Чому не видно культових подій і прізвищ?

Кількість поданих літературно-мистецьких творів складає 48 за 8-а напрямами: у номінації «Література» — 13 претендентів на найвищу нагороду, 7 — поборються у номінації «Літературознавство та мистецтвознавство», 9 — у «Публіцистиці і журналістиці»; найскромніші у «Кінематографії» — номінується єдина робота, два претендента у «Театральному мистецтві», по 6 у номінаціях «Музичне мистецтво» і «Концертно-виконавське мистецтво»; 4 — у номінації «Образотворче мистецтво».

Можливо всі роботи дуже достойні, але читаючи список, складається враження, що для широкого загалу особи це переважно невідомі, або відомі у професійно-вузьких колах. Чому?

Прокоментувати ситуацію ми попросили члена Шевченківського комітету, доктора мистецтвознавства, професора кафедри театрознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого Ганну ВЕСЕЛОВСЬКУ:

— На мій погляд є якась інерція з боку тих, хто висуває свої праці на Шевченківську премію. Насправді члени Комітету досить багато робіт переглянули, послухали, почитали і передивилися. Цьогоріч можна побачити чимало імен, які вже не вперше подають свої праці на премію, але ще ні разу нагороду не отримували. Можливо вони вважають, що нині фортуна до них повернеться... Засмучує, що у списку дійсно не видно культових подій і прізвищ. Проблема є і в тому, що висування претендентів на премію відбувається від творчих спілок та Мінкульту (тобто консервативними шляхами). Сьогодні потрібно більш динамічні кроки, вишукувати дійсно цікаві та непересічні особистості, чиї твори викликають резонанс і інтерес у суспільстві. Треба сприяти, щоб найкращі були висунуті на найвищу нагороду нашої держави. Хоча, аналізуючи список, мені здається, що тут є кілька непересічних робіт і імен. Зокрема, у номінації «Музичне мистецтво» фольк-симфонія «Чумацькі пісні» Володимира Зубицького. Твори цього композитора завжди оригінальні, несподівані і хоча не дуже часто виконуються, але ті, хто хоча б раз їх почує стає шанувальником творчості цього маестро. Цікаві декілька праць у галузі літературознавства, зокрема, дослідження «Моя Шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання» Леоніда Ушкалова. Він відомий науковець і його праця заслуговує на увагу і визнання.

А от у сфері образотворчого мистецтва і літературі дійсно немає чогось особливого та яскравого. Так, роботи професійні, але це не якійсь відкриття, про які люди будуть говорити. Зараз у суспільства пріоритети у сфері мистецтва підвищені, хочеться актуальності, потрібності, яких не видно, а є традиційні і стереотипні роботи.