Бронзовий та Золотий Хрести Заслуги

У грудні минулого року відбулася перша передача нагород, якими у сорокових-п’ятдесятих роках минулого століття були відзначені вояки УПА. Рідко їх отримували діти загиблих повстанців, яких також уже немає, частіше — внуки, племінник і ще дальші родичі, адже в умовах партизанської війни,  яку вела Українська повстанська армія, відзначені нагородами вояки гинули, не встигнувши ні пожити, ні отримати свої нагороди.

Дуже складним наразі є пошук родин повстанців, відзначених орденами і загиблих за волю України, котрі мали  часом і по кілька псевдонімів і треба провести велику роботу, аби  документально підтвердити їхні офіційні імена. Неймовірна історія сталася і цього разу. Представник  Українського інституту національної пам’яті Леся БОНДАРУК у Волинському краєзнавчому музеї вручила Бронзовий та Золотий Хрести Заслуги родичам повстанця та члена підпільного уряду УГВР Ковжука Якова, родом із села Воротнів Луцького району. «Телефон онуки Якова Ковжука Галини Коробової-Ковжук з Одеси підказали родичі із села Воротнів. Галина Іванівна разом із чоловіком спеціально приїхали з Одеси в Луцьк на один день, щоб отримати нагороди свого дідуся, — розповідає Леся  Бондарук. — Передача нагороди у Волинському краєзнавчому музеї для них була дуже хвилюючим і важливим щасливим моментом у житті. Вони пишаються своїм дідусем і цю нагороду повезуть показати у Німеччину ще одній онуці Якова Ковжука. А ще мені стало відомо від історика Михайла Романюка зі Львова, що віднайдено за документами ще три нагороди Якова Ковжука. Дві точно підтвердилися, а третя нагорода ще на перевірці за документами. Таким чином, на Одещину ще раз буде передано три нагороди УПА в одну сім’ю. Це рідкісний момент, коли один воїн УПА має аж п’ять високих нагород».

Яків Ковжух мав кілька псевд — «Батько», «Боя», «Давид», «Карпо», «К-о», «Північ», «Сивий», «Старий», «Семен», «Тарас».  Народився він 1902 року у селі Воротнів Луцького повіту. У 1930-х Яків Ковжух став членом ОУН. У жовтні 1939 року під іменем німця Петера Штрауса з села Цизарин Луцького району виїхав до міста Холм. Його сім’ю 13 лютого 1940 року сталінська влада депортувала у Казахстан. Восени 1941 року повернувся додому, працював культосвітнім референтом Луцького районного проводу ОУН(б), з 1946 року провідником Острожецького районного проводу ОУН(б). Перейшов на нелегальне становище, займався поширенням підпільної літератури на Хмельниччині, керував пунктом зв’язку керівних ланок ОУН «Білий медвідь» в селі П’яннє Млинівського району на Рівненщині. 19 січня1952 року Яків Ковжук у криївці на хуторі Підновина поблизу села П’яннє в господарстві Й. Шмиги потрапив в оточення оперативно-військової групи Острожецького РВ МВС. Щоб не захопили живим — застрелився. 24 листопада 1996 року на місці його загибелі син Іван Ковжук спорудив символічну могилу.