«Бурхливе» призначення

Через нові виклики та задавнені проблеми освіта зараз неабияк потребує державної підтримки, натомість опинилася у центрі уваги через призначення Сергія Шкарлета на посаду т.в.о. міністра освіти та науки.

Учора, 30 червня, відбулися мітинги проти такого рішення уряду  у Києві, Дніпрі, Івано-Франківську, Кропивницькому, Луцьку, Львові, Одесі, Харкові, Сєвєродонецьку, Чернівцях та навіть Чернігові, звідки, власне, і прибув до столиці новий керівник Міністерства освіти та науки. Раніше він очолював Чернігівський національний технологічний університет.

«Наслідками може стати занепад освітніх реформ, тиск на студентів, відміна ЗНО, повернення корупції та закон про обнулення ректорів, тому не стійте осторонь і не будьте байдужими», — зазначали в анонсі організатори мітингів «Фундація регіональних ініціатив», «Українські студенти за свободу» та ще з десяток громадських організацій.

«ВІЗИТ СБУ ДО НАУКОВЦЯ — ЦЕ ДНО РІВНЯ СОВКА»

Мітинги відбулися попри те, що деякі освітні громадські організації та ЗМІ поширили напередодні  інформацію, що акції проти Шкарлета — проплачені, мовляв, проти такого рішення уряду збунтувалися «грантоїди», зокрема ті, хто підтримав свого часу Нову українську школу та «Всеукраїнську школу-онлайн».

Протести відбулися незважаючи на те, що до одного з учасників попереднього мітингу у Києві — науковця, співробітника Інституту фізики НАНУ Антона Сененка — приходив на розмову куратор із СБУ. Цікавився, чому той відвідував акції проти нового міністра.

Наукова спільнота сприйняла це як спробу залякування науковця, котрий досить активно висвітлює у соцмережах проблеми освіти та науки, не боїться критикувати владу та публічно говорити про свою позицію до усіх процесів, що відбуваються в освітньому середовищі. Антон Сененко за останні роки став лідером думок для багатьох українців. Тому прихід до нього куратора СБУ нагадує повернення до темних часів, коли свобода слова, дій та пересувань стає чимось привілейованим, приміром, як в часи Євромайдану після так званого закону 16 січня.

«Візит СБУ до науковця та активіста за участь у акції протесту — це днопоглиблення до рівня совка. Залякування і тиск на людей з активною громадянською позицією, чим по суті є подібні «бесіди» — це неприпустимо. Куратори від СБУ при університетах та наукових установах, практика, яка лишилась ще з радянських часів, — це неприпустимо», — заявила народна депутатка, членкиня парламентського освітнього комітету Інна Совсун.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

ДУМКА РЕКТОРІВ

Антон Сененко все одно пішов на акцію у Києві, так само зробили десятки громадян, котрі невдоволені вибором влади, вважаючи, що можна було б зупинитися на більш достойних кандидатах.

Сергія Шкарлета запропонували Володимиру Зеленському ректори провідних університетів країни, котрі приходили в Офіс Президента кілька тижнів тому. Це підтвердив прем’єрміністр Денис Шмигаль, пояснюючи у ЗМІ, чому ж саме зупинилися на його кандидатурі: «У чоловіка добре і ясне бачення, має менеджерський досвід. Це були характеристики, які зібрання провідних ректорів давали йому під час зустрічі з президентом».

 На сайті Ради ректорів опубліковано вітання з нагоди призначення Сергія Шкарлета на нову посаду. Однак детальних пояснень, чому зупинилися саме на ректорові із Чернігова, немає. 

«Частина ректорів хоче відміни чи максимального зменшення ролі ЗНО при вступі та скасування нової моделі фінансування, де враховуються здобутки тестування, — зазначив громадський діяч  Олександр Равчев. — Саме цими питаннями і буде опікуватись Шкарлет. Думаю, що на перших порах його дії будуть обережними, щоб не збурювати людей ще більше. Також дуже ймовірні спроби зменшити роль української мови в освітньому процесі».

Бекграунд у нового керівника Міносвіти — непростий. Кафедра українознавства зникла в Чернігівському технологічному університеті через рішення ректора. У 2010 році він підтримував та представляв в органах місцевого самоврядування «Партію регіонів». Експерти вважають, що таким чином в МОН прийде працювати людина з оточення ексміністра освіти Дмитра Табачника. До речі, із 2015 року екс-керівник МОН знаходиться у всеукраїнському розшуку.

Призначеного міністра також звинувачують у плагіаті, експерти організації «Дисергейт» зібрали докази. При цьому із 2016 року Шкарлет очолює Експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт з проблем секторального розвитку та підприємництва МОН України. Ще один дисонанс до загальної картинки про нове урядове призначення.

ТРИМІСЯЧНЕ ВИПРОБУВАННЯ

Державний секретар Міністерства освіти і науки Павло Полянський уже передав новопризначеному т.в.о. міністра «Перехідну книгу», у якій йдеться про основну роботу міністерства, а також про подальші стратегічні пріоритети. Та чи буде новий керівник Міносвіти виконувати усе, що запланували його попередники?

Наразі Сергій Шкарлет не робить ніяких заяв з приводу свого призначення, відомо лише, що він долучився до перевірки одного з пунктів тестування під час проведення зовнішнього незалежного оцінювання. Як заявляв Денис Шмигаль, виконання обов’язків міністра освіти та науки — це шанс кандидата проявити себе, показати свою стратегію, філософію, навички та професіоналізм. Влада зі свого боку дає тримісячний термін новому очільнику МОН. Тож цікаво було б дізнатися про перші кроки нового міністра на посаді та почути його думку, як він збирається працювати в умовах неприйняття частиною спільноти,  як збирається згладжувати конфлікти та  шукати компроміси?

«Патріотизм та професіоналізм мають бути нормою для людини, котра обіймає політичну посаду.  Як менеджер, Шкарлет показав себе на рівні Чернігова, але до чого тут це, коли ідеться про політичну посаду, — зауважує керівник БФ «Інститут розвитку освіти» Георгій КАСЬЯНОВ. —  Повторюються помилки попередніх президентів, коли чують тільки думку вузького кола осіб. Мовчить зараз і Шкарлет, це нормально, бо це політична тактика, але мовчить і президент, і глава уряду, хоча зроблені призначення, які мають такий резонанс. Як це виглядало ззовні — зібрались ректори, не усіх вишів, деяких, запропонували свою кандидатуру, принаймні після цієї зустрічі така кандидатура з’явилася. Комітет парламенту цю кандидатуру не пропускає. Після цього уряд затверджує її у свій спосіб. Це зовні виглядає як проштовхування корпоративних інтересів та інтересів певної групи освітян, при чому досить вузької. Це ж не думка всіх ректорів, а це говорить про те, що далі університети попри закони про вищу освіту залишаються на рівні спеціальних взаємних з міністерством, і що можна в такий спосіб знехтувати думкою ширшої спільноти, попри всі попередні заяви та розмови влади про народовладдя та врахування думки неурядових організацій».  

Так чи інакше освітню сферу вкотре штормить. Так, ще ні разу Міносвіти не керувала людина, до якої б громадськість не мала претензій. Але вимоги з року в рік залишаються однакові — не змінювати порядок денний роботи відомства, як рукавички. В освіті та науці має бути тяглість та послідовність. І тут справа не лише у прізвищі міністра та в порядках, які він запроваджує, а в середовищі, яке він створює, а ще у фахівцях, котрі освітні реформи реалізують.