Частина «Досьє» пішла «на дно»

У заяві журналіста йдеться:

«Під час підготовки випуску «Досьє» від 09.09.1999 р. без мого відома було використано відеоматеріали, що не мають ніякого відношення до теми сюжету. Таким чином, безвинно постраждала репутація порядної й шанованої сім'ї.

Я розцінюю це як фальсифікацію провокаційного характеру, що однозначно кидає тінь на мою журналістську гідність.

Я проти того, щоб програму будь-хто, в тому числі й моє безпосереднє керівництво, використовував як інструмент у розв'язанні своїх політичних проблем. Із урахуванням того, що далі працювати в таких умовах для мене неприйнятно, я припиняю роботу над цією програмою».

В понеділок кореспондентам «Дня» з конфіденційних джерел вдалося дізнатися, що «Досьє» на УТ-1, незважаючи на те, що програму залишив ведучий, існувати все одно буде. Хто буде новим «нестеренком» — тобто, здебільшого, лялькою, яка вимовляла кимось написані тексти на кимось скинуті в передачу відеоматеріали — поки невідомо.

По суті, Юрій Нестеренко в своїй заяві, що прозвучала також у ТСН («1+1»), видав «секрет Полішинеля», котрий полягає в тому, що більшість матеріалів, що виходять в ефірі «Досьє», були не оригінальною продукцією авторів програми, а оперативними зйомками силових органів. До останніх один із «хазяїв» ТРК «Ера», причетної до створення передачі, Андрій Деркач, має ніби майже пряме відношення. Є всі підстави передбачати, що «Досьє» зрештою попалася на власний гачок, видавши в ефір, через елементарне незнання журналістів і режисерів передачі, щось «із архіву», кинутого силовиками, що для широкої публіки не призначалося.

Важко сказати, чи була всеж-таки ця випадковість кимось запрограмована, однак, є інформація про погрози життю авторів передачі. До речі, кореспондентам «Дня» з жодним із членів творчої групи «Досьє» зв'язатися не вдалося. Судячи з усього, всі пішли «на дно».

Взагалі ж, усе те, що відбувається останнім часом у штабах і штабках передвиборної кампанії чинного Президента, вже не піддається логічному поясненню. Їхні свари й чвари — як, скажімо, той самий «наїзд», як подейкують, команди Пінчука на «Гравіс» Волкова — можна охарактеризувати лише як розподіл шкури невбитого ведмедя з відчутним душком, що розноситься через це. Страх втратити все — що неминуче станеться після зміни Президента в листопаді — штовхає оточення Л. Кучми на такі суперечливі й неузгоджені кроки, що всесильна, здавалося б, команда з Банкової, «дряхлiє» що не день.