доводили, що техніка чужа і ворожа культурі і нашому національному менталітету. Дивно лише, що оспівувачі світлого минулого не гребували використанням сучасних технічних засобів, начебто їм ненависних. Що наводить на сумніви — в їхній щирості, в якості їхньої освіти, а до того ж у можливості їм довіряти.

Слід нагадати людям з короткою пам’яттю, що здавна в Україні грамотність була масовою, а не для обраних. Що серед українців знаходились не лише свинопаси, але також видатні діячі світової науки, техніки, культури, і не всі розумні люди поки що виїхали до інших країн. Що в Києві рівно 50 років тому було створено один з перших у світі комп’ютерів, і розробки київського Кібернетичного центру десятки років були цілком конкурентноздатними у світі. І якби шалені кошти не було бездарно й бездумно випущено в повітря за часів застою, то нині в кожній хаті замість телефону можна було мати дешевий термінал Інтернет, та ще й вітчизняного виробництва.

Хотілось би продовжити розмову, але поки що досить і цього.

З найкращими побажаннями, Валерiй Миколайович ЛИСЕНКО Chernobil Zone Web-master www.ic-chernobil.kiev.ua